Справа № 640/21005/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Мінаєва Катерина Володимирівна
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2017 №2048671-1305 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 239 809,08 грн у повному обсязі;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.04.2018 №52460-1305-2657 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 239 809,08 грн у повному обсязі;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2019 №2726427-1305-2615 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 199 042,13 грн у повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2025 позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.04.2017 №2048671-1305, від 10.04.2018 №52460-1305-2657, від 24.04.2019 №2726427-1305-2615;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6786,62 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 відповідно до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В02 №353760 з 29.01.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису 2 072 017 0000 009344). Одним з видів діяльності за КВЕД є 68.20 Здавання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А № 432644, виданого 15.05.2012 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, позивач з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка єдиного податку 5%.
На підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 28.05.2002 (зареєстрованого в реєстрі за №4964), укладеному між генеральним директором ВАТ «Електротехнічний завод» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), позивачу на праві власності належить майновий комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_1 , до складу якого входять битовка складу (побутове приміщення) ПММ ВМТП та корпус 46 (прохідна) (а.с.29, 55; т.1).
За змістом листа Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2009 №07-387/19108 земельна ділянка номер 75:313:029 на АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування з 25.06.2002 (а.с.114, т.1).
Згідно з даними Реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 з 01.01.2016 є платником єдиного податку, ставка 5% група - 3 (а.с.53, т.1).
Відповідно до даних Міського земельного кадастру (МЗК) (витяг від 28.04.2017) земельна ділянка з кадастровим номером 75:313:0029, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (майновий комплекс), площею 2153,62 кв.м, обліковується за ОСОБА_1 (а.с.54, т.1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта щодо ОСОБА_1 відомості відсутні (а.с.42, т.2).
Листом ГУ ДФС у м.Києві від 21.11.2019 №25246/9/26-15-09-19 у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру запитано інформацію про розміри та нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відносно землекористувача ОСОБА_1 , а також про внесення земельної ділянки, яка знаходиться під приміщенням майнового комплексу, до Державного земельного кадастру (а.с.1, т.2).
Листом ГУ Держгеокадастру у м.Києві від 06.12.2019 № 8-26-0.22-5853/2-19 відповідача повідомлено, що номер земельної ділянки 75:313:029 не містить усіх структурних елементів кадастрового номеру земельної ділянки, у зв'язку з чим інформація про земельну ділянку з номером 75:313:029 в Головному управління Держегеокадастру у м. Києві відсутня. Разом з тим, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місце знаходженням земельної ділянки. Враховуючи те, що інформація про земельну ділянку з номером 75:313:029 в Головному управління Держегеокадастру у м. Києві відсутня, надати запитувану інформацію не має можливості. Пошук відомостей ва Державному земельному кадастрі за іншими критеріями, у тому числі за критерієм «адреса земельної ділянки» законодавством не встановлені, а отже і програмним забезпеченням Державного земельного кадастру не передбачено. Водночас станом на теперішній час відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі на території в м. Києва та рішення про передачу їх у власність / користування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в Головному управлінні Держегеокадастру у м. Києві відсутні (а.с.30-33, т.2).
Листом Державної фіскальної служби України від 14.02.2017 № 2223/Б/99-99-13-03-01-14 позивачу роз'яснено, що фізична особа, яка здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування як фізична особа - підприємець, звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. У разі необхідності платник податку може звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для отримання розрахунку річної суми земельного податку (а.с.28, т.1).
Головним управлінням ДФС у місті Києві сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.286.5 ст.286 розділу ХІІІ ПК України визначено належні до сплати суми податкових зобов'язань:
- податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2017 №2048671-1305 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 239809,08 грн (а.с.20, т.1);
- податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.04.2018 №52460-1305-2657 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 239809,08 грн (а.с.21, т.1);
- податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2019 №2726427-1305-2615 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 199042,13 грн (а.с.22, т.1).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не виконано обов'язок щодо подання доказів наявності у 2017-2019 роках підстав нарахування земельного податку, якою є актуальні дані державного земельного кадастру, що свідчить про відсутність у нього при прийнятті оскаржуваних рішень відомостей з державного земельного кадастру, які б надали підстави для нарахування податку на землю відповідно вимог частини 286.1 статті 286 Податкового кодексу України.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до пункту 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);
За визначенням пункту 14.1.147 статті 14 ПК плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;
Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пункт 270.1.1 статті 270 ПК).
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, платником земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов'язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов'язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У власника будівлі, споруди (їх частини) обов'язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Водночас у разі набуття права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення (нежитлові будівлі), що розміщені на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов'язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розміщено на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.
Згідно зі статтею 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як визначено статтею 126 ЗК, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відтак, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Обов'язок із сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки (в тому числі, з огляду на користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, на ній розташоване) незалежно від дотримання такою особою вимог земельного чи цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування, оскільки ПК як спеціальний акт, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає об'єктом оподаткування саме земельну ділянку, яка перебуває у власності та користуванні, не встановлюючи імперативних умов щодо відповідного оформлення відповідного права щодо неї для виникнення обов'язку з плати за землю.
Обов'язок із сплати земельного податку пов'язується для особи саме із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами присвоєння такій земельній ділянці кадастрового номеру.
