Справа № 320/8339/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Донець В.А.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сільпо-Фуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 року №UA100350/2022/000008/1 та 23.07.2022 №UA100350/2022/000012/1.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.06.2022 між ТОВ «Сільпо-Фуд» та Verdina Sp. zo.o. (Польща) укладено контракт №2558, за яким постачаються свіжі овочі та фрукти (Контракт). Ціна, кількість та асортимент товару визначається у інвойсах. Умови поставки за Incoterms 2020.
Відповідно до пункту 4.9 Контракту оплата кожної партії товару здійснюється впродовж семи днів з дати митного оформлення товару.
Згідно із пунктом 4.10 Контракту поставка товару здійснюється протягом 14 днів з моменту погодження сторонами замовлення
На виконання вказаного Контракту Verdina Sp. zo.o. (Польща) поставлено ТОВ «Сільпо-Фуд», на умовах доставки FCA Incoterms 2020, овочі та фрукти свіжі за інвойсом FI/0016/EX/07/22 загальною вартістю 16 061,49 Євро, у тому числі, «Груші свіжі, сорт Packham, калібр 80 (Pyrusdomestica)» за ціною 1,12 Євро/кг та «Капуста цвітна свіжа, калібр 6 (Brassica oleracea L. convar. botrytis (L)» за ціною 0,64 Євро/кг.
З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Сільпо-Фуд» подано до Київської митниці митну декларацію від 18.07.2022 №UA100350/2022/607181, у якій митну вартість товару заявлено за ціною договору з урахуванням витрат позивача на транспортування та страхування товару.
До вказаної митної декларації додані наступні документи:
- сертифікат якості;
- інвойс;
- міжнародна автомобільна накладна (CMR);
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 (Movement certificate EUR. 1);
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару;
- висновок експерта;
- страховий поліс;
- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів;
- некласифікований внутрішній договір;
- доповнення до внутрішнього договору (контракту);
- договір (контракт) про перевезення;
- інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи);
- комерційна пропозиція;
- заява;
- копія митної декларації країни відправлення.
Під час митного оформлення Київською митницею направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.
Листом №2558-3-1 від 19.07.2022 ТОВ «Сільпо-Фуд» надало такі додаткові документи: заявка на перевезення, висновок про вартісні характеристики товару.
Вважаючи, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару від 19.07.2022 №UA100350/2022/000008/1 (далі по тексту - оскаржуване рішення №1).
Згідно вказаного рішення митна вартість товару «Груші свіжі, сорт Packham, калібр 80 (Pyrusdomestica)» скоригована до 1,24 Євро/кг, виходячи з даних митної декларації від 10.05.2022 №UA209170/2022/31291, митна вартість товару «Капуста цвітна свіжа, калібр 6 (Brassica oleracea L. convar. botrytis (L)», з огляду дані митної декларації від 07.05.2022 №UA100190/2022/15651 скоригована до 1,93 Євро/кг.
Вказане коригування зумовило збільшення сума митних платежів на 32 656,67 грн.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України) декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію від 19.07.2022 №UA100350/2022/607241. Митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.
Також, на виконання вказаного Контракту Verdina Sp. zo.o. (Польща) поставлено ТОВ «Сільпо-Фуд» на умовах доставки FCA Incoterms 2020 за інвойсом FI/0021/EX/07/22 товар «Цибуля ріпчаста жовта рання» загальною вартістю 29315 польських злотих, за ціною 0,36 Дол.США/кг.
З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Сільпо-Фуд» подано до Київської митниці митну декларацію від 22.07.2022 №UA100350/2022/607398 у якій митну вартість товару заявлено за ціною договору, з урахуванням витрат позивача на транспортування та страхування товару.
До вказаної митної декларації додані наступні документи:
- сертифікат якості;
- інвойс;
- міжнародна автомобільна накладна (CMR);
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 (Movement certificate EUR. 1);
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару;
- висновок експерта;
- страховий поліс;
- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів;
- некласифікований внутрішній договір;
- доповнення до внутрішнього договору (контракту);
- договір (контракт) про перевезення;
- інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи);
- комерційна пропозиція;
- заява;
- копія митної декларації країни відправлення.
Під час митного оформлення Київською митницею направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.
Листом №2558-9-1 від 22.07.2022 ТОВ «Сільпо-Фуд» надано додаткові документи: заявка на перевезення, висновок про вартісні характеристики товару.
Вважаючи, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 23.07.2022 №UA100350/2022/000012/1 (далі по тексту - оскаржуване рішення №2).
Згідно вказаного рішення митна вартість товару «Цибуля ріпчаста жовта рання» скоригована до 0,58 Дол.США/кг, виходячи з даних митної декларації від 22.07.2022 №UA209170/2022/055542.
Вказане коригування зумовило збільшення сума митних платежів на 53 948,50 грн.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію від 23.07.2022 №UA 100350/2022/607418. Митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.
Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся до суду з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - МК України), Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Правовими положеннями статті 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.
Так, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Положеннями статті 53 МК визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У даному випадку, під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ «Сільпо-Фуд», надано митному органу ряд первинних документів, які не є обов'язковими, відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.
На думку відповідача, оскільки декларант не надав всі документи, які додатково витребувалися митницею, відтак у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Разом з тим, рішення про коригування митної вартості товарів не містить конкретного посилання на митну декларацію з максимально наближеними характеристиками товару, за яким можливо перевірити дані встановлені митним органом та порівняти характеристики авто, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Також, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги висновки відповідача про те, що є ймовірність не включення до митної вартості товару інших складових митної вартості, а саме транспортування, оскільки висновки митного органу мають бути чіткими та обґрунтованими, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Так, зауваження митниці стосувалися наступного, що в поданих документах містяться розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, не зазначає про конкретні розбіжності чи відсутність певних документів.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки відповідача про недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої митної вартості та про недоліки в наданих позивачем документах необґрунтованими, адже такі фактично зводяться до неконкретизованих припущень.
Так, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 №UA100350/2022/000008/1 та 23.07.2022 №UA100350/2022/000012/1 зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим, у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Взято за основу митну вартість товару, що зазначена у митних деклараціях від 10.05.2022 №UA209170/2022/31291, від 07.05.2022 №UA100190/2022/15651 та від 22.07.2022 UA209170/2022/055542, адже за вказаними митними деклараціями товари імпортувались на тих же комерційних умовах, що й товари, які оцінюються, що не потребує додаткового коригування на основі продемонстрованих доказів.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що поставки за митними деклараціями від 10.05.2022 №UA209170/2022/31291, від 07.05.2022 №UA100190/2022/15651 та від 22.07.2022 UA209170/2022/05554 мають відмінності, зокрема, щодо учасників поставки, їх розташування, обсягу та упакування товару, а тому не можуть вважатися подібними (аналогічними).
У свою чергу, оскаржувані рішення не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку, митний орган не обґрунтував, що названі відносини вплинули на ціну імпортованих товарів.
У свою чергу, позивачем подано митному органу письмові пояснення з документальним підтвердженням відсутності впливу взаємозв'язку позивача з продавцем на ціну товару у досліджуваному випадку, однак відповідач не взяв їх до уваги.
Крім того, відповідач зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Разом із тим, митниця зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
У даному випадку, Київська митниця не надала належних доказів та переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтувала висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Таким чином, виходячи з наведеного в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що наведені відповідачем у спірних рішеннях доводи не могли бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту, оскільки не спростовують правомірність визначення такої митної вартості (її складових).
За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
У зв'язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 року №UA100350/2022/000008/1 та 23.07.2022 №UA100350/2022/000012/1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами заявлена митна вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку
Повний текст виготовлено 12.11.2025 року