Справа № 712/2426/23 Суддя (судді) першої інстанції: Пироженко С.А.
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
позивач ОСОБА_1
пр-к позивача Толмачева А.О.
пр-к відповідача Василевич А.М.
пр-к третьої особи Панасенко Г.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, третя особа: Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Соснівського відділу у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЧК № 001569 винесену 07.03.2023, начальником Соснівського відділу у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, ОСОБА_2 , якою відповідно до частини першої статті 203 КУпАП накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2040 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Соснівського відділу у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, ОСОБА_3 , затверджене начальником Соснівського відділу у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, ОСОБА_2 № 4 від 07.03.2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до 12 березня 2023 року;
- зобов'язати Соснівський відділ у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області анулювати запис начальника Соснівського відділу у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, ОСОБА_2 від 07.03.2023 року в паспорті громадянина Росії ОСОБА_1 , про прийняте рішення про примусове повернення від 07.03.2023 із встановленим строком для виїзду 5 доби.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 жовтня 2025 року.
Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Також Соснівським відділом у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
06 жовтня 2025 року апелянтом подано відповіді на відзиви на апеляційну скаргу.
Протокольною ухвалою від 08 жовтня 2025 року колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зобов'язано Соснівський відділ у місті Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби та Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби надати інформацію щодо звернення ОСОБА_1 в період після 06 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року з відповідними заявами до органів міграційної служби в усній чи письмовій формі. Також у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 12 листопада 2025 року.
Наразі, на виконання вимог протокольної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року відповідачем та третьою особою по справі надіслано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду витребувані докази по справі №712/2426/23.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року задоволено клопотання представників Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби та Соснівського відділу у м. Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечено проведення відеоконференції за участю представників Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби та Соснівського відділу у м. Черкаси Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби Черкаському окружному адміністративному суду.
Також, 23 жовтня 2025 року представником позивача подано до Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про витребування додаткових доказів у справі.
Окрім цього, 31 жовтня 2025 року представником позивача надіслано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №712/2426/23.
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів у справі відмовлено, оскільки воно є необґрунтованим.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні повністю заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 07.03.2023 уповноваженою посадовою особою Соснівського відділу у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ПР МЧК №001570 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАІІ, а саме за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Цього ж дня, 07.03.2023, начальником Соснівського відділу у м. Черкаси Управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області винесено постанову серії ПН МЧК №001569 про накладення на Чеберячка ПЛ І, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 2040 грн.
07.03.2023 начальником Соснівського відділу у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийнято рішення № 4 про примусове повернення громадянина російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни.
З указаним рішенням та вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис в оскаржуваному рішенні.
Не погодившись з прийнятим Соснівським районним відділом у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області рішенням №4 від 07.03.2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПР МЧК № 001570, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773), визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до п. 18 ст. 1 Закону № 3773, посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Частиною 3 ст. 3 Закону № 3773, передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно ч. 16 ст. 4 Закону № 3773, іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (ч. 3 ст. 9 Закону № 3773).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 3773, іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.
Для продовження строку перебування в Україні подаються такі документи: 1) заяви іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України. У разі пропуску іноземцем або особою без громадянства строку подання заяви з підстав, що унеможливлюють їх виїзд з території України, іноземцеві або особі без громадянства може бути продовжено строк перебування в Україні, за умови подання підтверджувальних документів. Якщо при цьому іноземець або особа без громадянства порушили встановлені строки перебування в Україні, питання продовження строку перебування може бути вирішене лише після притягнення цих осіб та приймаючої сторони до відповідальності згідно із законом; 2) документи, що підтверджують наявність підстав для подальшого перебування на території України; 3) паспортний документ іноземця або особи без громадянства; 4) паспорт (паспортний документ) приймаючої сторони (фізичної особи) або представника приймаючої сторони (юридичної особи); 5) документи, що підтверджують наявність достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.
Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону № 3773, продовження строку перебування та тимчасового проживання на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону № 3773-VI).
Частиною 4 ст. 26 Закону № 3773-VI передбачено, що рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - «Інструкція»).
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Відповідно до п. 2 Розділу II Інструкції рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3).
У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Інструкції у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов'язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в'їзду обчислюється з дня винесення такого рішення. Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в'їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в'їзду.
З системного аналізу наведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є самостійною правовою підставою для примусового повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну. Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства приймається органом ДМС.
Як встановлено з матеріалів справи, 07.03.2023 уповноваженою посадовою особою Соснівського відділу у м. Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ПР МЧК №001570 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП, а саме за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, що є порушенням п.2 Порядку затвердженого постановою КМУ №150 від 15.02.2012.
Цього ж дня, 07.03.2023, начальником Соснівського відділу у м. Черкаси Управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області винесено постанову серії ПН МЧК №001569 про накладення на Чеберячка ПЛ І, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 2040 грн.
Так, статтею 246 КпАП України передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 283 КпАП України встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу(посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КпАП України щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Згідно з ч.1 статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КпАП України при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, і іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Диспозицією частини 1 статті 203 КУпАП визначено, що порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні є: проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився; працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України; недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання; ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування; неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк; порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, враховуючи вищенаведене, оскільки позивач порушив правила тимчасового перебування на території України, а відомості про його перебування на території України на законних підставах відсутні, він не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що ОСОБА_1 підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону № 3773-VI відсутні. А тому колегія суддів вважає, що з метою забезпечення вимог ст. 26 Закону № 3773-VI, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення від 07.03.2023.
