Справа № 640/4074/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- виправити помилки в довідці №308 від 03.09.2020 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для перерахунку пенсії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХЦ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплата, підвищення) та премії, а саме: (надбавка за знання 1 західноєвропейської мови - 10 %; робота з таємними виробами, носіями, документами - 15 %; доплата за роботу з агентурою на конфіденційній основі - 20 %; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 50 %; надбавка за особливо важливі завдання - 100 %; надбавка за спеціальні завдання чи державну охорону - 70 %; премія - 46 %) у розмірі 80 % (відсотків) від суми грошового забезпечення відповідної посади;
- підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві оновлені з виправленнями помилок довідки, станом на 01.01.2018, для проведення з 01.01.2018 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII, з врахуванням положень постанови №704; та про розмір грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а саме: з 1 січня 2019 - 1921 грн., з 1 січня 2020 - 2102 грн, з 1 січня 2021 -2270 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального її розміру ОСОБА_1 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії в розмірах та на підставі оновлених з виправленнями помилок довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, підготовлених Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, у розмірі 80 % (відсотків) від суми грошового забезпечення відповідної посади та виплатити однією сумою різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії;
- провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а саме: з 1 січня 2019 -1921 грн., з 1 січня 2020 - 2102 грн, з 1 січня 2021 - 2270 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03.09.2020 №308, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 908,00 грн.
Надалі від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2022 у справі №640/4074/22, у якій позивач просив:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у відповідності до вимог ст.245 КАС України виконати у розумний строк рішення суду; подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти штраф (у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на керівника суб'єкта владних повноважень, начальника ГУ ПФУ в м.Києві, відповідального за виконання рішення суду та виконавчого провадження;
- Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03.09.2020 №308 в розмірі 80 % від суми грошового забезпечення, без розстрочки 75% - у 2019, а в 100% об'ємі, з урахуванням раніше виплачених сум та виконання судових рішень, які набрали законної сили, у справах № 826/12724/18 від 16.12.2019; від 11.05.2019 № 826/10654/18;
- зазначити для ГУ ПФУ, що судове рішення від 07.02.2022 у справі №640/4074/22 вступило в законну силу 25.03.2022, а не 09.09.2022, на що посилається в своїх документах ГУ ПФУ, та викладене в судовому рішенні Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Відповідно до ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення, з урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (зокрема, пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури» (пункт 55).
Отже, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Колегія суддів зазначає, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.
Суд першої інстанції, повертаючи заяву про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення по справі без розгляду виходив з того, що відсутні докази направлення її копії відповідачам.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Колегія суддів також звертає увагу, що повертаючи вищевказану заяву, суд першої інстанції посилався на положення ч. 2 ст. 167 КАС України, згідно з якими якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення Заяви Позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення без розгляду на підставі ч. 2 ст. 167 КАС України, оскільки станом на час постановлення оскаржуваної ухвали, наведені в ній недоліки вказаної Заяви не були такими, що не давали можливості розглянути її по суті.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про передчасність постановлення судом першої інстанції ухвали 20 червня 2025 року про повернення Заяви Позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення без розгляду, як наслідок, наявність підстав для її скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 320, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року скасувати.
Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.