Справа 205/6579/25
Провадження 2/206/1938/25
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Малихіної В.В.
за участі секретаря Тимченко Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СвеаФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 56550,00 гривень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.01.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 24277-01/2023, який укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.
28.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладено договір факторингу №28072023, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 ..
Згідно з Реєстром боржників від 28.07.2023 року до Договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 56550,00 грн., із яких:
- 14500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 42050,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №24277-01/2023 у розмірі 56550,00 грн., а також суму судових витрат.
Ухвалою суду від 10.06.2025 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що зазначив у прохальній частині позову.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що в матеріалах справи не містяться докази, що підтверджують перехід до позивача прав вимоги у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Наданий договір не містить підпису позичальника, наявна в матеріалах справи його копія не може вважатися електронним документом та не є належним доказом по справі. Крім того відстуні первинні документи , оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність» щодо перерахування коштів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.01.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 24277-01/2023, який укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
28.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладено договір факторингу №28072023, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 ..
Згідно з Реєстром боржників від 28.07.2023 року до Договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 56550,00 грн., із яких:
- 14500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 42050,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У силу приписів ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судовим розглядом встановлено, що вищевказаний кредитний договір був укладений між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", згідно з якою пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Істотні умови електронного договору визначені Цивільним кодексом України та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію".
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 3-5ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Частинами 1 -2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачає, що кредитний договір укладається в письмовій формі.
За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторін.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з положеннями статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, посилання відповідача на ті обставини, що наданий договір не містить його підпису та наявна в матеріалах справи його копія не може вважатися електронним документом та не є належним доказом по справі є необґрунтованими та фактично направлені на ухилення від цивільної відповідальності, оскільки матеріали містять повний пакет документів про надання фінансового кредиту з ідентифікуючими даними відповідача та його фото з паспортом. Крім того, відповідач фактично не заперечує щодо факту укладення договору натомість вважає завищеними нарахування відсотків, водночас, підписавши договір відповідач погодився з його істотними умовами, вимог щодо визнання його, або його окремих положень недійсними не заявляв.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №24277-01/2023 у розмірі 56550,00 грн. Доказів, які б спростовували висновки суду, відповідачем не надано.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 207, 549, 551,626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс», код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за кредитним договором №24277-01/2023 від 20.01.2023 року у розмірі 56550 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 14500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 42050,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс», код ЄДРПОУ 37616221, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя В.В. Малихіна