Справа № 358/1207/25 Провадження № 2/358/752/25
11 листопада 2025 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (далі ТОВ «ФК «Паріс», позивач) в особі представника Дячка С.М., через систему «Електронний суд», звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:
-за заявою-договором №0033442 від 11.06.2019 у сумі 7 842,08 грн, з яких: 3 572,77 грн заборгованість за тілом кредиту, 787,79 грн заборгованість за процентами, 3 159,80 грн заборгованість за комісією, 55,63 грн - 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 26.11.2021 по 23.02.2022, 266,09 грн інфляційні втрати за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 та судові витрати;
-за заявою-договором №1033442 від 18.02.2020 у сумі 33 262,38 грн, з яких: 16 045,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 730,59 грн заборгованість за процентами, 12 121,20 грн заборгованість за комісією, 235,96 грн - 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 26.11.2021 по 23.02.2022, 1 128,65 грн інфляційні втрати за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 та судові витрати;
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.06.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір №0033442 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідачеві було надано споживчий кредит на суму 10 256,41 грн, строк дії договору 24 місяці, процентна ставка - 18 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3% від суми наданого кредиту.
Окрім того, 18.02.2020 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір №1033442 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідачеві було надано споживчий кредит на суму 20 202,02 грн, строк дії договору 12 місяців, процентна ставка - 18 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту 1 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 5 % від суми наданого кредиту.
26.11.2021 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «Паріс» було укладено договір про відступлення права вимоги №26/11/2021-1.
На дату звернення до суду відповідач грошові кошти отримані в кредит не повернув та інші платежі передбачені умовами договору не сплатив.
Станом на 11.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Паріс» становить:
-за заявою-договором №0033442 від 11.06.2019 у сумі 7 842,08 грн;
-за заявою-договором №1033442 від 18.02.2020 у сумі 33 262,38 грн.
Відповідач умови договорів не виконав, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Копія позовної заяви з додатками та ухвалою суду була направлена відповідачу за місцем реєстрації останнього рекомендованим поштовим відправленням.
08.09.2025 до суду повернуто вказане поштове відправлення із зазначенням причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зазначає, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11).
Таким чином, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Судом встановлено, що 11.06.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір №0033442 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідачеві було надано споживчий кредит на суму 10 256,41 грн, строк дії договору 24 місяці, процентна ставка - 18 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3% від суми наданого кредиту. (а.с.48)
Сторонами також підписано додаток № 1 до заяви договору №0033442 від 11.06.2019 (Графік платежів). (а.с.48 на звороті)
ОСОБА_1 також 11.06.2019 підписаний паспорт споживчого кредиту. (а.с.49)
Згідно з меморіальним ордером №5108 від 11.06.2019 ОСОБА_1 отримав суму в розмірі 10 000,00 грн за умовами кредитного договору №0033442 від 11.06.2019 (а.с.65).
Згідно з меморіальним ордером № 5109 від 11.06.2019 ОСОБА_1 отримав суму в розмірі 256,41 грн за умовами кредитного договору №0033442 від 11.06.2019 (а.с.65).
Згідно розрахунку заборгованості за заявою-договором №0033442 станом на 11.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 7 520,36 грн., з яких: 3 572,77 грн заборгованість за тілом кредиту; 787,79 грн заборгованість за процентами; заборгованість за комісією 3 159,80 грн. (а.с.72-74)
Також ТОВ «ФК «Паріс» у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, нараховано: 3 % річних у розмірі 55,63 грн та 266,09 грн - інфляційні втрати. (а.с. 80)
Окрім того, 18.02.2020 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір №1033442 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідачеві було надано споживчий кредит на суму 20 202,02 грн, строк дії договору 12 місяців, процентна ставка - 18 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту 1 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 5 % від суми наданого кредиту.
Сторонами також підписано додаток № 1 до заяви договору №1033442 від 18.02.2020 (Графік платежів). (а.с.50 на звороті)
ОСОБА_1 також 18.02.2020 підписаний паспорт споживчого кредиту. (а.с.51)
Згідно з меморіальним ордером №9665 від 18.02.2020 ОСОБА_1 отримав суму в розмірі 20 000,00 грн за умовами кредитного договору №1033442 від 18.02.2020 (а.с.68).
Згідно з меморіальним ордером № 9666 від 18.02.2020 ОСОБА_1 отримав суму в розмірі 202, 20 грн за умовами кредитного договору №1033442 від 18.02.2020 (а.с.68).
Згідно розрахунку заборгованості за заявою-договором №1033442 станом на 11.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 31 897,77 грн., з яких: 16 045,98 грн заборгованість за тілом кредиту; 3 730,59 грн заборгованість за процентами; заборгованість за комісією 12 121,20 грн. (а.с.75-79)
Також ТОВ «ФК «Паріс» у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, нараховано: 3 % річних у розмірі 235,96 грн та 1 128,65 грн - інфляційні втрати. (а.с. 81)
26.11.2021 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено договір про відступлення права вимоги №26/11/2021-1 (а.с.52-54).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору №26/11/2021-1 про відступлення прав вимоги від 26.11.2021 до ТОВ «ФК «Паріс» від АТ «РВС БАНК» перейшло право вимоги за договором №0033442 від 11.06.2019 та договором №1033442 від 18.02.2020 (а.с.54 зворотня сторона - 58).
