12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18459/25 пров. № А/857/41240/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДІДЖІ ГРУП» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 380/18459/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДІДЖІ ГРУП» до Львівської митниці про скасування рішення (ухвала постановлена суддею Чепенюк О.В. у м. Тернополі 01 липня 2024 року), -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІДІДЖІ ГРУП» (далі також - ТОВ, позивач) звернулось з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі також - митниця, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.08.2025 року № UA209000/2025/000330/2.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та направити справу на продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що недоліки позовної заяви усунуто, а тому підстав для її повернення не було.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків, шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул. Чоловського, 2, м. Львів, 79018) в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали належним чином завірений переклад документів, долучених до позовної заяви, які складені іноземною мовою, що подавались до митного оформлення по митній декларації, за результатами розгляду якої прийнято оскаржувані рішення.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що вказана копія ухвали була доставлена до електронного кабінету представника позивача 18.09.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 18.09.2025. Крім цього, ухвала суду від 16.09.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступною за посиланням http://reestr.court.gov.ua/Review/130244192. Суддя встановила, що станом на 30.09.2025 позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 16.09.2025 не виконав, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунув. Оскільки позивач, у наданий суддею строк, не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм процесуального права і правової оцінки обставин справи у межах, визначених статтею 308 КАС України, зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
Отже, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 118 КАС України процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Статтею 120 КАС України закріплено правила обчислення процесуального строку, а саме: перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
При цьому, згідно з положеннями частини п'ятої статті 169 КАС України для повернення позовної заяви і доданих до неї документів законодавець визначає строк не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що повертаючи позовну заяву у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суддя повинен, дотримуючись правил обчислення процесуальних строків, пересвідчитись, що вжив вичерпні заходи для належного виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху, та врахував всі обставини, у тому числі і передбачений максимальний строк пересилання поштових відправлень.
Оскільки ухвала про залишення позову без руху відповідно до частини першої статті 241 КАС України є судовим рішенням, питання вручення судових рішень врегульоване статтею 251 КАС України відповідно до положень частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною шостою статті 251 КАС України встановлено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд апеляційної інстанції встановив з матеріалів справи, а саме з довідки Львівського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді «ч.1 ст.169 залишення позовної заяви без руху» від 16.09.2025 по справі № 380/18459/25 доставлено до електронного кабінету одержувачу ТОВ 18.09.2025 о 03:30, тому строк на усунення недоліків позовної заяви фактично встановлено по 29.09.2025 включно (із врахуванням вихідних днів).
01 жовтня 2025 року судом першої інстанції зареєстровано клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви, які були зазначені в ухвалі судді Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2025.
Відповідне клопотання про усунення недоліків було надіслано до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 24 вересня 2025 року, що підтверджується конвертом зі штрих кодом 0215209071866, роздруківкою трекінгу відстеження поштового відправлення.
Враховуючи такі обставини, а також право особи на подання документів до суду в паперовій формі, передбачене частиною восьмою статті 18 КАС України, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, адже позивачем в межах встановленого ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року строку було здано на пошту клопотання про усунення недоліків позовної заяви, тобто вчинено дії, спрямовані на виконання вимог суду.
До того ж, згідно долучених до матеріалів справи доказів клопотання на усунення недоліків позовної заяви було отримано судом до закінчення п'ятиденного строку, наданого частиною п'ятою статті 169 КАС України суду першої інстанції на вирішення питання про повернення позовної заяви з дня закінчення строку на усунення її недоліків (який, враховуючи вихідні дні та положення частини шостої статті 120 КАС України, припадав на 29 вересня 2025 року).
Вказані обставини у сукупності та докази на їх підтвердження свідчать, що в даному конкретному випадку, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував особливостей поштового обігу та ухвалив рішення без врахування часу, достатнього для забезпечення надходження відповідних документів й матеріалів до суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно повернув позовну заяву з підстав неусунення недоліків такої, що не відповідає дійсним обставинам справи, внаслідок чого було обмежено право позивача на звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (далі також - Конвенція) і практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) як джерела права.
У справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Разом з тим, ЄСПЛ зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення ЄСПЛ у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 1 березня 2002).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям, а тому повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.
Зокрема, у рішенні від 13.01.2000 в справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» («Miragall Escolano v. Spain», заява №38366/97, пункти 38-39) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням статті 6 Конвенції.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо повернення позовної заяви.
Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДІДЖІ ГРУП» задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 380/18459/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк