Справа № 320/15164/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
13 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БІЛДІНГ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БІЛДІНГ» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 09.02.2023 № 10328/0902.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача є неправомірними, оскільки відсутнє перевищення обсягів реалізованого пального над обсягами обчисленими, відповідно до пункту 232.3 статті 232 Податкового кодексу України, так як бланки-дозволи (талони) на паливо у кількості 40 000 л (у вигляді талонів у кількості 2000 шт. по 20 літрів) терміном дії до 31.12.2020 були у наявності у позивача. Відповідно у позивача не виникало підстав для реєстрації коригування до заявок на поповнення обсягу залишку пального.
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що з огляду на виявлені під час фактичної перевірки правопорушення можна констатувати, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах чинного законодавства, тому скасуванню не підлягає.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що з огляду на виявлені під час фактичної перевірки правопорушення можна констатувати, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах чинного законодавства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві у період з 20 липня 2020 року по 29 липня 2020 року проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БІЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 39996964), за період з 01 січня 2019 року по 29 липня 2020 року.
За результатами фактичної перевірки складено Акт від 30 липня 2020 року № 1801/26-15-32-07/41047794. Перевіркою ТОВ «МОНОЛІТ БІЛДІНГ» встановлено порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.1 статті 216, підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222, пункту 223.1 статті 223, пункту 232.3 статті 232 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з акцизного податку на обсяг дизельного палива в розмірі 40 000 літрів.
На підставі висновків Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 17.09.2020 №0006940902 про збільшення грошових зобов'язань за платежем акцизний податок на пальне на загальну суму 208 327,21 грн (166 661,76 грн за податковим зобов'язанням та 41 665,24 грн за штрафними санкціями).
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що позивачем здійснювалися лише операції з придбання талонів на пальне, і на період перевірки талони були в наявності, вони не були використані, не були реалізовані, а тому у платника податку не виникало обов'язку складати акцизну накладну.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі, у редакції чинною на час виникнення спірних правовідносин) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
За визначенням підпункту 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
Слід звернути увагу на те, що Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі - Закон № 1791-VIII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесені зміни до Податкового кодексу України у частині акцизного податку.
Так, зокрема, підпунктом 2 пункту 1 розділу І Закону № 1791-VIII у підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України із визначення терміну «реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» вилучено положення щодо реалізації пального, як фізичного відпуску з автозаправної станції (АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (АГЗС) незалежно від форми розрахунків.
Відтак, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (з урахуванням внесених змін станом на час виникнення спірних правовідносин) реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Поняття «реалізація спирту етилового» застосовується виключно для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва спирту етилового.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
- у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
- при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
На період дії правового режиму воєнного стану, надзвичайного стану не вважаються реалізацією пального:
- операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, що здійснюються у зв'язку з примусовим відчуженням або вилученням такого пального для потреб держави відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", за умови якщо у майбутньому його попереднім власником або уповноваженою ним особою не буде здійснено заходів щодо отримання компенсації за примусово відчужене або вилучене пальне;
- операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, що здійснюються у зв'язку з його передачею Збройним Силам України та добровольчим формуванням територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, органам місцевого самоврядування, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров'я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій без попереднього або наступного відшкодування їх вартості;
- операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України як гуманітарної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тому, суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпунктом 14.1.212 пунктом 14.1. статті 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього ж Кодексу є платником акцизного податку.
Об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (підпункт 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.
Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку (підпункт 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України).
Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз. 2 підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.
Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, встановлена статтею 117 ПК України.
Відповідно до статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень.
Здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
Отже, безпосередньо сама операція з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, не належить до операцій з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Слід звернути увагу на роз'яснення надані ДСФ України у індивідуальній податковій консультації від 24 липня 2019 року № 3422/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, де податковий орган чітко зазначає, що суб'єкт господарювання, який не здійснює будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу, до акцизного складу пересувного, для власного споживання чи промислової переробки, будь-яким іншим особам, тобто не здійснює реалізацію пального у розумінні підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу не буде вважатися платником акцизного податку з реалізації пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення рішення від 09 лютого 2023 року № 10328/0902.
При вирішенні цієї справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо здійснення/нездійснення позивачем реалізації палива.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ «МОНОЛІТ БІЛДІНГ» (Покупець) та ТОВ «БЕЛНАФТОГАЗ» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення паливно-мастильними матеріалами (далі ПММ) від 01.10.2019 №ДГ-01/10/19-ПММ.
Зі змісту цього договору встановлено, що Продавець зобов'язується випустити та передати Покупцю один з наступних (або всі разом, на вибір Покупця) дозвільних документів, які надають право на здійснення заправки паливно-мастильними матеріалами автотранспорту Покупця, а саме: бланк-дозвіл (талони), електронна-паливна картка (смарт-картка) літрова, електронна-паливна картка (смарт-картка) грошова (п. 1.3. Договору).
Договором купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ від 01 жовтня 2019 року № ДГ-01/10/19-ПММ встановлено права та обов'язки сторін, які регулюють купівлю-продаж саме талонів та/або смарт-карток і умовами цього договору не передбачено передачу (відпуск, відвантаження) пального.
Надані позивачем документи: договір купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ від 01 жовтня 2019 року № ДГ-01/10/19-ПММ; додаткова угода до договору від 03 грудня 2019 року, видаткова накладна від 03 жовтня 2019 року № РН-0084130, акт приймання-передачі (обміну) від 31 грудня 2019 року № ВН-000200, свідчать про реалізацію від продавця покупцю саме талонів, а не підакцизного товару, зокрема пального.
Для виконання умов договору купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ ТОВ «БЕЛНАФТОГАЗ» уклало попередньо договір від 03 січня 2019 року №030119-МЕ з ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ» (Контрагент Продавця). Власником ПММ є ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ», а ТОВ «БЕЛНАФТОГАЗ» лише здійснює організацію продажу ПММ за допомогою дозвільних документів (бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ).
ТОВ «БЕЛНАФТОГАЗ» не є платником акцизного податку в розумінні статті 212 Податкового кодексу України, а тому він не повинен реєструватись і, відповідно, не повинен виписувати акцизну накладну своїм покупцям бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ на АЗС, належних ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ».
При отриманні ТОВ «МОНОЛІТ БІЛДІНГ» ПММ на АЗС ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ» по бланкам-дозволам (талонам), придбаним у ТОВ «БЕЛНАФТОГАЗ», ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ» зобов'язаний скласти акцизну накладну в адресу ТОВ «МОНОЛІТБІЛДІНГ».
Однак, у ТОВ «МОНОЛІТ БІЛДІНГ» талони в наявності, вони не були використані, а тому у платника податку не виникає обов'язку складати акцизну накладну.
При цьому, спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Так, відповідно до пункту 1 Інструкції, інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
В пункті 3 Інструкції наведені терміни, які мають визначення в цій Інструкції, зокрема, термін «талон» має таке значення це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Також підпунктом 10.3.3.2 пунктом 10.3.3 Інструкції передбачений відпуск нафтопродуктів за талонами, а заправлення за талонами відображається у відповідному звіті АЗС за формою N 17-НП.
На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП (пункт 10.4.1 вказаної Інструкції).
Також, Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила № 1442), які визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування (пункт 1).
За змістом пункту 2 зазначеного Правила роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини).
Відповідно до пункту 9 Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.
Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.
При цьому, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Відпуск бензину в тару з полімерних матеріалів і в скляну тару забороняється (пункт 14 Правил № 1442).
З урахуванням зазначених норм, обов'язковою умовою для фізичної реалізації палива за талонами (одноразовим відомостям) потрібна наявність самої автозаправочної станції (АЗС), так як учасником операції з реалізації пального є АЗС (а не продавець талонів на пальне).
У цьому випадку предметом договору була передача талонів на паливо, за таких обставин позивач по спірним операціям здійснював фактично операції з придбання талонів.
Факт передачі талонів на пальне підтверджується відповідними доказами: договір купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ від 01 жовтня 2019 року №ДГ-01/10/19-ПММ; додаткова угода до договору від 03 грудня 2019 року, видаткова накладна від 03 жовтня 2019 року № РН-0084130, акт приймання-передачі (обміну) від 31 грудня 2019 року № ВН-000200.
За своєю суттю картка на пальне є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником, так як реалізація пального буде мати місце лише у разі пред'явлення такої картки на АЗС. При цьому підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального на АЗС.
Отже, сама по собі реалізація талонів на пальне юридичним особам та фізичним особам-підприємцям не відноситься до безпосередньої реалізації суб'єктами господарювання пального.
Таким чином, твердження відповідача про реалізацію позивачем пального, що ґрунтується на змісті податкових накладних, не може бути підставою для висновку про реалізацію позивачем пального.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем здійснювалися лише операції з придбання талонів на пальне, і на період перевірки талони були в наявності, вони не були використані, не були реалізовані, а тому у платника податку не виникало обов'язку складати акцизну накладну, тому податкове повідомлення-рішення від 09.02.2023 №10328/0902 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - без змін
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13.11.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна