Справа № 183/10206/24
№ 2/183/1575/25
11 листопада 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Фролової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Сторожик А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До суду звернувся позивач ТОВ «МАКС КРЕДИТ» через систему «Електронний суд» із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.05.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9783776 від 20.05.2024, за умовами якої позивач надав відповідачеві кредит в сумі 10000 грн. Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання та не сплатив заборгованість по кредиту, яка станом на 01.10.2024 складає 27 043,60 грн., з яких 10000 грн. - основна сума заборгованості, 1000 - заборгованість за комісією, 12642 грн. - заборгованість за процентами та 3 401,60 грн. заборгованість зі штрафу. Враховуючи викладене, невиконання відповідачем умов договору, позивач просить задовольнити позов та стягнути суму заборгованості судові витрати в тому числі на правову допомогу.
Ухвалою суді від 29.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 14.07.2025 витребувано від АТ «ПриватБанк» докази зарахування 20.05.2024 на картковий рахунок відповідача грошових коштів та довідку про рух коштів.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив провести розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, інших заяв в ході розгляду справи не подавав, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, повідомленого належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет позивача в підсистемі «Електронний суд».
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання. До суду повернулися рекомендовані повідомлення з конвертом та довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як встановлено у ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У свою чергу, відповідач не повідомляв суд про зміну своєї адреси. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.11.2025, є дата складення повного судового рішення 11.11.2025.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що 20.05.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9783776, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 10 000 грн., строком на 360 календарних днів з кінцевою датою повернення 15.05.2025, тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка складає 1,47 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 9598,20%; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 63920,00 грн. Також Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 10% від суми Кредиту, що складає 1000 грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4 Договору (в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: 15.05.2025).
Вказані умови викладені в паспорті споживчого кредиту від 20.05.2024.
Встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 87822, тобто підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Згідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 26.09.2024, через платіжний сервіс «Platon» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер транзакції - 41622-34423-37634; номер замовлення 123045597; сума - 10000,00 грн., дата та час проведення: 2024-05-20 19:44:04; номер платіжної картки НОМЕР_1 .
Як вбачається з наданої відповіді АТ «ПриватБанк» від 15.08.2025, на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2025, вбачається наступне: на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . Згідно з наданої виписки по вказаному рахунку 20.05.2024 має місце зарахування по вказаному рахунку на суму 10 000 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9783776 від 20.05.2024 загальна сума заборгованості становить 27043 грн., що складається з: основної заборгованості 10 000,00 грн.; заборгованість за комісією 1000,00 грн., заборгованість за процентами 12 642,00 грн., штраф 3401,60 грн., що становить предмет спору.
На час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення зазначеної вище простроченої заборгованості.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст.3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням з відміткою ТОВ «Платежі Онлайн» від 26.09.2024, а також відповіддю АТ «ПриватБанк» від 15.08.2025 щодо перерахування 20.05.2024 коштів в сумі 10000 грн. на картковий рахунок відповідача.
Згідно п.4.3.1 договору, позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку та в строки визначені договором.
Пунктом 5.1 договору кошти кредиту одержані позичальником за договором повертається ним в повному обсязі у валюті кредиту не пізніше дня остаточного повернення кредиту (включно) зазначеного в графіку платежів, на поточний рахунок кредитодавця шляхом ініціювання переказу коштів з платіжної картки позичальника через POS-термінал в особистому кабінеті.
У відповідності до п.6.4 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо повернення кредиту передбачена відповідальність позичальника у вигляді сплати неустойки у випадку прострочення повернення суми кредиту.
Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку Відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
Однак, відповідач систематично не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, комісії, допустив заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 10000 грн. - заборгованість по кредиту; 12642 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 1000- заборгованість зі сплати комісії, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині на суму 23 642 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3401,60 грн., суд зазначає, що відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, з огляду на викладене, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за невиконання зобов'язань належить відмовити.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 8 000 грн. згідно з договором № 19/02-МК від 19.02.2024.
Згідно з ч.3ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги № 19/02-МК від 19.02.2024, попередній (орієнтовний розрахунок суми витрат на юридичну допомогу, акт приймання - передачі виконаних робіт від 30.09.2024 (наданих послуг), квитанцію № 30/09 від 30.09.2024 про сплату 8000 грн. на підставі договору про надання юридичної (правничої допомоги).
З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога полягала наданні правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «МАКС КРЕДИТ», підготовці адвокатського запиту, складанні позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості.
Враховуючи наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є завищеними, у зв'язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 3000 грн.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог. Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 27043,60 грн., позов задоволений на суму 23642 грн. Отже, на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, в сумі 2117,70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265,280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 00-9783776 від 20.05.2024 в сумі 23642 (двадцять три тисячі шістсот сорок дві) гривні, що складається з: основної заборгованості 10000,00 грн.; заборгованість за комісією 1000,00 грн., заборгованість за процентами 12 642,00 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» витрати по сплаті судового збору в сумі 2117,70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн., а всього 5117 (п'ять тисяч сто сімнадцять) гривень 70 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено і підписано 11листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 42806643; місцезнаходження за адресою: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9 літ. А;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Фролова