Справа № 640/30529/21
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Беспалова О.О., Мельничука В.П.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року, суддя Лук'яненко М.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергорішення" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергорішення" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним, нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення номер 00587770702 прийняте 04.08.2021 на підставі акта перевірки від 24.06.2021 №49184/26-15-07-02-06-17/21540309 про донарахування та сплату штрафних фінансових санкцій в якості заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 173 086,00 грн, що всього разом зі штрафними санкціями в розмірі 793 272,00 грн складає: 3 966 358,00 грн;
- визнати протиправним, нечинним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення номер 00587840702 прийняте від 04.08.2021 на підставі акта перевірки від 24.06.2021 №49184/26-15-07-02-06-17/21540309 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 3 097 889,00 грн, що разом зі штрафними санкціями у розмірі 25 відсотків - 774 472,00 грн становить 3 872 361,00 грн.
Позов обґрунтовано протиправністю висновків акту перевірки, на підставі якого контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Висновки відповідача про порушення Товариством вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, є необґрунтованими, базуються виключно на припущеннях та спростовуються наявними у позивача первинними документами про реальність господарських операцій, які, у свою чергу, свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передаємо 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу № 640/30529/21.
Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.
Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Марини Лук'яненко.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 прийнято до провадження дану справу; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове в повному обсязі повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №00587770702 від 04.08.2021.
Визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №00587840702 від 04.08.2021.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергорішення" (код ЄДРПОУ 21540309) судові витрати в розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "НВП "Енергорішення" зареєстровано як юридична особа 02.04.1993, код ЄДРПОУ 21540309.
Відповідно до реєстраційних документів зареєстровані види діяльності Товариства наступні:43.21 Електромонтажні роботи (основний); 42.99 Будівництво інших споруд; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, системи опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
Позивача взято на облік як платника податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 28.06.1993 року за № 5437.
27.05.2021 року ГУ ДПС у м. Києві відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30.04.2021 №3639-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "НВП "Енергорішення" (код 21540309) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 рр. валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 рр., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2021 рр., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами документальної планової перевірки ТОВ "НВП "Енергорішення" (код 21540309) ГУ ДПС у м. Києві складено Акт від 24.06.2021 №49184/26-15-07-02-06-17/21540309 Про результати документальної планової перевірки ТОВ "НВП "Енергорішення" (код 21540309) (надалі за текстом - Акт).
В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "НВП "Енергорішення" документально оформлювались операції з СГД - постачальником товару ТОВ "НІКА ТРАСТ" та СГД - постачальниками послуг: ТОВ "КОМВЕСТБУД", код 41416920, ТОВ "СЛІМ ГРУП", код 41987498, ТОВ "СЕНСІМАР БУД", код 42150307, ТОВ "ЮСУФ", код 42869513.
Висновками акту перевірки встановлені, зокрема, наступні порушення:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України №996-ХІV, П(С)БО 15, П(С)БО 16, а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму 3 097 889 гривень в тому числі по періодам: 2018 рік на суму 1 487 272 гривень, 2019 на суму 1 610 617 гривень;
- п. 14.1.36, п. 14.1, ст. 14, ст. 36, п. 185.1 ст.185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. п.201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 173 086 грн. в тому числі по періодах за серпень 2018 року в сумі 251530 грн, за вересень 2018 року у сумі 155583 грн, за жовтень 2018 року у сумі 262349 грн, за грудень 2018 року у сумі 983062 грн, за травень 2019 року у сумі 175500 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту, ТОВ "НВП "Енергорішення" направлено до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на вказаний Акт від 16.07.2021 вх. №255.
Листом ГУ ДПС у м. Києві від 30.07.2021 №20799/1/26-15-07-02-06-22 за результатами розгляду заперечень ТОВ "НВП "Енергорішення", прийняте рішення залишити висновки Акту без змін.
На підставі вказаних висновків Акту ГУ ДПС у м. Києві прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»;
- від 04.08.2021 №00587770702 про донарахування та сплату штрафних фінансових санкцій в якості заниження податку на додану вартість на суму 3 173 086,00 грн зі штрафними санкціями в розмірі 793 272,00 грн, усього на загальну суму: 3 966 358,00 грн;
- від 04.08.2021 №00587840702 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 3 097 889,00 грн, зі штрафними санкціями у розмірі 25 відсотків - 774 472,00 грн, усього на загальну суму: 3 872 361,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1.).
