Справа № 640/19318/22 Суддя (судді) першої інстанції: Галатіна О.О.
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фріанна Фудз» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріанна Фудз» з позовною заявою до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в якій просило:
- визнати митну вартість, заявлену ТОВ «ФРІАННА ФУДЗ» за ЕМД від 17.10.2022 №UA100380/2022/312561 вірною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2022/000798 від 18.10.2022р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості№UA100380/2022/000076/2 від 18.10.2022 року та зобов'язати Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України повернути на рахунок Позивача кошти у розмірі 148 020,27 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фріанна Фудз» зазначило, що між ТОВ «ФРІАННА ФУДЗ» та компанією AD Food Dambis 36, Riga, LV-1005, (Latvia) було укладено зовнішньоекономічний контракт, на підставі якого позивач здійснював ввезення на територію України групу товарів в асортименті на умовах поставки FCA LV Marupe. На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано митному органу пакет документів, проте в прийнятті митної декларації було відмовлено, прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100380/2022/000076/2 від 18.10.2022 року.
Позивач наголошував, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав спірне рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва, справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року замінено сторону відповідача у справі № 640/19318/22 з Київської митниці Держмитслужби України на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код відокремленого підрозділу 43997555, адреса реєстрації: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2022/000798 від 18.10.2022 р.
Визнано протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100380/2022/000076/2 від 18.10.2022 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код відокремленого підрозділу 43997555, адреса реєстрації: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІАННА ФУДЗ» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 21-Б, оф. 34) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код відокремленого підрозділу 43997555, адреса реєстрації: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІАННА ФУДЗ» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 21-Б, оф. 34) судовий збір у розмірі 3308 (три тисячі триста вісім) грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фріанна Фудз» в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 12.11.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київської митниці не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 вересня 2021 року між ТОВ «ФРІАННА ФУДЗ» (Україна) та компанією «AD FOOD LLC» (Латвія) укладений контракт №01-UA-LV, за умовами якого Продавець зобов'язаний за окремими замовленнями Покупця поставляти та передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати поставлені Товари (заморожені продукти харчування).
17 жовтня 2022 року до Київської митниці Держмитслужби з метою митного оформлення подано електронну митну декларацію № UA100380/2022/312561, в якій зазначено відправником/експортером «AD FOOD LLC» (Латвія).
Митна вартість товару була визначена Позивачем за основним методом.
17.10.2022 митним органом було отримано Договір на перевезення №060622, рахунок-фактуру №479/2 та Довідку 14/10-1, що підтверджується Ідентифікатором повідомлення 145fa964-d0a5-4014-adf7-f5363dc43c44; також Прайс-лист та експортну декларацію, що підтверджується Ідентифікатором повідомлення f4f342bd-4a17-4060-8098-f798a5ef8cde).
18 жовтня 2022 Позивачем отримано від відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чайки» Київської митниці ДМСУ Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2022р. № UA100380/2022/000076/2, яким визначено митну вартість за другорядним резервним методом (методом №6), та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.10.2022р. № UA100380/2022/000798, якими визначено митну вартість в розмірі 3,2977 ЄВРО за кілограм, тим самим збільшивши загальну митну вартість товару на 1,2977 ЄВРО за кілограм. Відповідно до глави Х МКУ митним органом було зарезервовано фінансові гарантії на суму 148 020,27 гривень.
У спірному рішенні зазначено, що «оскільки за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, декларантом, керуючись п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ, не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені частиною 10 статті 58 МКУ, що в результаті не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг; - заявка на здійснення послуг по доставці товарів; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що декларантом було надано необхідні для митного оформлення документи, відповідно до ст. 53 МК України.
Суд зауважив, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Як зазначив суд, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано Позивачем, митне оформлення якого здійснювалося цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за резервним методом та автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.
Враховуючи викладене, суд не погодився із прийнятими митним органом Рішенням та Карткою відмови, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з наявних документів, вбачається, що під час проходження процедури митного оформлення товарів до митного органу надано документально підтверджені дані про ціну договору, які містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим ч. ч. 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Втім, щодо позовних вимог про зобов'язання Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України повернути на рахунок Позивача кошти у розмірі 148 020,27 грн., суд зазначив, що у випадку визнання протиправним та скасування у судовому порядку рішення відповідача про коригування митної вартості товарів повернення вже сплачених сум здійснюється за встановленою приписами МК України та Порядку процедурою.
Суд зазначив, що відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 301 МК України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Тож як зауважив суд першої інстанції, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
На думку суду, митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на прийняття спірного рішення.
Таким чином суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог шляхом: скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2022/000798 від 18.10.2022 р.; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100380/2022/000076/2 від 18.10.2022 року.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України), встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У силу вимог частини другої статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У відповідності до частин першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 МК України, закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
У той же час, у частині п'ятій статті 53 МК України, встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Тож, митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару згідно частини третьої статті 53 МК України.
Так, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Щодо доводу апелянта про те, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.
Відомості, які містяться в базах даних Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом у постанові постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 було сформовано правову позицію, що "формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню".
За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність Рішення та Картки відмови, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з наявних документів, вбачається, що під час проходження процедури митного оформлення товарів до митного органу надано документально підтверджені дані про ціну договору, які містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим ч. ч. 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Відтак, вказані доводи митного органу є безпідставними.
Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Київська митниця протиправно відмовила позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначивши митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, які не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та наявність підстав для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2022/000798 від 18.10.2022 р., скасування рішення про коригування митної вартості № UA100380/2022/000076/2 від 18.10.2022 року, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 244, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко