Справа № 620/1788/21
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач/Казначейство) про:
- визнання протиправними дії ДКСУ щодо невиконання вимог статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 травня 2019 року і виконавчого листа № 750/3659/19 від 25 вересня 2019 року;
- визнання протиправною бездіяльності ДКСУ щодо невиконання вимог статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 травня 2019 року і виконавчого листа № 750/3659/19 від 25 вересня 2019 року з огляду на висновки постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року справа № 825/370/17, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року справа № 620/351/19;
- визнання, що відмова Державної казначейської служби України виконати вимоги статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також свідоме і відверте ігнорування висновків постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року справа № 825/370/17, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року справа № 620/351/19 становить порушення статті 13 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (відсутність ефективного засобу правового захисту у національній правовій системі), а також порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння своїм майном);
- стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 1 508, 22 грн (одна тисяча п'ятсот вісім гривень двадцять дві копійки) на підставі статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - три відсотки річних від своєчасно несплаченої суми за порушення тримісячного строку перерахування коштів у сумі 50 000, 00 грн на виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від травня 2019 року і виконавчого листа № 750/3659/19 за період з 30 грудня 2019 року по 30 грудня 2020 року включно шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 1 500, 00 грн за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 750/3659/19.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 від 06 листопада 2024 року залишено без задоволення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року - без змін
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про роз'яснення судового рішення, в якій просить надати роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року щодо необхідності звернення до Державної казначейської служби України і висновку про відсутність доказів звернення.
Також просить визначити, з якими заявами він повинен звертатись:
- подати позовну заяву до Чернігівського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними рішення Державної казначейської служби від 09 жовтня 2024 року, яким його повідомлено про облік виконавчого листа про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 1 500, 00 грн за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 750/3659/19, у третій черзі і зобов'язання включення у першу чергу для виконання судового рішення;
- звернутись із заявою до Державної казначейської служби України про включення для виконання у першу чергу виконавчий лист про стягнення Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 1 500, 00 грн за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 750/3659/19.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року містить суперечливі правові висновки та неясності, які ускладнюють її виконання. З одного боку, колегія суддів визнала, що позивач належно виконав вимоги статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, подавши заяву про стягнення коштів на виконання рішення суду, але водночас у висновках безпідставно зазначила про відсутність доказів такого звернення до Казначейства. Заявник вважає це взаємовиключними твердженнями, які потребують офіційного роз'яснення суду. Відмова у задоволенні його заяви фактично зводиться до визнання обраного ним способу захисту неефективним, хоча суд не вказав, який саме засіб юридичного захисту вважав би належним. ОСОБА_1 посилається на правові позиції Верховного Суду, зокрема у справах № 824/214/18-а, № 815/5301/17, № 806/2492/17, № 807/519/17, у яких суд зазначено, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиконання судових рішень, а також що черговість виконання стосується лише судових рішень, а не внутрішніх рішень Казначейства щодо виплати компенсацій.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.
Колегія суддів зазначає, що роз'яснення судового рішення є процесуальним механізмом, який застосовується виключно у випадках, коли його зміст є неясним або викликає труднощі при розумінні чи виконанні.
Необхідність у роз'ясненні виникає тоді, коли судом не дотримано вимог чіткості та визначеності судового акта, що призводить до неоднозначного сприйняття окремих положень рішення як особами, стосовно яких воно ухвалене, так і органами, які повинні забезпечити його виконання.
Невизначеність судового рішення означає наявність у ньому формулювань, які допускають різне тлумачення або створюють суперечності щодо порядку чи способу його виконання.
У таких випадках суд у межах повноважень, передбачених статтею 254 КАС України, має право роз'яснити своє рішення, виклавши окремі його частини у більш чіткій і зрозумілій формі.
При цьому суд не вправі змінювати суть ухваленого рішення, доповнювати його новими положеннями чи виходити за межі предмета судового розгляду.
Роз'яснення не є способом перегляду або повторного вирішення спору, а спрямоване лише на усунення неясності та забезпечення правильного і безперешкодного виконання судового акта.
Оцінивши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року викладений послідовно, чітко й однозначно, резолютивна частина не містить формулювань, які допускають різне тлумачення або ускладнюють її виконання.
Судове рішення не містить внутрішніх суперечностей, які могли б створити сумніви щодо його розуміння чи порядку виконання, а отже, відсутня об'єктивна необхідність у його роз'ясненні.
Доводи заявника фактично зводяться не до з'ясування змісту окремих положень постанови, а до незгоди з її висновками та спроби отримати додаткові роз'яснення щодо порядку звернення до Державної казначейської служби України. Однак інститут роз'яснення судового рішення не передбачає можливості зміни його суті, доповнення новими приписами чи вирішення питань, які не були предметом розгляду. Його метою є усунення лише неясностей і забезпечення правильного виконання вже ухваленого судового акта.
Подана заява фактично спрямована на переоцінку висновків суду та уточнення порядку виконання постанови, що не узгоджується з правовою природою інституту роз'яснення судового рішення. Такий процесуальний інструмент не є способом перегляду або зміни суті рішення, а застосовується лише у випадках його неясності чи суперечливості.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року є зрозумілою за змістом і не потребує додаткового роз'яснення, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 242, 248, 250, 254, 325, 328, 329, 370 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 620/1788/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Черпак Ю.К.
Судді Кобаль М.І.
Штульман І.В.