Згідно з пунктом 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
У відповідності до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Положення пункту 23.1 статті 23 ПК України передбачають, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Стаття 188 ПК України встановлює порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Отже, законодавством встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, яка не може бути нижчою за ціну придбання відповідних товарів/послуг.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За правилами абзаців першого-другого пункту 198.3 пункту 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правила цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
Згідно з пунктом 2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року (справа № 160/3364/19), сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 Постанови).
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).
Отже, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Таким чином, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання в його межах від посадової особи відомостей щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише відсутність у контрагентів платника податків матеріальних і трудових ресурсів; лише недоліки в оформленні первинних документів або відсутність окремих документів тощо - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
При цьому підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ "НВП "Енергорішення" документально оформлювались операції з СГД - постачальником товару ТОВ "НІКА ТРАСТ" та СГД - постачальниками послуг: ТОВ "КОМВЕСТБУД", ТОВ "СЛІМ ГРУП", ТОВ "СЕНСІМАР БУД", ТОВ "ЮСУФ".
Щодо взаємовідносин ТОВ "НВП "Енергорішення" з ТОВ "НІКА ТРАСТ", слід зазначити наступне.
Під час проведення перевірки контролюючому органу позивачем надано Договір поставки №15-04-19 від 15.04.2019, умовами якого передбачено поставка та передача у власність залізобетонних та металевих виробів (товар) у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Вартість транспортування не входить до вартості товару.
На виконання зазначеного договору до перевірки надано Договори №04/04/19 від 04.04.2019, №02/04/19 від 02.04.2019 р., відповідно до яких ТОВ "НІКА ТРАСТ" (Виконавець), ТОВ "НВП "Енергорішення" (Замовник) надало автотранспортні послуги механізмами технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами. Місце поставки послуг: ПС "Чернівецька", Чернівецька обл., м. Кіцмань, вул. Г.Сковороди, 52; ПС 750 КВ "Донбаська", Донецька обл., Артемівський район.
Як стверджує позивач, передача товару/послуг за договором №15-04-19 від 15.04.2019 між ТОВ "НІКА ТРАСТ" та ТОВ "НВП "Енергорішення" здійснювалась відповідно до видаткових накладних від 18.04.2019 №132, №145, №148, №149, №151, №160, №167, №171; за договором №04/04/19 від 04.04.2019 відповідно до видаткової накладної: від 18.04.2019 №Б/Н та за договором №02/04/19 від 02.04.2019 р. відповідно до видаткової накладної: від 18.04.2019 №Б/Н.
ТОВ "НВП "Енергорішення" проведено оплату за отриманий(ні) товар/послуги та сальдо по взаєморозрахункам по рахунку 631 станом на 31.03.2021 становить 0 грн.
Щодо взаємовідносин ТОВ "НВП "Енергорішення" з ТОВ "СЛІМ ГРУП", колегія суддів зазначає таке.
Під час проведення перевірки контролюючому органу позивачем надано Договори про надання юридичних послуг від 27.11.2018 №27/11/18, від 27.11.2018 №2811/18, від 26.11.2018 №2611/18 відповідно до яких, ТОВ "СЛІМ ГРУП" (Виконавець) за замовленням ТОВ "НВП "Енергорішення" (Замовник) прийняв на себе зобов'язання надати юридичні послуги щодо захисту інтересів замовника в будь-яких органах державної влади, на підприємства, в установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкуванні, в також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України з питання податкового законодавства корпоративного, адміністративного та цивільного права, а Замовник зобов'язався сплатити такі послуги.
До перевірки також надано Договір на виконання проектних робіт від 04.06.2018 №1, яким ТОВ "СЛІМ ГРУП" (Підрядник) прийняв на себе зобов'язання у встановлений договором термін за завданням ТОВ "НВП "Енергорішення" (Замовник) розробити і передати Замовнику проєктно- кошторисну документацію, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.
До перевірки також надано Договір від 03.07.2018 №03/07-2018, в якому ТОВ "СЛІМ ГРУП" (Виконавець) прийняв на себе обов'язок надати послуги з ведення ТОВ "НВП "Енергорішення" (Замовник) бухгалтерського обліку.
