Справа № 368/1809/25
Провадження № 2/368/1125/25
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"13" листопада 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря Назаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» суму заборгованості в розмірі 24 558,39 гривень, що складається з: ? заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 9 509,37 гривень; ? заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 15 049,02 гривень, а також судові витрати: ? зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривень; ? на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 гривень, обґрунтовуючи позов наступним.
26.07.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заява договір № TDB.2021.0401.21212 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана заява - договір.
Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості банка і клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття клієнтом пропозиції банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.
Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, підписанням заяви - договору клієнт беззастережно підтвердив, зокрема: ? прийняття в повному обсязі публічної пропозиція АТ «Мегабанк» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com. ? згоду з умовами договору, а також положення усіх додатків до нього; ? укладання з банком шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї заяви - договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.
Сторони погодили і клієнт своїм підписом підтвердив, що ця заява - договір, договір з додатками (в тому числі, тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах договору (пп. 1 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
Також клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами договору (з урахуванням публічної частини договору, яка розміщена на офіційному сайті банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях банку, тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (пп. 3 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
За умовами п. 8 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання заяви - договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмежною.
Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, банк на підставі отриманої від клієнта заяви, відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.
Факт отримання клієнтом картки та її номер зафіксовано зазначено у заключному розділі кредитного договору (реквізити та підписи сторін).
На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» кредитного договору.
Спосіб надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку клієнта (п. 3 паспорту споживчого кредиту). Банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії (п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів.
У тому числі, у п.4 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування банком рахунку клієнта, зокрема: - розмір ліміту кредитної лінії; - тип та розмір процентної ставки за користування кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); - розмір обов'язкового мінімального платежу; - строк сплати обов'язкового мінімального платежу; - орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.
У подальшому банк свої зобов'язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором.
Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.
Однак, свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав.
Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком, що складається з: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 9 509,37 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 15 049,02 грн. Загальна сума заборгованості: 24 558,39 грн. і підтверджується довідкою, виписками* з рахунку клієнта, що здійснений банком і доданий до даного позову.
Щодо наявності двох виписок по рахункам: до позовної заяви додаються дві виписки по рахунку клієнта. Наявність двох документів обумовлена тим, що в Акціонерному товаристві «Мегабанк» наразі розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідно до рішення виконавчої дирекції від 21.07.2022 року № 506.
До 02.12.2022 року облік заборгованості здійснювався у програмному комплексі Акціонерного товариства «Мегабанк», а з 03.12.2022 року у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ). Саме тому до позову надаються дві окремі виписки:
- сформовані у програмному комплексі Акціонерного товариства «Мегабанк» до 02.12.2022 року;
- сформовані у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ) починаючи з 03.12.2022 року.
Після 03.09.2024 року жодних додаткових нарахувань, в т.ч. комісій, процентів, штрафів не проводилось.
03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» (новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс»» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, від 14.03.2024 року.
У п. 1 вказано, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього Договору.
Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Пункт 2 Договору № GL1N426240 визначає, що новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в основних договорах, вказаних у додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д.
Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
На підтвердження здійснення оплати до заяви додається копія платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 року на суму 23 425 777 (двадцять три мільйони чотириста двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок. У призначенні платежу вказано, що оплата здійснена за лот GL1N426240 відповідно до протоколу GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року. За результатом відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, номер лота: GL1N426240, було укладено декілька договорів, серед яких у тому числі і Договір № GL1N426240 від 03.09.2024 року. Ціна у тому числі цього договору була сплачена відповідно до вказаної платіжної інструкції.
Пунктом 14 договору № GL1N426240 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.
Таким чином, новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0401.21212 від 26.07.2021 року.
Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» (первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.
ТОВ «ФК Єврокредит» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит, від 14.03.2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
Отже, відступлення права вимоги відбулось законно з урахуванням ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування». У п. 1 вказано, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього Договору.
Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що відступаються за цим договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 року №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників - АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, переможцем яких став первісний кредитор.
