Справа № 362/8884/25
Провадження № 1-кп/362/778/25
Іменем України
12.11.2025 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025116140000211 від 10.10.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мефера Харківської області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
Відповідно до ч. 3 ст. 381 КПК України, дане провадження щодо кримінального проступку здійснено згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України з урахуванням положень § 1 Глави 30 Розділу IV КПК України.
ОСОБА_3 за невстановлених обставин, але не пізніше 09.10.2024, перебуваючи у АДРЕСА_2 , за адресою місця проживання, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи протиправні наслідки і бажаючи їх настання, маючи протиправний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються державною установою, з метою взяття на військовий облік військовозобов'язаних та відстрочки по призову на військову службу по мобілізації, використовуючи всесвітню мережу Інтернет та невстановлену соціальну групу у багатоплатформовому месенджері «Telegram», звідки отримав інформацію від невстановленої особи про отримання військово-облікового документа з номером єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів. Надалі у ОСОБА_3 при невстановлених обставинах, часу та місці виник прямий умисел, направлений на пособництво у підроблені вказаного офіційного документу з метою подальшого його використання для оформлення відстрочки від загальної мобілізації відповідно до положень Закону України «Про мобілізацію» та Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.05.2022, в ігнорування положень нормативно-правових актів з метою отримання військово-облікового документа Реалізуючи свій умисел, спрямований на підроблення військово-облікового документа за невстановлених обставин, але не пізніше 09.10.2024, ОСОБА_3 , діючи умисно, виконуючи роль пособника, надав невстановленій особі свої персональні дані та власне фотозображення в електронній формі, на підставі яких невстановлена особа виготовила на ім'я ОСОБА_3 військово-обліковий документ з номером єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів 160320231455159400235, який нібито виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.10.2024, на підставі якого ОСОБА_3 взятий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 та підлягає повторному медичному огляду 07.10.2029, чим вчинив пособництво у підробці офіційного документу, який видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ та який надає право або звільняє від обов'язків, з метою його використання.
Крім того, 09.10.2023 близько 23:45 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер і значення своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно з особистих мотивів, достовірно знаючи, що військово-обліковий документ є підробленими офіційним документом, який йому у встановленому чинним законодавством України порядку не видавався, реалізуючи свій протиправний умисел спрямований на використання завідомо підробленого документа, надав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 у кабінеті № 102 військово-обліковий документ з номером єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів 160320231455159400235, нібито виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.10.2024 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинив його використання.
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/8980 від 14.10.2025 ОСОБА_3 не перебував на військовому обліку в період часу з 07.10.2024 по 10.10.2024, інформація на можливе бронювання чи право на відстрочку по призову на військову службу відсутня. У вказаний період ОСОБА_3 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань взяття на військовий облік, заяву на видачу військово-облікового документу на подавав, відповідно військово-обліковий документ в АІТ «Оберіг» не створювався.
Зазначені обставини встановлені органом досудового розслідування і викладені в обвинувальному акті, що підписано прокурором, який звернувся до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, не оспорюються обвинуваченим, про що ним подана відповідна заява за участю захисника.
Із заяви обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права з метою використання його іншою особою, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Також у вказаній заяві, що підписана у присутності захисника ОСОБА_4 зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи, згідний на розгляд обвинувального акту за його відсутності, а також те, що прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, обвинувачений не заперечує щодо розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, у відповідності до ч. 2 ст. 382 КПК України суд розглядає обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні посвідчння, який видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права з метою використання його іншою особою, та ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання" під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисні кримінальні правопорушення, які згідно з ст. 12 КК України є кримінальними проступками, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, виключно з позитивними характеристиками за місцем проживання, раніше не судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин у справі, ступеня тяжкості вчинених кримінальних проступків, особи винного, щирого каяття обвинуваченого у вчиненому, тобто наявності обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, відсутності обставин, які його обтяжують, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах інкримінованих санкцій статей у виді штрафу, як достатнє для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень. Суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті.
Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
У силу ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за доцільне скасувати арешт, що був накладений ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2025 на вилучене майно.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Розподіл процесуальних витрат суд вирішує в порядку ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 302, 369-371, 373- 374, 381-382, 394 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- - ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень;
- ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень.
Скасувати арешт, що був накладений 16.10.2025 ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області по справі № 362/8053/25.
Речовий доказ після набрання вироком законної сили - військово-обліковий документ № 160320231455159400235 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - залишити там же.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області, окрім оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1