Справа №345/5157/25
Провадження № 2/345/2338/2025
13.11.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Якиміва Р.В.
секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза надані послуги,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, а саме просить стягнути солідарно з відповідача заборгованість у розмірі 1073,26 грн., яка складається з 808,68 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року, інфляційні втрати у розмірі 205,56 грн., 3% річних у розмірі 59,02 грн., а також судові витрати.
Позов мотивує тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно Додатку №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором до фізичних осіб боржників за надані послуги з поводження з побутовими відходами згідно з додатком №1 до акту про придбання майна на аукціоні від 14.11.2024 року, зокрема до мешканців за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з липня 2019 року до квітня 2021 року заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами становить 808,68 грн.. Відповідач зареєстрований на вказаний період за адресою АДРЕСА_1 . А тому з огляду на приписи ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі є споживачами комунальних послуг. Оскільки відповідач не погасив дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат, розмір яких склав 205,56 грн. та нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка склала 59,02 грн. Відповідач добровільно вказану заборгованість не погашає, тому позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просить стягнути в примусовому порядку вказану вище заборгованість та судові витрати по справі.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги"фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 ч. 1 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
В силу дії п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
В судовому засіданні встановлено, що Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 року КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.
Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 року переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 року на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно Додатку №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначена ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі заміни сторони зобов'язання до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
КП «Екосервіс» здійснювало вивезення та захоронення твердих побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Послуги населенню надавались фактично, оскільки КП «Екосервіс» було єдиним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Тарифи з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади затверджувалися рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради.
За адресою: АДРЕСА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на абонента ОСОБА_2 .. Також відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_2 ..
Таким чином, між КП «Екосервіс» та відповідачем виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 .
КП «Екосервіс» надавав відповідачам відповідні послуги, однак останні не виконували свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги. Як вбачається з наданого позивачем акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 становить 808,68 грн. Оскільки відповідач не погасив дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат та нарахування 3% річних на суму заборгованості.
Доказів належного виконання зобов'язань відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ними наданими йому КП «Екосервіс» послугами. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог відносно відшкодування інфляційних витрат та нарахування 3% річних на суму заборгованості позивачем не надано доказів того, що набуте ним право вимоги заборгованості в сумі 1073,26 грн. включає в себе відповідні нарахування інфляційних витрат та нарахування 3% річних. Зокрема, акт про придбання майна на аукціоні не передбачає, що позивач набув право вимоги, окрім суми боргу , на такі нарахування. Отже за висновком суду позивач набув права нарахування на інфляційні витрати та нарахування 3% річних з моменту набуття права вимоги на дебюторську заборгованість КП «Екосервіс», тобто з 14.11.2024. Таким чином, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та згідно перерахунку розмір нарахованих за період з 14.11.2024 до 19.09.2025 (дата подачі позову до суду) 3% річних складає 20,59 грн. , інфляційні втрати - 80,02 грн..
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору на загальну суму 813,92 грн..
Ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що напідтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір пронадання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 року та додаткові угоди до даного договору, що укладені між ФОП ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Юлії Біжко». 16.10.2025р. між позивачем та адвокатським бюро «Юлії Біжко» складено акт №38 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги, в яких деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг. Відповідно до вказаного акту загальна вартість наданих послуг 3214,65 грн..
Дослідивши надані стороною позивача документи на підтвердження оплати професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку, що такі витрати підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому відповідачем неспівмірності витрат не доведено.
А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати за надання правничої допомоги на загальну суму 3214,65 грн..
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.526,530,536,612,625, 1050 ЦК України,ст.ст. 1, 5, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 81, 137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,
Позов задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , заборгованість у розмірі 909,29 грн., яка складається з 808,68 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року, інфляційних втрат у розмірі 80,02 грн., 3% річних у розмірі 20,59 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , 813,92 грн. судового збору та 3214,65 грн. витрат за надання правничої допомоги.
В решті позовних вимог відмовити.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя