Справа № 580/1829/25
12 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Беспалова О.О., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року, суддя Гаращенко В.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.02.2025 №971230141792 щодо відмови в переведені ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_2 з 01.12.2024 пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації від 05.02.2024 №01-10/143 та №01-10/144.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області всупереч вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» та п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII протиправно відмовив у призначенні пенсії державного службовця саме у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації від 05.02.2024 №01-10/143 та №01-10/144.
Відповідно до ухвали судді Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 2024 року довічно відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно довідки МСЕК від 03.10.2016 позивачці встановлено 2 групу інвалідності загального захворювання та призначено пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до Закону України «Про згальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, як зазначає позивачка в апеляційній скарзі, 31.12.2019 вона звільнилась із займаної посади в управлінні статистики у Золотоніському районі.
03.02.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії.
У зазначеній заяві ОСОБА_1 після слів прошу пенсію: зазначила, що просить перерхувати пенсію відповідно до Закону «Про державну службу».
Водночас у даній заяві позивач доповнила своє прохання в кінці заяви та просила здійснити нарахування та виплату із грудня 2024 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ «Про державну службу від 16 грудня 1993 у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної в довідках №01-10/143 від 05.02.2024 та №01-10/144 від 05.02.2024.
За наслідками розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у порядку екстериторіальності прийнято рішення від 06.02.2025 №971230141792 про відмову ОСОБА_1 провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відсутні підстави для врахування довідок, наданих заявником для проведення перерахунку, так як заявник не працювала в органі, який пройшов класифівкацію посад (а.с.19).
Таким чином, відповідач відмовив позивачці у проведенні перерахунку пенсії так як відсутні підстави для врахування довідок поданих заявником для його проведення, оскільки заявник не працювала в органі, який пройшов класифікацію посад.
У позовній заяві позивач зазначає, що спірні правовідносини стосуються саме переведення її з одного виду пенсії та інший і вона звернулась до пенсійного органу із заявою про проведення призначення та здійснення нарахування і виплати пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% від заробіної плати, зазначеної у наданих відповідачу довідках.
Також у позовній заяві позивач вказує на ту обставину, 03.02.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про нарахування та виплату із грудня 2024 року пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ «Про державну службу від 16 грудня 1993 року у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної в довідках №01-10/143 від 05.02.2024 та №01-10/144 від 05.02.2024.
Окрім того, позивач зазначає, що з 01.02.2024 їй було призначено пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 у розмірі 60 % від зарплати, зазначеної у довідках від 05.02.2024 в розмірі 16402,26 грн та до 01.12.2024 пенсія виплачувалась у такому розмірі.
В подальшому, листом від 11.12.2024 №2300-0305-8/90483 відповідач повідомив, що Головним управлінням ПФУ в Черкаській області пенсія позивача за віком, призначена відповідно до Закону України «Про державну службу», з 01.12.2024 приведена у відповідність до законодавства та її розмір склав 7670 грн. Оскільки розмір пенсії відповідно до Закону «Про державну службу» менший ніж розмір пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.12.2024 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, розмір якої склав 8 192,87 грн.
Колегією суддів встановлено, що на момент звернення позивачки до суду з даним позовом, остання отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 06.02.2025 вбачається, що відповідач не заперечує факту звернення позивачки до пенсійного органу із заявою №296 від 03.02.2025 щодо проведення перерахунку - перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за віком на пенсію державного службовця.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії позивачці відповідно до поданої нею заяви від 03.02.2025, відповідач фактично відмовив їй у переведенні з пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», про що позивач зазначила у позовній заяві та в апеляційній скарзі.
Відповідачі в своїх відзивах на позовну заяву даної обставини не оспорювали.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VІІІ, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, згідно з пунктом 1 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Колегія суддів зазначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За такого правового регулювання обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04 2023 у справі № 1.380.2019.003855.
Як встановлено колегією суддів, позивачці з 01.02.2024 була призначена пенсія відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Разом з тим, як зазначила позивач, за ініціативою пенсійного органу, без її згоди було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2024.
03.02.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії.
У зазначеній заяві ОСОБА_1 після слів прошу пенсію: зазначила, що просить перерахувати пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Водночас у даній заяві позивач доповнила своє прохання та в кінці заяви та просила здійснити нарахування та виплату із грудня 2024 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ «Про державну службу від 16 грудня 1993 року у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної в довідках №01-10/143 від 05.02.2024 та №01-10/144 від 05.02.2024.
Головне управління ПФУ в Донецькій області відмовило у перерахунку пенсії з посиланням на відсутність підстав для врахування довідок, які надала заявник для проведення перерахунку, так як заявник не працювала в органі, який пройшов класифікацію посад.
Таким чином, ключовим у цій справі є питання права осіб, які бажають перейти з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію відповідно до статті 37 Закону 3723-XII, яка їм вже призначалась до цього, на перерахунок цієї пенсії на підставі нових довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за посадою, з якої ці особи вийшли на пенсію.
Між тим, як Закон № 889-VІІІ, так і Закон № 1058-IV не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючих службовців. Не передбачає таких підстав і стаття 37 Закону №3723-ХІІ.
Враховуючи пряму дію закону в часі, до правовідносин щодо перерахунку пенсій застосовується законодавство, чинне на час, коли здійснюється перерахунок, а не те, яке діяло на час призначення пенсії.
Отже, враховуючи, що законодавством не передбачено підстав та умов перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог. У відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачки, на яку вона просила її перевести у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих державних службовців, а відтак не було підстав і для переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ через зменшення розміру отримуваної пенсії.
Колегія суддів бере до уваги Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (щодо гарантій соціального захисту державних службовців) від 23.12.2022 № 3-р/2022 у справі №3-132/2018 (5462/17).
Цим рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами.
Конституційний Суд Україні звернув увагу на обов'язок Верховної Ради України внормувати перерахунок розмірів пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.
Таким чином, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України 23.12.2022 № 3-р/2022, правове регулювання перерахунку пенсії позивачки у майбутньому зазнає змін. Однак до врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 520/6418/21, від 19.03.2025 у справі №300/936/23.
Разом з тим, посилання позивачки як на судову практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі від 13 лютого 2019 у справі №822/524/18, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спір у наведеній справі стосувався переходу з пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ по досягненню особою пенсійного віку та, яка була звільнена з державної служби, тобто спірні правовідносини та правовідносини у справі №822/524/18, не є тотожними.
Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду першої інстанції інстанції, а тому вважає рішення законним і вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Мельничук В.П.