Справа № 372/3763/22
Провадження 2-55/25
12 листопада 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими, що втратили право користування майном, третя особа служба у справах дітей та сім'ї Української міської ради, -
У грудні 2022 року АТ «Альфа-Банк» в особі представника Ременюк Т.О. звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовом про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування майном. В обґрунтування заявлених вимог представник вказав, що 05.06.2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 08-038/270, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 81 481 доларів США. В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 як Іпотекодавець передав у іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті зобов'язання по кредитному договору, АТ «Укрсоцбанк» звернув стягнення на квартиру Іпотекодавця. В подальшому, АТ «Альфа-Банк», як правонаступник АТ «Укрсоцбанк», зареєструвало право власності на вищевказану квартиру. Позивач неодноразово звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення та намагався врегулювати питання в досудовому порядку, однак останні продовжують користуватися майном позивача, що позбавляє Банк можливості розпоряджатися належним йому майном.
Ухвалою судді від 11.01.2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 02.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 29.03.2023 року провадження по даній цивільній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №372/1141/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа приватний нотаріус Селіверстов Владислав Олеговича про скасування державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності.
Ухвалою судді від 31.07.2025 року провадження по справі відновлено, призначено судове засідання.
Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, заяв або клопотань до суду не направили.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
05.06.2007 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 08-038/270.
Відповідно до п.1.1 Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 81 481 доларів США.
Згідно п. 1.2 Кредит надається Позичальнику на придбання нерухомого майна, яким є трикімнатна квартира, загальною площею 94,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В якості забезпечення зобов'язань за Договором кредиту № 08-038/270, 05.06.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір № 02-038/502, за умовами пункту 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання всіх своїх зобов'язань за договором кредиту № 08-038/270 від 05.06.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 (далі - предмет іпотеки).
Відповідно до пункту 4.1 іпотечного договору в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З 15.10.2019 року внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», АТ «Альфа-Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк».
Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 20.02.2023 року, на підставі рішення приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова В.О. (індексний номер: 61552803 від 12.11.2021), здійснено запис про право власності 45012913 від 09.11.2021 року щодо реєстрації права власності позивача на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
Таким чином, власником спірної квартири є АТ «Альфа-Банк».
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.10.2024 року у цивільній справі №372/1141/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: Приватний нотаріус Селіверстов Владислав Олегович, про скасування державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності.
Вказане рішення набрало законної сили 04.11.2024 року.
Так, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
18.08.2022 року на позачергових загальних зборах акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи.
Під час розгляду вказаної цивільної справи судом зроблено запит для встановлення місця реєстрації відповідачів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактичне місце проживання відповідачів суду не відомо.
Згідно зі статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів до іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У частинах першій, другій статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У разі, коли право власності на житло переходить до нового власника житла, новий власник має право вимагати визнання колишнього власника майна таким, що втратив право користування житловим приміщенням. При цьому втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення колишнього власника житла (ст. 346 ЦК України).
Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у якій зареєстровані відповідачі, набуте позивачем як іпотекодержателем унаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, предметом якого є грошові кошти у сумі 81 481 доларів США для придбання спірної квартири.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Звертаючись з позовом, банк посилався на те, що він як новий власник спірної квартири, право власності на яку набуто на підставі іпотечного договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, не може належним чином користуватися та розпоряджатися такою квартирою, оскільки у ній проживають та зареєстровані відповідачі, тому просив визнати останніх такими, що втратили право користування квартирою.
Суд звертає увагу, що при розгляді питання про припинення права користування житловим приміщенням необхідно брати до уваги, що позбавлення такого права по суті буде мати наслідком виселення, а тому дослідженню підлягають як формальні підстави позбавлення права користування, передбачені Житловим кодексом України (далі - ЖК України), так і підстави виселення особи з житлового приміщення.
За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічні норми містяться в частині третій статті 109 ЖК України.
Отже, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц.
При цьому, обмеження права власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі статті 109 ЖК України та статті 40 Закону України «Про іпотеку» є передбачуваними.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, при цьому кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19 Верховний Суд зазначив, що для вирішення питання щодо визнання осіб такими, що втратили право користування майном потрібно встановити, чи проживають та користуються відповідачі спірним житлом, чи мають вони інше житло, оцінити доводи сторін щодо співмірності втручання у мирне володіння майном і дотримання балансу між правом власності позивача на квартиру та правом користування цією квартирою відповідачами. Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Схожий висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 209/2032/14-ц.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані її сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Зважаючи на викладені позивачем підстави позову та надані суду докази, правових підстав для задволення позову суд не вбачає.
На підставі ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 3,4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими, що втратили право користування майном, третя особа служба у справах дітей та сім'ї Української міської ради відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено та підписано 12 листопада 2025 року.
Суддя Т.В. Проць