На виконання зазначених договорів ТОВ "НВП "Енергорішення" підписано з ТОВ "СЛІМ ГРУП" акти приймання передачі наданих послуг/робіт за договором №03/07/2018 від 28.12.2018 Акти №1, №2,№3, №4; за договором №2611/18 від 26.11.2018 акт №1 від 28.12.2018; за договором №2711/18 від 27.11.2018 акт №1 від 28.12.2018; за договором №1 від 04.06.2018 акти №1 та №2.
При цьому, ТОВ "НВП "Енергорішення" проведено оплату за отриманий(ні) товар/послуги та сальдо по взаєморозрахункам по рахунку 631 станом на 31.03.2021 становить 0 грн.
Щодо взаємовідносин ТОВ "НВП "Енергорішення" з ТОВ "КОМВЕСТБУД", колегія суддів зазначає наступне.
Під час проведення перевірки контролюючому органу позивачем надано Договір підряду від 14.06.2018 №14/16, відповідно до якого ТОВ "КОМВЕСТБУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ПС 330 кВ "Поляна", Черкаська обл., Хацьківська С.Р.
До перевірки податкової також надано договори підряду №31/10 від 12.10.2018, №24/08 від 22.08.2018, №46 від 02.07.2018, №34/6 від 14.06.2018, №18/09 від 03.09.2018, №29/10 від 08.10.2018, відповідно до яких ТОВ "КОМВЕСТБУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: філія Канівська ГЕС ПрАТ "Укргідроенерго", строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "КОМВЕСТБУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт №1/11/18 від 19.11.2018 до договору №31/10 від 12.10.2018, Акт Жовтень 2018 до договору №24/08 від 22.08.2018, Акт Серпень 2018 до договору №46 від 02.07.2018, Акт Серпень 2018 до договору №34/6 від 14.06.2018, чотири Акти за Жовтень 2018 до договору №18/09 від 03.09.2018, Акт за Листопад 2018 до договору № 29/10 від 08.10.2018.
До перевірки також надано Договори підряду №33/10 від 15.10.2018, №26/09 від 12.09.2018, №35/11 від 02.11.2018, №34/11 від 01.11.2018 р., відповідно до яких ТОВ "КОМВЕСТБУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: філія Кременчуцька ГЕС ПрАТ "Укргідроенерго", строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "КОМВЕСТБУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Листопад 2018 до договору №33/10 від 15.10.2018, чотири Акти за Листопад 2018 до договору №26/09 від 12.09.2018, Акт за Листопад 2018 до договору №35/11 від 02.11.2018, Акт за Листопад 2018 до договору №34/11 від 01.11.2018 р.
Також до перевірки надано Договори підряду №37 від 18.06.2018, №43 від 16.06.2018, відповідно до яких ТОВ "КОМВЕСТБУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ЗАО "Молдавська ГРЕС", строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "КОМВЕСТБУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Серпень 2018 до договору №37 від 18.06.2018, Акт за Серпень 2018 до договору №43 від 16.06.2018.
Контролюючому органу також надано Договори підряду №08/06 від 04.06.2018, №40 від 18.06.2018, №33 від 15.06.2018, відповідно до яких ТОВ "КОМВЕСТБУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ПС 750/330/110/35 кВ "Вінницька", строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "КОМВЕСТБУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Жовтень 2018 до договору №08/06 від 04.06.2018, Акт за Серпень 2018 до договору №40 від 18.06.2018, Акт за Серпень 2018 до договору №33 від 15.06.2018.
Окрім того, до перевірки надано Договори підряду №32/06 від 14.06.2018, №12/07 від 16.07.2018 відповідно до яких ТОВ "КОМВЕСТБУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: 13ПС 330 кВ "Донбаська", строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "КОМВЕСТБУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Серпень 2018 до договору №32/06 від 14.06.2018, Акт за Жовтень 2018 до договору №12/07 від 16.07.2018.
