Справа № 620/3307/25 Суддя (судді) першої інстанції:
Оксана ТИХОНЕНКО
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що полягають в не нарахуванні, невиплаті ОСОБА_1 в 2016-2017 роках (по жовтень 2017 року включно) індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати, виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за 2016-2017 роки (по жовтень 2017 року включно).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 31.10.2017;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 31.10.2017;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири) тисячі грн 00 коп.
Вказане рішення набрало законної сили 11.06.2025.
У подальшому, представник відповідача звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просить: відстрочити виконання судового рішення по справі №620/3307/25 на два місяці.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 заяву задоволено: відстрочено Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі №620/3307/25 строком на два місяці.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що у силу незалежних від заявника обставин, станом на 07.08.2025 він позбавлений можливості виконати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 та виплатити позивачу витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. Беручи до уваги те, що для отримання коштів, необхідних для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, необхідний певний проміжок часу, суд першої інстанції, враховуючи обставини справи та вимоги Кодексу адміністративного судочинства України вважав достатнім відстрочити виконання рішення суду на два місяці, з моменту винесення ухвали суду.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для відстрочення виконання рішення були відсутні.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
За змістом частин першої, третьої, четвертої статті 378 КАС за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із системного аналізу наведених норм вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Указані норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення, відповідач вказував про те, що відповідач не має відповідних асигнувань для виконання судового рішення у даній справі, проте ним вживаються активні дії для їх отримання: листом від 24.06.2025 № 4027-2025 Головне управління Національної поліції в Чернігівській області звернулося до Національної поліції України (розпорядник бюджетних асигнувань) з потребою щодо додаткового фінансування за КЕКВ 2800 у сумі 459929,05 грн для виконання судових рішень, де серед зазначених в потребі судових рішень є рішення по справі №620/3307/24.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції погодився із заявником та вказав, що в силу незалежних від заявника обставин він позбавлений можливості виконати рішення суду.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що з 12.06.2025 відповідач ігнорував виконання судового рішення; 27.06.2025 рішення було виконане в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також в частині нарахування присуджених сум індексації. При цьому, скаржник вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не вжив дій щодо з'ясування повноти виконання судового рішення за власною ініціативою.
За змістом частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС).
Принцип офіційного з'ясування обставин у справі жодним чином не покладає на суд обов'язок доказування обставин спору, який в силу статті 77 КАС покладений саме на сторін. При цьому, адміністративний суд безумовно може за власною ініціативою витребувати певні докази, які об'єктивно необхідні для вирішення спору. Однак, навіть у такому випадку суд виступає виключно арбітром у спорі та не перебирає на себе обов'язки «захисника» однієї сторони, діючи при цьому у її інтересах, зокрема у частині вишукування підстав, фактів та пошуку доказів, які б свідчили на її користь.
Відтак, за відсутності відомостей про певні факти чи докази, що б могли підтвердити такі факти, які, у свою чергу, необхідні для вирішення спору, суд об'єктивно не має підстав для вжиття заходів щодо виявлення та витребування певних абстрактних доказів із власної ініціативи.
Колегія суддів наголошує, що вказуючи про допущені судом першої інстанції порушення, скаржник не вказує на те, що суду повідомлялося про часткове виконання судового рішення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачу було повідомлено про розгляд заяви про відстрочення виконання судового рішення, проте жодних обставин, які б могли бути прийняті судом до уваги при розгляді цієї заяви позивач не повідомив.
За наведених підстав, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на порушення судом першої інстанції принципу офіційного з'ясування обставин виконання судового рішення.
У свою чергу, на переконання колегії суддів, наявні у матеріалах справи станом на час постановлення оскаржуваної ухвали документи, не були достатніми для висновку про наявність істотних перешкод у виконанні судового рішення.
Так, сам лише факт звернення відповідача до вищого органу із листом про отримання додаткового фінансування не є свідченням того, що наявне фінансування не давало можливості виконати судове рішення у даній справі. Будь-яких доказів тому, що на рахунках у відповідача були відсутні кошти для виплати присуджених позивачу сум відповідачем надано не було.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено існування обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять його неможливим, а тому підстави для його відстрочення були відсутні.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява відповідача про відстрочення виконання рішення залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку
Повний текст постанови складений 12.11.2025.