Пункт 2 договору № 1/12 визначає, що за цим договором новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: ? право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, ? сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в основних договорах, вказаних у додатку №1 до цього договору, ? право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д. ? право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами, ? право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, ? право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, ? вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, ? права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, ? права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, ? права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо.
Права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку №1 (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами) (п. 2 договору № 1/12).
Відповідно до п. 4 договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт додатковою угодою №1 від 23.05.2025 року, сторони узгодили ціну договору та строки здійснення розрахунків за договором.
Зокрема, відповідно до додаткової угоди №1 від 23.05.2025 року п. 4 було викладено в наступній редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 (Двадцять два мільйони сімсот тридцять тисяч гривень) 00 копійок,
Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Розрахунки з договором №1/12 проведені в повному обсязі, на підтвердження чого надаємо копії: - платіжної інструкції №1074 від 27.12.2024 року на суму 8 030 000 грн. 00 копійок; - платіжної інструкції №1091 від 31.01.2025 року на суму 9 200 000 грн. 00 копійок; - платіжної інструкції №1822 від 22.09.2025 року на суму 5 500 000 грн. 00 копійок.
Пунктом 14 договору № 1/12 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.
Таким чином, відповідно до умов договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.
Відповідно до додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0401.21212 від 26.07.2021 року.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0401.21212 від 26.07.2021 року, сформованої АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 року (дата укладання договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість боржника/відповідача становить: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 9 509,37 грн., заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 15 049,02 грн., загальна сума заборгованості: 24 558,39 грн.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому - ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанси», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
Розмір заборгованості боржника/відповідача підтверджується довідкою та виписками по особових рахунках позичальника.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц за змістом постанови від 25.05.2021 року вказав, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто, виписки за рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків прийшов Верховний Суд у постановах: від 30.11.2022 року № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 року № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 року № 381/1647/21; від 01.08.2022 року № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 року № 128/2269/20; від 01.06.2022 року № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 року № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 року № 219/7527/16; від 25.05.2022 року № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 року № 336/4796/18; від 09.02.2022 року № 161/5648/20; від 02.02.2022 року № 205/7751/16-ц.
Цивільний кодекс України містить норми, що надають визначення поняття «зобов'язання», «договір» та характеризують загальні принципи, які їм притаманні:
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
При цьому ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дана презумпція деталізується у ст. 525 ЦК України, яка встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а також у ст. 526 ЦК України, де зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З урахуванням викладеного, можемо стверджувати, що кредитний договір, укладений між АТ «Мегабанк» та боржником є зобов'язанням і відповідно на нього розповсюджуються вищезазначені норми законодавства.
Цивільний кодекс України також визначає правове регулювання зміни кредитора у зобов'язанні: Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, від 14.03.2024 року.
ТОВ «ФК Єврокредит» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит, від 14.03.2024 року.
Отже, відступлення права вимоги відбулось законно з урахуванням ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування».
Вищевказане підтверджує, що ТОВ «ФК Єврокредит» правомірно, у передбачений законом спосіб і формі, на підставі договору про відступлення прав вимоги набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним з АТ «Мегабанк», і є поточним кредитором за вказаним зобов'язанням. Цивільний кодекс України регламентує спірні правовідносини, які виникли з кредитного договору.
Вони регулюються положеннями § 1, 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України передбачено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частинами 1, 2 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Дані норми законодавства підтверджують обов'язок відповідача виконати умови кредитного договору, а саме повернути кредит та сплатити проценти, які погоджені в ньому.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Згідно з ч. 6 ст. 13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Частина друга даної статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких примусове виконання обов'язку в натурі та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. Право вибору способу захисту з-поміж передбачених законом або договором належить кредитору.
Таким чином, на підставі норм чинного законодавства ТОВ «ФК Єврокредит» вважає, що воно має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, які мають бути ефективно захищені шляхом стягнення з позичальника/відповідача заборгованості.