26.11.2021 року ТОВ «ФК «Паріс» направило відповідачу вимогу про усунення порушення кредитного зобов'язання за Заявою-Договором № 0033442 від 11.06.2019 року та Заявою-Договором № 1033442 від 18.02.2020, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та описом вкладення цінним листом (а.с.84-85).
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно достатті 6цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Так, на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» на підставі укладеного договору факторингу є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем.
Щодо стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні висновки сформульовано і в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, що вказує на усталену судову практику.
У кредитних Заявах-Договорах від 11.06.2019 №0033442 та від 18.02.2020 №1033442, укладених між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_2 містяться умови про комісію за розрахунково-касове обслуговування заборгованості, а саме: за Заявою-Договором №0033442 щомісячна комісія за супроводження (розрахунково-касове обслуговування) кредиту у розмірі 3% від суми наданого кредиту щомісяця протягом строку кредитування; за Заявою-Договором №1033442 щомісячна комісія за супроводження (розрахунково-касове обслуговування) кредиту у розмірі 5% від суми наданого кредиту щомісяця протягом строку кредитування;
Аналіз змісту вказаних договорів свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ «ФК «Паріс», що отримало право вимоги від АТ «РВС БАНК», не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за обслуговування кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Фактично кредитними договорами встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем, оскільки надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Вказані умови договорів є нікчемними, а тому правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум заборгованості по комісії за договором №0033442 від 11.06.2019 року в розмірі 3 159,80 грн; за договором №1033442 від 18.02.2020 року в розмірі 12 121,20 грн не вбачається.
Разом з тим, з наведених позивачем розрахунків вбачається, що із сплачених відповідачем сум на погашення кредитної заборгованості по кожному з кредитних договорів були зараховані на сплату комісії, а саме:
-за Заявою-Договором № 0033442 від 11.06.2019 в сумі 4 532,45 грн;
-за Заявою- Договором № 1033442 від 18.02.2020 в сумі 6 060,60 грн.
Тобто позивачем визнаються ці обставини. Зарахування вказаних сум не є правомірним, з огляду на викладене вище, а отже заборгованість відповідача перед позивачем по кожному з договорів підлягає зменшенню на відповідну суму сплаченої комісії.
Так, за договором №0033442 від 11.06.2019 року заборгованість по тілу кредиту становить - 3 572,77 грн, за процентами - 787,79 грн, що становить загальну суму 4 360,56 грн.
З урахуванням сплаченої комісії в розмірі 4 532,45 грн, у відповідача за Заявою-Договором №0033442 від 11.06.2019 відсутня заборгованість.
За Заявою-Договором №1033442 від 18.02.2020 року по тілу кредиту - 16 045,98 грн; за процентами - 3 730,59 грн, що становить загальну суму 19 776,57 грн та за рахунок сплаченої комісії на суму 6060,60 грн становить 13 715,97 грн.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості тільки за Заявою-Договором №1033442 від 18.02.2020 в розмірі 13 715,97 грн.
У позовних вимогах позивачем також заявлено про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з наявністю простроченого грошового зобов'язання відповідача, за період з 26.11.2021 до 23.02.2022.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки судом встановлено, що за Заявою-Договором №0033442 від 11.06.2019 у відповідача відсутня заборгованість, то і стягненню не підлягають 3% річних та інфляційні втрати.
Також, враховуючи, що судом була зменшена заборгованість за Зявою-Договором №1033442 від 18.02.2020, а тому і перерахуванню підлягають розміри 3% річних та інфляційні втрати.
Так, беручи до уваги вищевикладене, те що позовні вимоги за Зявою-Договором №1033442 від 18.02.2020 задоволено частково, розмір процентів та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України слід нараховувати на суму заборгованості 13 715,97 грн.
Згідно розрахунку, проведеного судом, розмір 3 % за період з 26.11.2021 до 23.02.2022 становить 101,46 грн; інфляційних втрат за період з 26.11.2021 до 23.02.2022 становить 485,32 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» заборгованість за Заявою-Договором № 1033442 від 18.02.2020 в сумі 14 302,75 грн.
У решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з відповідача на корить ТОВ «ФК «Паріс» слід стягнути 842,90 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 141, 258,259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 512,516, 525-526, 1049-1050, 1054-1055,1077-1078 ЦК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» (ЄДРПОУ 38962392), заборгованість за заявою-договором №1033442 від 18.02.2020 у загальному розмірі 14 302 (чотирнадцять тисяч триста дві) грн 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» (ЄДРПОУ 38962392), судовий збір у сумі 842 (вісімсот сорок дві) грн 90 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець