Справа № 755/13627/25 Суддя (судді) першої інстанції: Коваленко І.В.
13 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кузьмишиної О.М., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 07 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративні правопорушення
18.07.2025 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову №Б/151 від 12 січня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 р. у відкритті провадження в адміністративній справі № 755/13627/25 відмовлено на підставі п.п.1,3 ч.1 ст.170 КАС України.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не має адміністративної процесуальної правоздатності, тому прийшов до висновку, що справа з таким суб'єктним складом учасників, один з яких не має адміністративної процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд, відмовляючи у відкритті провадження, порушив право Позивача на доступ до правосуддя для захисту свої прав та інтересів шляхом звернення до адміністративного суду для визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих положень суб'єкта владних повноважень, чим порушила приписи п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Після надходження справи, з огляду на приписи ст. 286 КАС України щодо термінів розгляду справ даної категорії, призначено розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду в порядку письмового провадження.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, ухвала підлягає скасуванню, з наступних підстав.
За приписами п.6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або ж відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У той же час, п.1,3 ч.1 ст.170 КАС України регламентовано те, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб'єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Положення зазначеної норми передбачають чіткий перелік умов, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що, у даному випадку, відповідач у справі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , «не має статусу юридичної особи», відтак «не має адміністративної процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності, а чинний КАС України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які не мають статусу юридичної особи», тому прийшов до висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Однак, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, безпідставним та передчасним, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які ж саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Визначення змісту та обсягу позовних вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно.
Разом з тим, відповідно до пункту 9 ч.1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
За змістом п.7 частини 1 статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, відповідачем в адміністративному судочинстві може виступати суб'єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, який може не мати статусу юридичної особи, тому ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути визнаним судом неналежним відповідачем у даній справі.
Разом з тим, відповідно до приписів ч.3 та ч.4 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Так, 13.02.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного в рамках справи № 826/1460/16, адміністративне провадження № К/9901/1815/17 (ЄДРСРУ № 72289138) вказує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року по справі №990/114/23 наголосила, що Кодекс адміністративного судочинства не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з'ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників-, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
Крім того, суд першої інстанції має право у разі необхідності будь-якого уточнення, залишити такий позов без руху і надати позивачу можливість привести позов та вимоги у відповідність.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позовною вимогою в даній справі є визнання протиправною та скасування постанови №Б/151 від 12 січня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні справи, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з приписами ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, позивач для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення скористався законодавчо встановленим правом звернення до суду у порядку, визначеному КАС України, та залучення співвідповідача або у разі заміни відповідача судом, не призвело би у буд-якому разі до зміни підсудності даної адміністративної справи, тому суд мав всі підстави для прийняття цього позову до провадження.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції допустився надмірного формалізму та фактично позбавив позивача гарантованого йому національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
Враховуючи викладені обставини та докази у їх сукупності, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також передчасного висновку про відмову у відкритті провадження.
У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції, внаслідок порушення норм процесуального права, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, ч. 1 п. 4 ст. 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 07 серпня 2025 р - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 07 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративні правопорушення - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.М. Кузьмишина
В.В. Кузьменко