Стосовно покликання позивача, що він не порушив жодних приписів законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, оскільки він звертався за обміном/продовженням посвідки на тимчасове проживання в України, колегія суддів зазначає наступне зазначає наступне.
Відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» від 25 квітня 2018 року № 322, у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії.
Якщо до закінчення строку дії посвідки лишилося менш як 15 робочих днів, подання документів для її обміну здійснюється лише до територіального органу/територіального підрозділу ДМС. При цьому територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС здійснюється в установленому законодавством порядку продовження строку тимчасового проживання іноземця або особи без громадянства на період, необхідний для розгляду такої заяви.
Посвідка, що підлягає обміну, після приймання документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Разом з тим, у зв'язку із збройною військовою агресією РФ в Україні, відповідно до ст. 64 Конституції України, статей 121, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб», якою (пункт 1) зупинив строки надання адміністративних послуг суб'єктам їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 828 від 08.08.2023).
Тобто, у зв'язку з військовою агресією РФ , зобов'язання Держави Україна перед іноземцями, громадянами РФ, щодо видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру (видача, продовження посвідок на тимчасове перебування в Україні) зупинено на час воєнного стану.
Разом з цим, іноземці не звільнені від зобов'язання виїхати за межі України у разі закінчення дії дозвільних документів щодо законності підстав перебування на території України.
Отже, відповідачем встановлено, а позивачем не заперечується, що після 06.04.2022(закінчення дії посвідки) позивач за межі території України не виїхав та продовжував перебувати на території України без законних підстав.
У подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2022 року № 1202, яка набрала чинності 26.10.2022 установлено, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 року, підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в'їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування;
іноземці або особи без громадянства, крім громадян Російської Федерації, зобов'язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану;
паспорти громадян України у формі картки, строк дії яких закінчився за 30 днів до 24 лютого 2022 року та після 24 лютого 2022 року, та паспорти громадянина України зразка 1994 року, до яких не вклеєно фотокартку особи у разі досягнення нею 25- чи 45-річного віку, строк вклеювання до яких настав за 30 днів до 24 лютого 2022 р. та після 24 лютого 2022 р., є документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та підлягають обміну або вклеюванню нових фотокарток відповідно до досягнутого віку протягом 30 календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2022 року № 1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану», яка набрала чинності 09.11.2022, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:
розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором;
у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови № 1232, обмеження у п. 1 цієї Постанови не поширюються на осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п'ятнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб.
Пунктом 3 Постанови № 1232 передбачено, що особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності цією постановою.
Проаналізувавши вище наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Постановою № 1202 строк дії посвідок на тимчасове проживання на території України продовжено на період дії воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування, окрім посвідок оформлених громадянам РФ.
Разом з тим, з 01.09.2022 у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1232, органами ДМС поновлено обмін посвідок на тимчасове проживання в Україні громадянам РФ, але обмежено цю дію в часі.
Тобто, держава надавала можливість громадянам РФ, строк дії посвідок у яких закінчився під час введення на території України воєнного стану, у строк з 10.11.2022 по 09.12.2022 легалізувати своє перебування на території України.
Наразі, колегія суддів звертає увагу, що згідно матеріалів справи, строк дії посвідки на тимчасове проживання в Україні закінчився 06.04.2022. Однак, позивач всупереч вимог чинного законодавства, не здійснив обмін раніше виданої посвідки у строки визначені п. 3 Постанови № 1232, щоб пролонгувати законність свого перебування на території України.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що позивачем не надано доказів, які б перешкоджали у строки визначені п. 3 Постанови № 1232, звернутися до органів ДМС з метою обміну посвідки на тимчасове проживання в України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не бере до уваги твердження позивача, що він не порушив жодних приписів законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, оскільки він звертався за обміном/продовженням посвідки на тимчасове проживання в України.
Щодо посилання позивача, що при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано його сімейного стану, зокрема, укладення шлюбу з громадянкою України, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт наявності у іноземця на території України дружини (чоловіка) та дітей, не спростовує встановлені відповідачем порушення з боку позивача та не є підставою для скасування оскаржуваних рішень, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення нею порушення міграційного законодавства України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №2340/2910/18, від 18.03.2021 у справі № 522/1441/18, від 27.04.2023 у справі № 522/11882/22, від 29.05.2023 у справі 522/5683/22.
Також, у контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у своїх постановах за схожих правовідносин неодноразово зазначав, що бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов'язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства (постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 343/2242/16, від 10.10.2019 у справі № 2340/2910/18, від 12.08.2020 у справі № 755/14023/17, від 13.10.2021 у справі № 263/14519/20, від 13.04.2021 у справі № 211/1113/18(2-а/211/91/18), від 26.01.2022 у справі № 200/9761/20-а).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки за встановлених обставин цієї справи, оскаржувані рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280- 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 283-2, 287, 288 та 289-4 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Таким чином, постанова апеляційного суду, в частині висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, розгляд яких здійснювався за правилами, встановленими ст. 286 КАС України, оскарженню не підлягає. Разом з тим, постанова апеляційного суду, в частині висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення про примусове повернення до країни походження, розгляд яких здійснювався за правилами, встановленими ст. 288 КАС України, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Керуючись ст. ст. 286, 288, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 12.11.2025р.)