Також надано Договори підряду №45 від 20.06.2018, № 39 від 18.06.2018, №26/06 від 11.06.2018, №39/11 від 06.11.2018, №38/11 від 06.11.2018, відповідно до яких ТОВ "КОМВЕСТБУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ПС 750 кВ "Донбаська" Донецька обл., Артемівський р-н., строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "КОМВЕСТБУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Серпень 2018 до договору №45 від 20.06.2018, Акт за Серпень 2018 до договору № 39 від 18.06.2018, Акт за Серпень 2018 до договору №26/06 від 11.06.2018, Акт за Листопад 2018 до договору №39/11 від 06.11.2018, Акт за Листопад 2018 до договору №38/11 від 06.11.2018.
Надано Договір підряду №43/11 від 08.11.2018, відповідно до якого ТОВ "КОМВЕСТБУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ПС 750 кВ "Донбаська" Донецька обл., Артемівський р-н., строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "КОМВЕСТБУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Листопад 2018 до договору №43/11 від 08.11.2018.
До перевірки надано Договори підряду №49/11 від 13.11.2018, №48/11 від 12.11.2018, №47/11 від 09.11.2018, відповідно до яких ТОВ "КОМВЕСТБУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ПС "Північноукраїнська" Сумська обл., Роменський р-н., строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "КОМВЕСТБУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Листопад 2018 за договором №49/11 від 13.11.2018, Акт за Листопад 2018 за договором №48/11 від 12.11.2018, Акт за Листопад 2018 за договором №47/11 від 09.11.2018.
За твердженням позивача, ТОВ "НВП "Енергорішення" провело оплату за отриманий(ні) товар/послуги та сальдо по взаєморозрахункам по рахунку 631 станом на 31.03.2021 становило 0 грн.
Щодо взаємовідносин ТОВ "НВП "Енергорішення" з ТОВ "СЕНСІМАР БУД", колегія суддів зазначає таке.
Під час проведення перевірки контролюючому органу позивачем надано Договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт:
- договори підряду №17/12 від 06.12.2018, №21/12 від 10.12.2018, відповідно до яких ТОВ "СЕНСІМАР БУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ПС "Новоукраїнська" Київська обл., Києво- Святошинський р-н., строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику;
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "СЕНСІМАР БУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Грудень 2018 за договором №17/12 від 06.12.2018, Акт за Грудень 2018 за договором №21/12 від 10.12.2018.
- договори підряду №16/12 від 03.12.2018 і №25/12 від 14.12.2018 р., відповідно до яких ТОВ "СЕНСІМАР БУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ПС "Північноукраїнська" Сумська обл., Роменський р-н., строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику;
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "СЕНСІМАР БУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт два акти за Грудень 2018 за договором №16/12 від 03.12.2018 та два Акти за Грудень 2018 за договором №25/12 від 14.12.2018.
- договір підряду №53/11 від 22.11.2018 р., відповідно до якого ТОВ "СЕНСІМАР БУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: Канівська ГЕС ПрАТ "Укргідроенерго", Черкаська обл. м. Канів, строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику;
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "СЕНСІМАР БУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали чотири акти приймання передачі виконаних робіт за Грудень 2018 за договором №53/11 від 22.11.2018.
- договори підряду №56/12 від 03.12.2018 р. та №12/12 від 03.12.2018 р., відповідно до яких ТОВ "СЕНСІМАР БУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: "Середньодніпровська ГЕС" ПрАТ "Украгідроенерго" Дніпропетровська обл., строк виконання робіт 90 днів з моменту передачі будівельного майданчику;
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "СЕНСІМАР БУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Грудень 2018 за договором №56/12 від 03.12.2018 та Акт за Грудень 2018 за договором №12/12 від 03.12.2018.
- договори підряду №24/12 від 13.12.2018 р. та №18/12 від 06.12.2018 р., відповідно до яких ТОВ "СЕНСІМАР БУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ПС 750 кВ "Південнодонбаська" Донецька обл., Володарський р-н з моменту передачі будівельного майданчику;
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "СЕНСІМАР БУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали акти приймання передачі виконаних робіт за Грудень 2018 за договором №24/12 від 13.12.2018 та два Акти за Грудень 2018 за договором №18/12 від 06.12.2018.
- договори підряду №20/12 від 07.12.2018 р., відповідно до яких ТОВ "СЕНСІМАР БУД" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи відповідно до додатків до Договору. Місце знаходження об'єкта: ПС 750 кВ "Північноукраїнська" Сумська обл., Роменський р-н з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "СЕНСІМАР БУД" та ТОВ "НВП "Енергорішення" склали три акти приймання передачі виконаних робіт за Грудень 2018 за договором №20/12 від 07.12.2018.
Як стверджує позивач, ТОВ "НВП "Енергорішення" по договорам укладеним з ТОВ "СЕНСІМАР БУД" провело оплату за отриманий(ні) товар/послуги та сальдо по взаєморозрахункам по рахунку 631 станом на 31.03.2021 становило 0 грн.
Щодо взаємовідносин ТОВ "НВП "Енергорішення" з ТОВ "ЮСУФ", слід зазначити наступне.
Під час проведення перевірки контролюючому органу позивачем надано Договір підряду №13-04/19 від 30.04.2019, відповідно до якого ТОВ "ЮСУФ" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи з будівництва споруд електропостачання. Місце знаходження об'єкта: ПС "Новоукраїнська" Київська обл., Києво-Святошинський р-н., строк виконання робіт 25 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На перевірку також надано Договір про надання послуг з технічного обслуговування обладнання №16-04/19 від 30.04.2019, відповідно до якого ТОВ "ЮСУФ" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки з технічного обслуговування обладнання згідно переліку та письмової заявки замовника.
Також до перевірки надано договір підряду №21-05/19 від 06.05.2019, відповідно до якого ТОВ "ЮСУФ" (Підрядник) прийняв на себе обов'язки виконати роботи з інжинірингу (складання технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів). Місце знаходження об'єкта: ПС "Новоукраїнська" Київська обл., Києво-Святошинський р-н., строк виконання робіт 25 днів з моменту передачі будівельного майданчику.
На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "ЮСУФ" з ТОВ "НВП "Енергорішення" на перевірку надано акти приймання-передачі виконаних робіт на суму 877500 грн.
Як стверджує позивач, ТОВ "НВП "Енергорішення" по договорам укладеним з ТОВ "ЮСУФ" провело оплату за отриманий(ні) товар/послуги та сальдо по взаєморозрахункам по рахунку 631 станом на 31.03.2021 становило 0 грн.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи викладені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані тим, що позивачем занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит по господарських операціях із зазначеними контрагентами, оскільки не підтверджується можливість здійснення операцій контрагентами в силу відсутності основних засобів та відсутності необхідної кількості найманих працівників, що в подальшому унеможливлює процес реалізації робіт/послуг. Отже, не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг в розумінні вимог ПК України.
Так, підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Проведення зустрічних звірок органами ДПС регламентовано п. 73.5 ст.73 ПК України, Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1232 (надалі - Порядок №1232), Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної фіскальної служби зустрічних звірок, обміну податковою інформацією при здійсненні податкового контролю, затвердженими наказом ДФС України від 17.07.2015 № 511 (надалі - Методичні рекомендації №511).
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у 10- денний термін.
При цьому, доказів проведення зустрічних звірок органами ДПС з контрагентами позивача, матеріали справи не містять та апелянтом до суду надано не було.
Таким чином, відповідачем не спростовано, що внаслідок здійснення господарських операцій із контрагентом, які були предметом перевірки, позивач не мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності; не підтверджено, що позивач прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару, придбаного у контрагентів, проте податковий орган ставить під сумнів лише походження придбаного товару контрагентами позивача.
Водночас, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
При цьому, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання послуг і господарською діяльністю позивача.
Разом з тим, висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.
Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, повинна оцінюватися судами із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платників або актами перевірки його контрагентів. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом платнику податків, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків або його контрагентів, якщо ці дані обґрунтовано заперечуються платником податків та при цьому не підтверджені іншими доказами, зібраними у справі. І навпаки, вирішуючи спір, суди не можуть не враховувати доводи контролюючого органу щодо встановлених порушень, викладені в акті перевірки, оскільки висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів.
Щодо наявності досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за №32019100000000291 від 04.04.2019 та №12019140050001841 стосовно контрагента позивача, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних вироків чи ухвал суду за результатами розгляду кримінальних проваджень, обставин щодо протиправності дій чи бездіяльності позивача судом не встановлено.
Окрім того, слід зазначити, що платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
Аналогіна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Водночас, як вірно зауважено судом першої інстанції, касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, зокре вказана правова позиція викладена у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15.
