Єдиний унікальний № 371/866/24
Номер провадження № 2/371/88/25
"12" листопада 2025 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області:
в складі: головуючої судді Кириленко М.О.
за участю секретаря судового засідання Петренко В.А.
представника позивача-відповідача адвоката Божка М.І.
представника відповідача-позивача адвоката Мильнікової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миронівка Київської області цивільну справу за первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя шляхом визнання права власності на його частку та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, що перебуває у спільній сумісній власності та стягнення грошової компенсації,
встановив:
11.06.2024 представник позивача адвокат Іванюк Євгеній Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя шляхом визнання права власності на його частку. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 04 серпня 2007 року. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року у справі № 371/888/23 шлюб між сторонами було розірвано. За час спільного проживання сторони набули у спільну сумісну власність подружжя житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок набутий сторонами у власність за спільні кошти, під час спільного проживання у шлюбі та належать їм на праві спільної сумісної власності. Право власності на вказане нерухоме майно було зареєстроване за відповідачем, зокрема за ОСОБА_2 12 листопада 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Миронівської міської ради Степаненко А.В. індексний номер 49747325 від 19 листопада 2019 року зареєстроване право власності на об?єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 196463843229) у виді житлового будинку (А), загальною площею 113,3 кв.м, житловою площею 56,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Складовими частинами об?єкта нерухомого майна є ганок (а1), літня кухня (Б), підвал під частиною будівлі (Б/пд), сарай (В), скважина (1), очисні споруди (2), ворота з хвірткою (3), огорожа (4), огорожа (5), огорожа (6), гараж (Г). Такі обставини підтверджуються даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 381629569 від 05 червня 2024 року.
16 квітня 2024 року в ЦНАП Миронівської міської ради позивач дізналася, що за заявою відповідача ОСОБА_2 як власника житлового будинку її знято із задекларованого місця проживання за адресою будинок АДРЕСА_1 . Оскільки сторони не дійшли добровільної згоди щодо розподілу майна, набутого в шлюбі, позивачка просить суд в порядку спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 113,3 кв.м, житловою площею 56,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 196463843229), складовими частинами якого є житловий будинок (А), ганок (а1), літня кухня (Б), підвал під частиною будівлі (Б/пд), сарай (В), скважина (1), очисні споруди (2), ворота з хвірткою (3), огорожа (4), огорожа 95), огорожа (6), гараж (Г).
Ухвалою суду від 21 червня 2024 року провадження у зазначеній справі було відкрито в загальному порядку та призначено справу до підготовчого засідання.
04 жовтня 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, що перебуває у спільній сумісній власності та стягнення грошової компенсації. В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що він з ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Миронівського районного суду Київської області шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживали в будинку АДРЕСА_2 , який будували не один рік. На час будівництва будинку, ОСОБА_4 працювала періодично, так як перебувала вдома. Допомогу матеріально та фізично надавали його батьки. Окрім того, ОСОБА_2 обґрунтовуючи позов, в якості підстав для припинення права ОСОБА_1 на частку у праві спільної часткової власності на нерухоме майно житлового будинку, вказує на те, що після розірвання шлюбу, колишня дружина з донькою переїхали проживати в інше місце, а він проживає з іншою жінкою, з якою планує оформити офіційно відносини. Просить суд, припинити право спільного сумісного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на цей житловий будинок та стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації в розмірі 75 000, 00 гривень на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року об'єднано в одне провадження зустрічний позов ЄУН 371/866/24 провадження 2/371/697/24 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя шляхом визнання права власності на його частку (ЄУН 371/866/24 провадження 2/371/506/24).
Ухвалою суду від 12 лютого 2025 року клопотання представника відповідача-позивача адвоката Мильнікової Оксани Миколаївни про надання дозволу на внесення грошових коштів на депозитний рахунок - задоволено. Надано дозвіл ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області грошові кошти в розмірі 75 000, 00 гривень.
11 березня 2025 року від представника відповідача-позивача адвоката Мильнікової Оксани Миколаївни надійшла заява про надання доказу та уточнення позовних вимог. Просить суд винести рішення, яким припинити право спільного сумісного майна ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом визначення ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 75 000, 00 гривень вартості 1/2 частини цього житлового будинку внесеної ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду, як компенсації вартості її частки у спільному сумісному нерухомому майні.
Представник позивача-відповідача адвокат Божок М.І. в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у позовній заяві. Просить суд в порядку спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 113,3 кв.м, житловою площею 56,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 196463843229), складовими частинами якого є житловий будинок (А), ганок (а1), літня кухня (Б), підвал під частиною будівлі (Б/пд), сарай (В), скважина (1), очисні споруди (2), ворота з хвірткою (3), огорожа (4), огорожа 95), огорожа (6), гараж (Г). В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про припинення права спільного сумісного майна просив відмовити.
Представник відповідача-позивача адвокат Мильнікова О.М. у судовому засіданні просить з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, винести рішення, яким припинити право спільного сумісного майна ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом визначення ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 75 000, 00 гривень вартості 1/2 частини цього житлового будинку внесеної ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду, як компенсації вартості її частки у спільному сумісному нерухомому майні. Первинний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя залишити без задоволення.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є хрещеним батьком ОСОБА_6 . ОСОБА_2 будував будинок разом зі своїми батьками. ОСОБА_1 не приймала участі в будівництві будинку. На даний час в будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_2 разом зі своєю співмешканкою.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є співмешканкою ОСОБА_2 . З 2023 року вони проживають разом в будинку АДРЕСА_2 . Їй відомо про те, що ОСОБА_4 забрала свої речі з будинку та у ньому не проживає. ОСОБА_1 участі в утриманні житлового будинку не приймає та кошти не надає.
Суд заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги первісного та зустрічного позовів, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сторони по справі, перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 10).
Від шлюбу мають неповнолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11).
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується копією рішення Миронівського районного суду Київської області від 31.07.2023 та ухвалою Миронівського районного суду Київської області (про внесення виправлень) від 11.09.2023 (а.с. 12-13,14).
ОСОБА_2 є власником житлового будинку, загальною площею 113 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 15).
На підставі договору між СПД ФО ОСОБА_8 та ОСОБА_9 була проведена оцінка будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 . Станом на 10.06.2024, вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, становить 150 000, 00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, що підтверджується висновком про оціночну вартість (а.с. 16,17).
За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою №01-24/359 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с. 111).
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження від 11.02.2025 (а.с. 110).
На виконання ухвали Миронівського районного суду Київської області від 12 лютого 2025 року, ОСОБА_2 перераховано на рахунок ТУ ДСА України в Київській області грошові кошти у розмірі 75 000, 00 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції #1.103825431.1 від 10.03.2025 (а.с. 125).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст.364 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, є майно незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбанні чи внесенні грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Разом з тим, пунктом 22 вказаної постанови Пленуму визначено, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Судом встановлено, що в період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складовими частинами якого є житловий будинок (А), ганок (а1), літня кухня (Б), підвал під частиною будівлі (Б/пд), сарай (В), скважина (1), очисні споруди (2), ворота з хвірткою (3), огорожа (4), огорожа 95), огорожа (6), гараж (Г).
На даний час вищезазначений житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_2 .
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.1,2,4 ст.71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст.364 ЦК України).
За змістом ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
У пп. 1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Отже, судом встановлено, що спірне майно, а саме будинок, є об'єктом спільної сумісної власності позивача та відповідача, в силу закону частки сторін у спірному майні є рівними, відповідач за зустрічним позовом не погоджується на грошову компенсацію, отже підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Враховуючи, вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 .
Обраний судом порядок поділу майна подружжя не суперечитиме принципу пропорційності та не порушуватиме баланс приватних інтересів.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, а у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви відмовлено, то у такому разі ОСОБА_2 необхідно повернути грошову компенсацію частини вартості будинку, яка була ним сплачена у розмірі 75 000, 00 гривень та перебуває на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Київській області.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 211, 20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя шляхом визнання права власності на його частку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 113,3 кв.м, житловою площею 56,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 196463843229), складовими частинами якого є житловий будинок (А), ганок (а1), літня кухня (Б), підвал під частиною будівлі (Б/пд), сарай (В), скважина (1), очисні споруди (2), ворота з хвірткою (3), огорожа (4), огорожа 95), огорожа (6), гараж (Г).
У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, що перебуває у спільній сумісній власності та стягнення грошової компенсації - відмовити.
Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі 75 000, 00 гривень, які були внесені на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області, від ОСОБА_2 , 10.03.2025 через АТ КБ «ПриватБанк», з призначенням платежу: Ухвала Миронівського районного суду Київської області від 12.02.2025 по справі №371/866/24.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 211, 00 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частинусудового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Кириленко