Справа №345/3408/25
Провадження № 2/345/1593/2025
13.11.2025 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сирко Й.Й., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
ТзОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі - Товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.04.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов договору та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано кредитний договір із ТзОВ «Займер», грошові права вимоги за яким відступлені на користь позивача у цій справі, й отримано на свій рахунок грошові кошти в загальній сумі 2 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Грошові кошти за договором №186379 від 03.04.2021 надано на строк 10 днів. Кінцева дата повернення кредитних коштів з нарахуванням процентів, яка чітко визначена умовами зазначеного вище договору, настала. Позивач у справі придбав за плату в первісного кредитора його грошові вимоги до позичальника відповідно до укладених між вказаними юридичними особами договорів факторингу з додатками (із врахуванням внесених змін). Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання перед первісним кредитором, що є порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальній сумі 10 560,00 грн., яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач просить позов задовольнити, розглянувши справи без участі представника Товариства. Додатково просить стягнути з відповідача 10 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з даними трекінгу відстежень поштових відправлень АТ «Укрпошта», відповідачка отримала 29.07.2025 копію позовної заяви з додатками, проте не скористалася правом подати відзив у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.
Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 186379 від 03.04.2021 із ТзОВ «Займер» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора AV1859, який надіслано попередньо на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 . Грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. перераховані на банківську платіжну картку відповідача в АТ «Сенс Банк» № НОМЕР_1 . Кредит надано строком на 10 днів. Процентна ставка (фіксована) - 2% за одну добу користування коштами від загального розміру виданої суми. Детальні терміни (дата) повернення кредиту з процентами визначені у Графіку розрахунків, що є Додатком №1 до зазначеного вище договору. Умови договору не передбачають умов щодо пролонгації строку кредитування, використання зниженої процентна ставки тощо. Водночас, у п. 1.5. вказано, що за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
Досліджуючи зміст кредитного договору суд зазначає, що окремі його істотні умови містять частково взаємно суперечливі положення щодо нарахування процентів за використання коштів позичальником.
Зокрема, п.2.3. цього договору вказує: 1/обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом; при цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. 2/ нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом; у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Отже, кредитний договір містить загальне положення про нарахування позичальнику відсотків за користування грошовими коштами кредитодавця до повного погашення боргу та водночас вказує на можливість нарахування процентів за період прострочення (у такому разі борг також матиме місце), але не більше як за 180 календарних днів поспіль.
Суд враховує, що позичальник за договором про надання споживчого кредиту є слабшою стороною у правовідносинах та приймає по суті запропоновані фінансовою установою умови. Такий висновок суду ґрунтується в тому числі на змісті п.1.7. укладеного між сторонами кредитного договору, який вказує, що невід'ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua. Відтак, суд виходить із того, що найбільш сприятливим тлумаченням на користь позичальника положень п.2.3. кредитного договору є обмеження максимальним строком тривалістю 180 календарних днів права первісного кредитора ТзОВ «Займер» нараховувати ОСОБА_1 проценти за ставкою 2%/добу після закінчення встановленого 10-ти денного строку кредитування за наявності боргу позичальника як щодо повернення основної суми (тіла) кредиту, так і нарахованих відсотків за відповідною ставкою.
З наведеного випливає, що належна до сплати відповідачем сума нарахованих відсотків не може перевищувати сукупно 7 600,00 грн. (2 000х0,02х10+2000х0,02х180). Наданий Товариством розрахунок заборгованості містить лише кінцеву суму боргу, натомість не дозволяє суду перевірити дані щодо періоду його нарахування.
Товариство вказує у позовній заяві, що предметом стягнення з відповідача у цій справі є сума боргу в загальному розмірі 10 560,00 грн., яка враховує прострочену заборгованість за основною сумою (тілом) кредиту в розмірі 2 000,00 грн. та 8 560,00 грн. несплачених позичальником процентів. Будь-яких відомостей, а тим більше вимог про стягнення з відповідача комісії за використання системи дистанційного обслуговування в розмірі 15% від суми наданого кредиту, позов не містить.
Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Досліджені судом докази підтверджують невиконання позичальником грошового зобов'язання з повернення основної суми позики та процентів, відтак позов необхідно задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 борг на загальну суму 9 600,00 грн. Відповідачем не надано докази, які б спростовували факти існування боргу за кредитним договором із ТзОВ «Займер», який в подальшому відступлений на користь Товариства згідно з договором факторингу № 01-17/02/2022, правомірність якого презюмується.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат суд керується тим, що згідно з вимогами ч.1, п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші витрати, пов'язані з розглядом справи, також покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі, з відповідача належить стягнути на користь Товариства 2 201,96 грн. судового збору та 9 599,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Проте суд вважає за необхідне у цій справі зменшити з власної ініціативи належні до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка сформульована у постанові від 16.11.2022 (справа № 922/1964/21).
Попри те, що вказана правова позиція суду касаційної інстанції стосується особливостей застосування положень ч.5 ст. 129 ГПК України, аналогічна за змістом норма міститься у ч.3 ст.141 ЦПК України, на чому окремо наголошується у відповідній постанові цього суду.
Зміст відповідної правової позиції зводиться до того, що на відміну від загальних правил розподілу судових витрат, які діють залежно від результатів судового розгляду, за клопотанням сторони чи з ініціативи суду, враховуючи критерії, закріплені у ч.3 ст.141 ЦПК України, суд може у буквальному розумінні відступити від загального правила та зменшити чи взагалі не стягувати витрати на професійну правничу допомогу (п.112-114).
Наявність критеріїв необґрунтованості чи непропорційності витрат на правничу допомогу ціні позову, затягування розгляду справи, небажання чи уникнення можливості досудового врегулювання спору мирним шляхом з урахуванням конкретних обставин справи дає суду можливість не присуджувати повністю або частково такі витрати (принцип добросовісності у поведінці сторони може превалювати над результатом судового розгляду). До того ж, відповідне рішення суд вправі ухвалити навіть з власної ініціативи.
За своїм змістом правила ч.3 ст. 141 ЦПК України є відступом від загального правила. Крім того, на предмет відповідності критеріям, які вказані у цій частині статті Кодексу, суд має оцінювати поведінку, дії чи бездіяльність обох сторін (п.115 згаданої вище постанови касаційного суду).
Водночас, питання співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, які витрачено адвокатом, обсягом роботи (послуг) останнього та ціною позову передбачена також у ч.4 ст. 137 ЦПК України; за наявності такої неспівмірності суд має право винятково зменшити розмір витрат на правничу допомогу, але тільки за клопотанням іншої сторони.
Отже, передбачені ч.4-6 ст.137 та ч.3 ст.141 ЦПК України правила регулюють різні правовідносини, перші з яких не мають стосунку до добросовісності поведінки, дій та рішень сторін у справі.
Товариством не наведено переконливих аргументів, які б доводили недобросовісність у поведінці чи діях ОСОБА_1 під час судового розгляду. Доказів вжиття позивачем у справі заходів досудового врегулювання спору з іншою стороною не надано. Долучена позивачем копія вимоги без номера від 14.04.2025 судом відхиляється, адже будь-яких доказів її надіслання боржнику немає (відомості з копії фіскального чека АТ «Укрпрошта» від 18.04.2025 є не зрозумілими). Суд також враховує, що Товариством набуто право вимоги за кредитним договором до відповідача на початку 2022 року, натомість упродовж більше трьох років заходи досудового врегулювання спору з відповідачем чомусь не вживалися. Заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу є явно неспівмірною зі складністю справи та практично дорівнює ціні позову. Зважаючи на вказані обставини, витрати на правничу допомогу, що підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь Товариства, необхідно зменшити до 5 000,00 грн.
Керуючись ст.263-265,268 ЦПК України,-
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158, 9 600,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот гривень 00 копійок) заборгованості за кредитним договором № 186379 від 03.04.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 2 201,96грн. сплаченого при поданні позовної заяви судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2025.
Суддя