Аналогічне правозастосування наведене у постановах Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі №826/12388/13-а, від 02.12.2015 у справі №826/3130/15 та Верховного Суду у постановах від 19.06.2018 у справі №826/8009/16, від 13.03.2019 у справі №808/8734/15, від 28.05.2019 у справі № 816/352/17, від 03.08.2020 у справі № 826/13307/18, від 22.10.2025 у справі №640/21409/21.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про відсутність обов'язку зі сплати земельного податку, зокрема з підстав незареєстрації права власності чи користування нею, наявності пільги, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК. Заперечень вказаних мотивів суду апеляційна скарга не містить, а тому суд апеляційної інстанції їх правильність в силу вимог статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не перевіряє.
Водночас, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач порушив порядок розрахунку спірного податку. Натомість, в апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що здійснив вірні розрахунки.
Відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно пункту 274.1 статті 274, пункту 277.1 статті 277 ПК ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
За змістом пункту 286.5 статті 286 ПК нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Згідно пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що базою для нарахування земельного податку є або нормативна грошова оцінка земельних ділянок або ж, якщо нормативну грошову оцінку не проведено, - площа земельних ділянок. При цьому, для земельних ділянок нормативну грошову оцінку яких не проведено, використовується показник нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Інформація, яка необхідна для нарахування земельного податку, надається контролюючому органу із державного земельного кадастру центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва.
Із матеріалів справи вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку у встановленому порядку оформлено не було, відповідні дані про цю земельну ділянку до державного земельного кадастру не внесені, її нормативну грошову оцінку не здійснено.
Вказане підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у м.Києві від 06.12.2019 № 8-26-0.22-5853/2-19, згідно якого інформація про земельну ділянку з номером 75:313:029 в Головному управління Держегеокадастру у м. Києві відсутня; відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі на території в м. Києва та рішення про передачу їх у власність / користування ОСОБА_1 , в Головному управлінні Держегеокадастру у м. Києві відсутні.
Водночас, наведені обставини не є такими, що звільняють позивача від обов'язку сплачувати земельний податок, який виник у силу фактичного використання земельної ділянки (з огляду на користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, що на ній розташоване).
У зв'язку із викладеним, оскільки нормативну грошову оцінку земельних ділянок не було проведено у встановленому порядку, то для розрахунку земельного податку відповідачем можуть бути використані показники площі земельної ділянки, нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Відтак, посилання суду першої інстанції на відсутність витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та відсутність відомостей про земельну ділянку у державному земельному кадастрі як на підставу задоволення позовних вимог є безпідставним.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV (далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку (абзаци перший-другий статті 13 Закону № 1378-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Відповідно до статей 20, 23 Закону № 1378-IV, за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Відповідно до положень підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.
Так, розрахунок земельного податку відповідачем проведено на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877, виходячи з наступних показників: Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де: Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях; Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони; Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах; Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
У спірних правовідносинах відповідачем застосовано нормативну грошову оцінку земель м. Києва, затверджена рішенням Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» від 03.07.2014 №23/23.
Оскільки відповідач не є суб'єктом проведення та розрахунку нормативної грошової оцінки, то він і має право враховувати тільки ті коефіцієнти, які розраховані в затвердженій міською радою технічній документації, враховуючи при цьому оціночний квартал та зону, в яких розташована земельна ділянка та її цільове призначення згідно з даними Державного земельного кадастру. Жодних підстав для застосування будь-яких інших коефіцієнтів, не передбачених технічною документацією з нормативної грошової оцінки, відповідач не має.
Так, відповідачем здійснений розрахунок земельного податку:
- за 2017 рік: 2153,62*652,14*2,5*1,2*1,249*1,433*1,06*3%-239809,80 грн., де, 2153,62 м2 площа земельної ділянки (довідка про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 21.07.2009 № 200); 652,14 - базова вартість 1 кв. м. землі (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014; № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва»); 2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі згідно Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 № 1647/29777); 1,2 - локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»); 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2015 рік (лист Держземагентства від 14.01.2015 № 6-28-0.22-215/2-15); 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2016 рік (лист Держгеокадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16); 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2017 рік (лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-16); 3% ставка земельного податку (Рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 № 242/5629 зі змінами та доповненнями);
- за 2018 рік: 2153,62*652,14*2,5*1,2*1,249*1,433*1,06*3%=239809,80 грн, де, 2153,62 м2 площа земельної ділянки (довідка про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 21.07.2009 року № 200); 652,14 - базова вартість 1 кв. м. землі (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кисва»); 2,5 - коефіцієнт на функціональне використання землі згідно Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (заресстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року № 1647/29777); 1,2 - локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»); 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2015 рік (лист Держземагентства від 14.01.2015 № 6-28-0.22-215/2-15); 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2016 рік (лист Держгеокадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16); 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2017 рік (лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року № 22-28-0.22-443/2-16); 3% ставка земельного податку (Рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 № 242/5629 зі змінами та доповненнями).
- за 2019 рік: 2153,62*652,14*3*0,83*1,249*1,433*1,06*3%-199042,13 грн, де. 2153,62 м2 площа земельної ділянки (довідка про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 21.07.2009 № 200); 652,14 - базова вартість 1 кв. м. землі (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кисва»); 3- коефіцієнт на функціональне використання землі згідно Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року № 1647/29777); 0,83 локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»); 1,249 коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2015 рік (лист Держземагентства від 14.01.2015 № 6-28-0.22-215/2-15); 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2016 рік (лист Держгеокадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16); 1.06 коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2017 рік (лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року № 22-28-0.22-443/2- 16); 3% - ставка земельного податку (Рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 № 242/5629 зі змінами та доповненнями).
Правильності арифметичного розрахунку земельного податку позивач не заперечив та не вказав це як підстава позову.
За вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність визначення позивачу грошових (податкових) зобов'язань зі сплати земельного податку згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.
Скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку
Повний текст постанови складений 12.11.2025.