Справа № 620/9343/25 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними постанов, наказів та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ оформленої протоколом засідання від 07.07.2025 № 2025-0707-1100 щодо скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.04.2023, якою ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.08.2025 щодо встановлення ступеню придатності ОСОБА_1 , якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Разом із позовом, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити Військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових осіб та іншим органам військового управління вчиняти дії щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме переміщувати за межі Військової частини НОМЕР_1 чи до будь-якої іншої військової частини/навчального центру, та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування обставин та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.11.2025.
У судове засідання сторони не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повідомив про те, що Військова частина НОМЕР_1 є навчальним центром, що свідчить про переведення позивача після закінчення терміну базової військової підготовки до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби. Представник позивача наголосив на тому, що подальше переведення ОСОБА_1 до іншої військової частини фактично нівелює позовну заяву та унеможливить виконання судового рішення в частині розгляду рапорту та звільнення з військової служби.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що обставини правомірності/протиправності наказів про призив позивача під час мобілізації та зарахування до особового складу військової частини, можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачами у даній справі, при цьому, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, позаяк у позовній заяві позивач просить зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Водночас, відповідно до публічної інформації, військова частина НОМЕР_1 є навчальним центром. Зазначене свідчить, що після закінчення терміну базової військової підготовки ОСОБА_1 буде переведено до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, що, фактично нівелює позовну заяву та унеможливить виконання судового рішення в частині розгляду рапорту та звільнення з військової служби.
Апелянт наголошує на тому, що, в даному випадку, є очевидним порушення прав позивача, який є особою, що визнана непридатною до військової служби. Документи, що надаються до позову обґрунтовано підтверджують наявність у ОСОБА_1 важких захворювань.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Заявник наголосив на тому, що у разі невжиття заходу забезпечення позову, після закінчення терміну базової військової підготовки ОСОБА_1 буде переведено до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, що, фактично нівелює позовну заяву та унеможливить виконання судового рішення в частині розгляду рапорту та звільнення з військової служби.
У контексті наведеного, колегія суддів вважає, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи, означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову. До того ж, дії щодо направлення позивача до іншого місця служби можуть бути вчинені відповідачем лише з прийняттям відповідного наказу, якого на час розгляду заяви не існувало, а отже, останній не є предметом оскарження у даній справі, тому, забезпечення позову, шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо ОСОБА_1 - переміщувати за межі Військової частини НОМЕР_1 чи до будь-якої іншої військової частини/навчального центру, та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішення суду у цій справі, є неспівмірним із предметом спору та фактично призведе до запинення проходження позивачем військової служби до розгляду спору по суті/набарання законної сили рішенням суду. Крім того, військовослужбовець, у разі наявності визначених Законом підстав, має право подати рапорт до командування про звільнення з військової служби.
Оскаржувані у даній справі рішення/накази не містять явних ознак протиправності.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим обставинам, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Наведені апелянтом доводи, ґрунтуються на припущеннях та допускають імовірність настання негативних для позивача наслідків, однак, не підтверджені документально, що не може давати підстави для суду при вирішенні заяви про забезпечення позову оцінити такі доводи та прийняти їх до уваги, адже такі є недоведеними, з огляду на що, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів вважає, що заявник послався лише на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, проте не врахував, що лише наявність судового спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин, а у разі вирішення спору на користь заявника по суті спору, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Посилання заявника, фактично зводяться до перелічення можливих у майбутньому наслідків, проте не містять реальних та актуальних на день прийняття ухвали судом першої інстанції обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених ст. 150 КАС України.
У такому б випадку, всі заяви про забезпечення позову, в яких наводиться ризик негативних наслідків, підлягали б задоволенню, що не узгоджується із самим інститутом забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, у даному випадку, відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з урахуванням ст. ст. 315, 316 КАС України, оскаржувана ухвали підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко