Справа № 320/57458/24 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Краснової О.Р.,
представників позивача Макарчука Р.І. і адвоката Калініченка Б.І.,
представника відповідача Познякової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У лютому 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манад» (далі - позивач/ТОВ «Манад») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач/апелянт/ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2024 року № 1785/0709, яким за порушення граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами нараховано штрафні санкції на суму 16 144 169, 31 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області № 1785/0709 від 18 січня 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 24 224, 00 грн на користь ТОВ «Манад» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ДПС у Київській області.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року заяву представника позивача Калініченка Бориса Ігоровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі № 320/57458/24 задоволено частково.
Стягнуто на користь ТОВ «МАНАД» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ДПС у Київській області.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання про судові витрати не було вирішено під час ухвалення основного рішення, тому заява представника позивача підлягає розгляду в порядку статті 252 КАС України. Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 212 160 грн не відповідають критеріям неминучості, обґрунтованості та співмірності. Частина зазначених у акті послуг, зокрема ознайомлення з матеріалами справи, підготовка процесуальних клопотань та інші підготовчі дії, охоплюються основною діяльністю адвоката з підготовки позову і представництва клієнта, тому не підлягають компенсації як окремі витрати. Суд погодився із доводами відповідача щодо завищеності заявленої суми, врахував принципи розумності, справедливості та пропорційності, а також часткове задоволення позову, і, керуючись положеннями статей 132, 134, 139, 143 КАС України та практикою Верховного Суду і ЄСПЛ, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви зі стягненням на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18 січня 2024 року №1785/0709 у частині нарахування штрафних санкцій на суму 330 348,59 грн.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення ГУ ДПС у Київській області просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Зазначило про неспівмірність складності справи стягнутим судом витратам на правничу допомогу. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, неправильно застосував норми матеріального права та порушив процесуальні норми, не дослідивши належним чином докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат. У скарзі наголошено, що позивач не надав платіжних документів, які підтверджують фактичну сплату гонорару адвокату за договором від 27 грудня 2024 року, а також детального опису виконаних робіт, що є обов'язковою умовою для компенсації таких витрат. ГУ ДПС у Київській області стверджує, що акт надання послуг № 55 від 12 травня 2025 року містить лише загальне формулювання «забезпечення представництва інтересів у судовому спорі» без зазначення конкретних дій, витраченого часу та вартості кожної послуги. Також звертає увагу, що справа не є складною, передбачала лише три судові засідання (одне - по суті), а тому заявлений гонорар у 212 160 грн є необґрунтованим і надмірним. Апелянт посилається на практику Верховного Суду (зокрема постанови від 04 червня 2021 року у справі № 380/887/20, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20, від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20) та ЄСПЛ («East/West Alliance Limited проти України», «Баришевський проти України», «Двойних проти України»), згідно з якою компенсації підлягають лише фактичні, неминучі та обґрунтовані витрати, підтверджені належними доказами. Отже, суд безпідставно визнав частину витрат обґрунтованими та стягнув 80 000 грн, не врахувавши відсутність документального підтвердження їх фактичного понесення, детального опису робіт та невідповідність розміру витрат складності справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач підтримав додаткове рішення суду першої інстанції, просив залишити його в силі. Зазначив, що доводи ГУ ДПС у Київській області є безпідставними, оскільки відсутність на момент подання заяви доказів фактичної оплати правничої допомоги не може бути підставою для відмови у її відшкодуванні. Такий підхід обмежує конституційне право позивача на належний судовий захист і суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20. Позивач заперечив твердження апелянта про відсутність детального опису наданих послуг, зазначивши, що акт від 12 травня 2025 року № 55 відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить усі необхідні реквізити та дозволяє ідентифікувати господарську операцію. Діюче законодавство не вимагає розкриття повного переліку процесуальних дій у таких актах, а тому цей документ є належним доказом надання правничої допомоги. Договір про надання правової допомоги від 27 грудня 2024 року передбачає фіксований розмір гонорару, тому подання детального опису робіт не є обов'язковим. Ця позиція узгоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведеними в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, натомість суд самостійно зменшив суму з 212 160 грн до 80 000 грн, що є справедливим і співмірним з огляду на складність справи, обсяг доказів та кількість судових засідань.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з положеннями статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Про це саме зазначено в частині третій статті 143 КАС України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначених умов дотримано, оскільки 12 травня 2025 року представник позивача до ухвалення рішення по суті заявив клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 212 160,00 грн, до якого були додані докази на їх підтвердження.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий самий правовий підхід застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Про таке йдеться також в іншій практиці ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2024 року між ТОВ «МАНАД» та адвокатом Калініченком Б.І. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.
У ТОВ «МАНАД» на виконання пункту 4.1 за Договором виникли зобов'язання щодо сплати адвокату Калініченку Б.І. винагороди (гонорару) на загальну суму 212 160, 00 грн (двісті дванадцять тисяч сто шістдесят гривень нуль копійок), що складаються із робіт (наданих послуг), відповідно до акту надання послуг № 55 від 12 травня 2025 року.
12 травня 2025 року між адвокатом та клієнтом був підписаний опис робіт (надання послуг) по Договору № б/н про надання правничої (правової) допомоги від 27 грудня 2024 року, згідно якого адвокатом Калініченком Борисом Ігоровичем надано наступні послуги:
- ознайомлення з матеріалами справи - 2 год.;
- аналіз наданих клієнтом документів щодо та аналізу судової практики Верховного Суду - 5 год.;
- підготовка та подача клопотання про витребування доказів - 1 год.;
- підготовка та подача клопотання про огляд електронних доказів - 1 год.;
- підготовка та подача клопотання про долучення доказів - 1 год.;
- представництва інтересів клієнтів у трьох судових засіданнях у рамках справи № 320/57458/24 - 3 год.
12 травня 2025 року між сторонами підписано Акт надання послуг № 55 на суму 212 160, 00 грн.
Відповідно до вказаного Акту надання послуг та Договору про надання правничої (правової) допомоги вбачається, що сторони погодили надані послуги та претензій одна до одної не мають.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20 констатував, що зазначені окремо в акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає, що надані адвокатом види послуг не є окремими процесуальними діями, а такими, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є оскарження податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В даній правовій ситуації колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір гонорару у сумі 80 000, 00 грн є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на конкретні обставини справи.
Тому, враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, предмет спору, участь у двох судових засіданнях у суді першої інстанції, обсяг наданих адвокатом послуг, характер та складність справи, колегія суддів вважає, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, є справедливою, розумною та співмірною.
Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи щодо розміру суми стягнення витрат на правничу допомогу, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду - зміні в частині суми розподілу витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі № 320/57458/24 змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши суму стягнення витрат на правничу допомогу з Головного управління ДПС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» з 80 000, 00 грн до 40 000, 00 грн.
Викласти абзац 2 резолютивної частини додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в наступній редакції.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» (адреса: 07714, Київська область, Яготинський район, село Засупоївка, вулиця Центральна, будинок 34, код ЄДРПОУ 32670436) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а, код ЄДРПОУ 44096797) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 (сорок тисяч гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.
Повний текст постанови виготовлено 12.11.2025.