Справа №345/4135/25
Провадження № 2/345/1883/2025
12.11.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Гапоненка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Баран В.В.,
представника позивача - адвоката Селяніна В.О.
представника відповідача - адвоката Сметанікова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовногопровадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, суд
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 17.06.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір № 7999225 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. на свою банківську картку.
27.01.2025 між ТзОВ «Авентус Україна» та позивачем було укладено договір №27.01/25-Ф відповідно до якого ТзОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7999225 від 17.06.2024.
Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов кредитних договорів, у зв'язку з чим виникла заборгованість за Кредитним договором № 7999225 від 17.06.2024 яка на момент подання позовної заяви становить 27660,00 грн., в тому числі: 6000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням; 10800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 10860,00 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 27660,00 грн., а також судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та 13000 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25.08.2025 від представника відповідача - адвоката Сметанікова А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить ухвалити рішення, яким до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем за кредитним договором застосувати правові наслідки нікчемності правочину та вирішити по суті спір із врахуванням таких наслідків. Зазначає, що згідно положень Закону України "Про споживче кредитування", та внесених до даного закону змін, відповідно до Закону України № 3498-ІХ від 22.11.2023 статтю 8 було доповнено частиною п'ятою такого змісту: Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Отже, пункт 1.5.1 кредитного договору № 7999225 на момент його укладення 17 червня 2024 року суперечить закону щодо визначення розміру денної відсоткової ставки за кредитом. Враховуючи те, що визначення процентної ставки за кредитом є основною умовою, кредитного договору, без якої такий договір не був би вчинений, вбачається ситуація, коли кредитний договір, що став предметом позовної заяви ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 є нікченим вцілому, оскільки стандартна відсоткова ставка, визначена в п. 1.5.1 цього договору суперечить закону. Враховуючи наведене, кредитний договір № 7999225 за способом його укладення, враховуючи й форму його викладу і підписання - міг би бути дійсним, проте, за змістом, оскільки він суперечить закону є нікчемним. Окрім цього, з доданого витягу з акту про надання правничої допомоги від 30.06.2025 випливає, що даний акт складено в межах виконання договору від 02.07.2024 року на надання правничої допомоги з однотипних питань, а саме: стягнення заборгованості за кредитними договорами. Дана обставина дає підстави для припущення, що така правнича допомога клієнту надається на постійній основі і включає підготовку подібних за змістом позовних заяв з аналогічною доказовою базою, тобто, додаткових консультацій з приводу кожної конкретної заявки щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за кожним клієнтом не вимагається, а тому з даного приводу витрати на надання правничої допомоги є завищеними і неспівмірними виконаному обсягу робіт.
29.08.2025 від представника позивача - Сергійчук Я.Я. до суду надійшла відповідь на відзив згідно якої просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов'язань відповідачем та сплати заборгованості, в тому числі і часткової. Відповідачем було укладено договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Умовами договору передбачено, що за порушення позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, позикодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше 15% від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення позичальником зобов'язань за цим договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за цим договором. Кредитний договір відповідачем був укладений 08 травня 2024 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення штрафу є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (пункт 2.7) відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто ним у позику були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, які заявлені позивачем із складністю справи зазначає, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
04.09.2025 від представника відповідача - адвоката Сметанікова А.В. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Щодо нарахування за кредитним договором відсотків та штрафу зазначив, що Цивільний Кодекс України є законодавчим актом, який регулює всі цивільні правовідносини і, в даному випадку, жодним чином не суперечить Закону України "Про споживче кредитування", оскільки наведені представником позивача зміни до такого закону випливають з інших причин, через які такі штрафні санкції як захід відповідальності позичальників, не застосовується. В даному випадку мало місце запровадження загальнодержавного карантину і строк дії такого обмеження відповідальності закінчувався через 30 днів з дня набрання чинності цим законом. Окрім того, кредитні зобов'язання є також і грошовими зобов'язаннями зобов'язаної сторони боржника, на яку поширюється чинність зазначеного у відзиві на позовну заяву п. 18 Прикінцевих положень Цивільного Кодексу України. Окрім того, в самому договорі передбачається таблиця розрахунку платежів (додаток 1) із зазначенням у ньому розрахунку загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки, проте, в наведеній позивачем таблиці, яка є додатком 1 до договору, відсутня колонка з зазначенням реальної річної відсоткової ставки на кожний день внесення чергового платежу за договором, а також відсутні будь-які зрозумілі для споживача відомості щодо способу обчислення як денної так і річної відсоткової ставки за цим кредитом, що в свою чергу, не відповідає ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про споживче кредитування", внаслідок чого, в силу абз 2 ч. 5 цієї ж статті є нікчемним.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Селянін В.О. позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити їх у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Сметаніков А.В. просив позовні вимоги задоволити частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що ним вживалися заходи для вирішення даного спору в позасудовому порядку. Відповідачка виявила бажання погасити заборгованість в розмірі 13000,00 грн. однак позивач дану пропозицію не прийняв.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані сторонами на обґрунтування своїх вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи приходить до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що 17.06.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір № 7999225 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. на свою банківську картку.
Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитодавеця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитодавецем правильності введення коду, направленого Кредитодавецем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході (в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus".
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
27.01.2025 між ТзОВ «Авентус Україна» та позивачем було укладено договір №27.01/25-Ф відповідно до якого ТзОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7999225 від 17.06.2024.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7999225 від 17.06.2024 на момент подання позовної заяви становить 27660,00 грн., в тому числі: 6000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням; 10800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 10860,00 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що 17.06.2024 року між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір № 7999225 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. на свою банківську картку.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, з якими він погодився, що підтвердив своїм підписом у виді одноразового ідентифікатора.
Разом з тим відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаними кредитними договорами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Отже, ТзОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7999225 від 17.06.2024.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом вказаних статей нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних або інший розмір процентів входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
А отже, встановлено, що неустойка (штраф, пеня) сплата яких передбачена договором, нараховані позивачем під час дії в Україні воєнного стану.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею та/або штрафами за договором № 7999225 від 17.06.2024 у розмірі10860,00 грн., суперечать вимогам закону та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача процентів в розмірі 10800,00 грн, суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено до стягнення 10800,00 грн. процентів за весь період нарахування по ставці 1,5 % згідно п.1.5.1 кредитного договору № 7999225 від 17.06.2024.
Однак суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за вказаним кредитним договором.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
З врахуванням цих змін з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки становить 2,5 %, з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року 1,5 %, а з 21.08.2024 року 1%.
Ці зміни є чіткими та розумно передбачуваними.
У цій справі суд встановив, що кредитний договір укладений 17.06.2024 року, вже за чинності Закону України № 3498-IX. Нарахування процентів на тіло кредиту за процентною ставкою 1,5 % після 21.08.2024 року призводить до виходу за межі максимальної денної процентної ставки, передбаченої пунктом 17 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3498-IXвід 22 листопада 2023 року та ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так стягненню підлягають проценти, нараховані за процентною ставкою 1,5 % в день за строк кредитування з 17.06.2024 року (дати видачі кредиту) до 20.08.2024 року (дати, коли розмір процентів не виходив за межі максимальної денної процентної ставки) (65 днів):
6000,00 грн х 1,5%/100%=90 грн - сума процентів за 1 день.
90 грн х 65 днів = 5850,00 грн.
Суд вважає, що проценти за період з 21.08.2024 року до 14.10.2024 року, слід нарахувати за процентною ставкою 1 % в день, передбаченою пунктом 17 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
6 000,00 грн х 1%/100%=60,00 грн - сума процентів за 1 день.
60 грн х 55 днів =3300,00 грн.
Враховуючи, наведені розрахунки, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 15150,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000,00 грн та по нарахованих процентах за період з 17.06.2024 року до 14.10.2024 року в розмірі 9150,00 грн., а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією від 24.07.2025 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1326,75 грн.
15150,00 грн х 100 / 27660,00 грн = 54,77% (розмір задоволених позовних вимог);
2422,40 грн х 54,77%/100 = 1326,75 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 13000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.
А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
На підставі викладеного, ст.ст. 512, 526, 536, 614, 625-628, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1078, 1079, п. 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 17, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 259, 264-265, 268, 352, 354, 355, ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вул.Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором №7999225 від 17.06.2024 у розмірі 15150,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000,00 грн. та по нарахованих процентах за період з 17.06.2024 року до 14.10.2024 року в розмірі 9150,00 грн.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в сумі 1326,75 грн.та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.11.2025.
Головуючий: