Справа 362/6737/25
Провадження 3/362/2598/25
12.11.2025 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, житель АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 330871від 16.08.2025, 16.08.2025 у АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство щодо чоловіка ОСОБА_2 , а саме виражалась у його адресу нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправлю.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість заперечила і пояснила, що дійсно того дня вона була вдома та займалась хатніми справами. Її чоловік ОСОБА_2 прийшов до неї та спровокував сварку. У ході сварки чоловік пошкодив її телефон. Вона викликала поліцейських, він також викликав працівників поліції, по прибуттю працівники поліції, не розібравшись в ситуації, оформили протокол на неї і на чоловіка. Просила суд закрити провадження у справі. Наголосила, що чоловік систематично провокує сварки оскільки зловживає спиртними напоями, на нього вже неодноразово складались адміністративні протоколи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про таке.
За правилами ст. 7 КУпAП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з aдміністративним прaвопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про aдміністративні прaвопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так диспозиція ч. 1 ст. 173-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон України) визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об'єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки, якою є можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Отже, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , не конкретизовано, яка шкода була завдана чи могла бути заподіяна ОСОБА_2 , у чому це проявилося, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Тобто, фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу у розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 поставленого в провину правопорушення та спростували б його твердження щодо його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства.
До того ж, при матеріалах справи наявна Заява ОСОБА_2 за якою останній просить не проводити подальші дії з приводу його звернення на лінію «102», так як конфлікт з дружиною урегульовано.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 Рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року та інші), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпAП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283-285, 294 КУпАП, суд
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставні п 1 cт. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя В.М. Дорошенко