При цьому, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Так, вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов'язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
Отже, будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, як зазначалося вище, податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, висновок податкового органу щодо безтоварності операції ґрунтується виключно на податковій інформації стосовно контрагентів позивача.
Так, у висновках Верховного Суду, зокрема, в постановах від 23.12.2020 у справі №815/6018/16, від 23.12.2020 у справі № 813/45/14, від 10.12.2020 у справі №826/15975/14 зазначається про неможливість похідної відповідальності платника за наслідками порушення податкового законодавства його контрагентом на підставі службової інформації податкового органу, яка є недопустимим джерелом доказу.
При цьому, відповідачем не надано до суду документального підтвердження обставин, що товариство та/або його контрагенти задіяні у проведенні ризикових операцій. Жодних доказів провадження позивачем господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, не подано.
Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними.
Отже, відсутність/дефектність документального підтвердження поставки товару та/або підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача як покупця на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість при придбанні товару та визначення фінансового результату до оподаткування, оскільки податкове законодавство не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.
Таким чином, невиконання контрагентами ТОВ "НВП "Енергорішення" своїх податкових зобов'язань не може слугувати підставою та свідчити про відсутність ділової мети та/або обізнаність ТОВ "НВП "Енергорішення" із нібито протиправним характером діяльності цих контрагентів.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, приписами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України.
Згідно з п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною є перевірка предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної, та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючими органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників. Документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
У відповідноситі до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції чинній на момент призначення перевірки) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінет Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.
Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 89 від 03 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:
- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;
- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб'єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);
- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції чинній на момент призначення перевірки) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялася.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.
Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.
Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, що викладена у справах № 420/12859/21 та № 360/1182/21.
Отже, беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 04 січня 2024 року у справі № 420/16150/21, від 13 вересня 2024 року у справі № 160/14683/21.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Як убачається із матеріалів справи, у спірних правовідносинах документальну планову виїзну перевірку позивача на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30.04.2021 №3639-п, проведено всупереч дії мораторію, встановленому пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
При цьому, колегія суддів враховує, що питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, неодноразово вирішувалось Верховним Судом.
Так, під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
З огляду на вищевикладене та враховуючи обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, тому наявні достатні підстави для висновку про їх протиправність без надання правової оцінки суті виявленим порушенням.
Таким чином, з урахуванням вказаних положень процесуального законодавства, а також правових висновків викладених у постановах Верховного Суду щодо правового регулювання спірних правовідносин, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для застосування до таких положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України, а дії контролюючого органу стосовно невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки та її призначення, є самостійною підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2024 року у справі №400/1695/22.
При цьому, проведення перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом.
Це означає, що дія мораторію унеможливлює сам факт проведення документальної планової перевірки, й саме такі підстави нівелюють її наслідки.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі №400/15515/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене обставини та зважаючи на незаконність проведення контролюючим органом перевірки, результати якої оформлені актом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані обставини унеможливлюють виникнення правових наслідків такої перевірки, у тому числі, визначення за її наслідками грошових зобов'язань.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладених у постановах від 28.05.2020 у справі №826/18356/16, від 17.12.2020 у справі № 810/1625/16, від 23.11.2023 у справі № 640/7643/21.
Щодо доводів податкового органу про факт допуску фахівців органу що контролює до проведення перевірки, що свідчить про правомірність призначення та проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Аналіз абзаців першого-четвертого вказаної статті свідчить на користь висновку про те, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної виїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому абзац 5 п.п. 81.1 ст. 81 ПК України визначає, що у разі непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 цього пункту, не дозволяється (абз. 6 п.п. 81.1 ст. 81 ПК України).
Зі змісту наведених правових норм випливає очевидний висновок про те, що законодавцем встановлено випадки коли платник податків може скористатися правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, як вже зазначалось вище, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.
Отже, факт допущення фахівців контролюючого органу до проведення перевірки не є підставою для беззаперечного висновку про правомірність призначення та проведення такої перевірки, а відповідно доводи контролюючого органу з цього приводу є безпідставними.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права сформульовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.05.2024 у справі №440/8798/22.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 04.08.2021 №00587770702 та №00587840702, що прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві є протиправними та підлягають скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Мельничук В.П.
Повний текст виготовлено: 13 листопада 2025 року.