Справа № 320/10433/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1996 по 01.08.1999, 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1996 по 01.08.1999, 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994.
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.02.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Станом на 11 листопада 2025 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ ГУМВС України в Криму 09.02.1999.
10 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 10.01.2020 №262440004470 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.01.2020 №2600-0314-8/5049 на звернення позивача надано відповідь, що у нього відсутній необхідний страховий стаж (26 років), у зв'язку із чим у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 10.01.2020 № 435 відмовлено. Згідно наданих документів до стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 22.06.1980 по 31.12.1993, оскільки в трудовій книжці не зазначено дату народження. Дата народження не відповідає паспортним даним.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.02.2020 року позивача повідомлено, що "загальний страховий стаж склав 21 рік 6 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. До загального страхового стажу не враховано період роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці не вірна дата народження.
27 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 29.11.2022 №262440004470 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.12.2022 №2600-0207-8/-162766 позивача повідомлено, що за результатом розгляду доданих до заяви документів та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 обчислений та складає 10 років 8 місяців 9 днів.
30 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 , було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 №262440004470 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.02.2023 №2600-0207-8/30485 позивача повідомлено, що за результатом розгляду доданих до заяви документів із врахуванням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування його страховий стаж складає 10 років 8 місяців 9 днів.
Листом Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №7099-4532/П-03/8-2800/23 позивачу повідомлено, що за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до страхового стажу не враховано періоди його роботи з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994 в колгоспах XIX Партз'їзду імені Чапаєва, оскільки відомості про трудову участь, внесені до трудової книжки, не завірені належним чином.
Крім того до страхового стажу не враховано період роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978, оскільки на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_3 зазначено дату народження власника трудової книжки (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ), при цьому дата народження згідно паспорту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Стаття 45 Закону №1058-IV визначає серед іншого, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В свою чергу, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788).
Статтею 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок №637 окремо визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
За приписами пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів висновує, що основним документом, який підтверджує стаж є трудова книжка і лише за відсутності необхідних записів або в разі якщо записи в трудовій книжці є неточними чи неправильними виникає необхідність у підтвердженні періодів роботи уточнюючими довідками.
Так, відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 25.08.1980 серії НОМЕР_4 на ім'я позивача, містяться записи:
08.09.1977 прийнято робочим цеху в Жовтневий міжколгоспний комбікормовий завод Красногвардійського району Кримської області(наказ №113 від 08.09.1977) запис 1;
19.05.1978 звільнено з роботи у зв'язку із призовом на військову службу в лавах Радянської Армії (наказ №68 від 19.05.1978) запис №2.
В графі членство в колгоспі зазначено:
07.08.1980 прийнято в члени колгоспу ХІХ партз'їзду Красногвардійського району Кримської області (наказ №9 від 14.08.1980) сторінка 2-3 трудової книжки;
23.05.1988 вибув з членів колгоспу за власним бажанням (наказ №6 від 21.05.1988) сторінка 2-3 трудової книжки;
06.06.1988 прийнято в члени колгоспу імені Чапаєва Красногвардійського району Кримської області (наказ №6 від 11.06.1988) сторінка 2-3 трудової книжки;
04.05.1994 звільнено із членів колгоспу за власним бажанням (наказ №3 від 23.05.1994) сторінка 2-3 трудової книжки.
Зазначені записи засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою.
Відповідно до записів трудової книжки від 08.09.1977 серії НОМЕР_3 на ім'я позивача, містяться записи:
07.08.1980 направлено на роботу водієм в автогараж колгоспу ХІХ партз'їзду Красногвардійського району Кримської області (наказ №9 від 14.08.1980) запис №1;
23.05.1986 звільнено з роботи за власним бажанням (наказ №6 від 21.05.1988) запис №2;
06.06.1988 направлено в будівельну бригаду колгоспу імені Чапаєва Красногвардійського районі Кримської області різноробочим (наказ №6 від 11.06.1988) запис №3;
15.09.1988 переведено на посаду водія в автогараж імені Чапаєва Красногвардійського району Кримської області запис №4;
04.05.1994 звільнено із членів колгоспу за власним бажанням (наказ №3 від 23.05.1994) запис №5.
Зазначені записи засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою.
Разом з тим у розділі «Трудова участь у громадському господарстві" (трудової книжки від 08.09.1980 серії НОМЕР_3 ) містяться записи:
запис №1, 1980 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 52, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 52, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №2, 1981 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 305,5, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №3, 1982 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 307, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №4, 1983 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 324, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №5, 1984 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 298, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №6, 1985 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 301, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №7, 1986 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 306, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №8, 1987 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 290, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 300, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №9, 1988 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 125, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 125, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №10, 1988 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 167, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 177, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №11, 1989 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 295 виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 324,5, що внесений на підставі особового рахунку;
запис №12, 1990 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 295, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 339, що внесений на підставі особового рахунку;
запис 1991 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 287, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 351, що внесений на підставі особового рахунку;
запис 1992 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 288, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 349, що внесений на підставі особового рахунку;
запис 1993 рік, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 93, виконаний річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 96, що внесений на підставі особового рахунку.
Зазначені записи засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (пункт 13 Постанови № 310).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що саме уповноважена особа колгоспу несе відповідальність за правильність ведення трудової книжки колгоспника.
Згідно із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, трудова книжка серії НОМЕР_3 від 08.09.1977 містить записи за період з 08.09.1977 по 19.08.1978 та трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_4 від 25.08.1980 містить записи за період з 07.08.1980 до 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994, які скріплені печаткою підприємства та підписами посадових осіб.
Крім того, вказана трудова книжка колгоспника мітить записи про прийнятий колгоспами річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконаний ОСОБА_1 річний мінімум трудової участі в громадському господарстві. Вказані записи засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою, що спростовує висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, викладений у рішенні від 02.11.2023 №103650010997.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Тому, з урахуванням вказаних обставин, доводи пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994 є помилковими, адже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, колгоспи ХІХ партз'їзду та ім. Чкалова де працював позивач в період з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994 знаходиться на території Автономної Республіки Крим, яка знаходиться під окупацією російської федерації.
З урахуванням викладеного, позивач позбавлений можливості надати уточнюючу довідку, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, тощо, які передбачені Порядком №637.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978 (8 місяців 12днів), з 07.08.1980 по 23.05.1988 (7 років 9 місяців 13 днів) та з 06.06.1988 по 04.05.1994 (5 років 10 місяців 29 днів), всього 14 років 4 місяців 9 день.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 №26240004470 прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених обставин справи, наявні правові підстави для часткового задоволення позову, шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 №262440004470 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.09.1977 по 19.05.1978, з 07.08.1980 по 23.05.1988 та з 06.06.1988 по 04.05.1994; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2023 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.