Такий спосіб захисту є належним, ефективним та правомірним і в повній мір відповідатиме правовій природі цивільних відносин, що існують між позивачем і відповідачем.
Щодо розміру судового збору:
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Сума яка заявляється до стягнення за цим позовом становить 24 558,39 гривень.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки в даному спорі ціна позову становить: 24 558,39 гривень, то судовий збір за подання такого позову має бути сплачений в розмірі 3 028,00 гривні. Однак, оскільки даний позов подається в електронній формі, то на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», та з урахуванням правової позиції, викладеної 16.11.2022 року Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 916/228/22, до зазначеного розміру судового збору застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подачу даного позову сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 гривень * 0,8 = 2 422,40 гривень.
Щодо судових витрат:
На поточний момент ТОВ «ФК Єврокредит» понесло судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 422,40 гривень, і у подальшому очікує понести судові витрати на оплату за отримання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн.
Між ТОВ «ФК Єврокредит» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» (об'єднання) укладений договір про надання правничої допомоги № 1/07 від «01» липня 2025 року.
Згідно п. 1.1 вказаного договору, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов'язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду.
Пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги передбачено, що серед іншого, адвокатське об'єднання здійснює юридичні дії по стягненню заборгованості третіх осіб перед клієнтом шляхом складання, підписання та подання до суду позовних заяв.
Пунктом 1.3 зазначеного договору визначено, що перелік боржників, щодо яких клієнтом доручається об'єднанню вчинення дій стосовно стягнення заборгованості, сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання умов цього договору, зазначають в реєстрі боржників.
Згідно реєстру боржників, підписаного сторонами договору 21.07.2025 року, клієнтом доручено об'єднанню надавати правничу допомогу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3.2 цього договору, сума гонорару за надання послуг, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в додатку № 2 до цього договору, та зазначається об'єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Однак варто також враховувати висновки зроблені у постанові Великої Палати ВС від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. У цій справі Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Необхідно звернути увагу суду на судову практику Верховного Суду, викладену зокрема у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Крім того, необхідно зазначити, що згідно за актуальною практикою, викладеною у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22: «Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення - адресат відсутній за вказаною адресою, причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі неявки всіх учасників справи у підготовче засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення позову з таких підстав.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Суд встановив, що 26 липня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № TDB.2021.0401.21212 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана заява - договір.
Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, підписанням заяви - договору клієнт беззастережно підтвердив, зокрема: ? прийняття в повному обсязі публічної пропозиція АТ «Мегабанк» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com. ? згоду з умовами договору, а також положення усіх додатків до нього; ? укладання з банком шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї заяви - договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.
Сторони погодили і клієнт своїм підписом підтвердив, що ця заява - договір, договір з додатками (в тому числі, тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах договору (пп. 1 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
Також клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами договору (з урахуванням публічної частини договору, яка розміщена на офіційному сайті банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях банку, тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (пп. 3 п. 11 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
За умовами п. 8 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання заяви - договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмежною.
Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, банк на підставі отриманої від клієнта заяви, відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.
Факт отримання клієнтом картки та її номер зафіксовано зазначено у заключному розділі кредитного договору (реквізити та підписи сторін).
На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» кредитного договору.
Спосіб надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку клієнта (п. 3 паспорту споживчого кредиту). Банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії (п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів.
У тому числі, у п.4 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування банком рахунку клієнта, зокрема: - розмір ліміту кредитної лінії; - тип та розмір процентної ставки за користування кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); - розмір обов'язкового мінімального платежу; - строк сплати обов'язкового мінімального платежу; - орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.
У подальшому банк свої зобов'язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором.
Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.
Однак, свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав.
Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком, що складається з: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 9 509,37 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 15 049,02 грн. Загальна сума заборгованості: 24 558,39 грн. і підтверджується довідкою, виписками* з рахунку клієнта
03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс»» укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211 грн 51 коп.
Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
Пунктом 14 договору № GL1N426240 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за Основними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2021.0401.21212 від 26 липня 2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року.
Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
27 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.
У п. 2 Договору № 1/12 зазначено, що права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1.
Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що відступаються за цим договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 року №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників - АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, переможцем яких став первісний кредитор.
Пункт 2 договору № 1/12 визначає, що за цим договором новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: ? право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, ? сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в основних договорах, вказаних у додатку №1 до цього договору, ? право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д. ? право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами, ? право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, ? право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, ? вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, ? права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, ? права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, ? права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо.
Права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку №1 (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами) (п. 2 договору № 1/12).
Відповідно до п. 4 договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт додатковою угодою №1 від 23.05.2025 року, сторони узгодили ціну договору та строки здійснення розрахунків за договором.
Зокрема, відповідно до додаткової угоди №1 від 23.05.2025 року п. 4 було викладено в наступній редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 (Двадцять два мільйони сімсот тридцять тисяч гривень) 00 копійок,
Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Розрахунки з договором №1/12 проведені в повному обсязі, на підтвердження чого надали копії: - платіжної інструкції №1074 від 27.12.2024 року на суму 8 030 000 грн. 00 копійок; - платіжної інструкції №1091 від 31.01.2025 року на суму 9 200 000 грн. 00 копійок; - платіжної інструкції №1822 від 22.09.2025 року на суму 5 500 000 грн. 00 копійок.
Пунктом 14 договору № 1/12 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.
Таким чином, відповідно до умов договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.
Відповідно до додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0401.21212 від 26.07.2021 року.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0401.21212 від 26.07.2021 року, сформованої АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 року (дата укладання договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість боржника/відповідача становить: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 9 509,37 грн., заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 15 049,02 грн., загальна сума заборгованості: 24 558,39 грн.
Отже, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.
Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0401.21212 від 26 липня 2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № TDB.2021.0401.21212 від 26.07.2021 року містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Вказаний кредитний договір позичальник підписав власноручно.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № TDB.2021.0401.21212 від 26.07.2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Суд зазначає, що відповідачка, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідач на час розгляду справи судом, не надав доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Позивач, обґрунтовуючи розмір заборгованості відповідача за договором № TDB.2021.0401.21212, надав до суду виписки з особового рахунка та довідку-розрахунок, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед первісним кредитором становить 24 558,39 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 9509,37 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 15049,02 грн.
Відповідач ненадав жодних відомостей, що свідчать про погашеннязаборгованості за кредитною лінією у повному обсязі, а також доказів того, що остання зверталася до первісного кредитора з повідомленням про припинення дії, укладеного між сторонами договору, а тому вказаний договір в силу п.7.1. Договору продовжив свою дію.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № TDB.2021.0401.21212 у загальному розмірі 24 558,39 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 9509,37 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 15049,02 грн. Вказаний розмір заборгованості існував ще на момент відступлення права вимоги первісним кредитором.
Жодних донарахувань ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс»» та ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювали, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс»», яке в свою чергу відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0401.21212 від 26.07.2021 до ТОВ «ФК Єврокредит».
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив умови кредитного договору та норми законодавства.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Виходячи з того, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження тих обставин, що він належним чином виконував умови вказаного вище кредитного договору, а також з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0401.21212 від 26.07.2021 у розмірі 24 558,39 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» суд задовольняє у повному обсязі, тому з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати у розмірі 2422 грн 40 коп.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК Єврокредит»; додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року «вартість послуг (прейскурант)» від 01 липня 2025, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11 серпня 2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від АО «Альянс ДЛС»., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 11 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в цій частині також підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) суму заборгованості в розмірі 24 558 (двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн.. 39 коп., що складається з:
? заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 9 509,37 гривень;
? заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 15 049,02 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) судові витрати:
? зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.. 40 коп.;
? на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200 (одинадцять тисяч двісті) грн.. 00 коп.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання до Київської апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13.11.2025 р.
Суддя І.І. Шевченко