П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30169/25
Категорія:113080000 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:02.10.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року (про відмову у забезпеченні позову) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 про:
- визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в частині призову позивача на військову службу у зв'язку з мобілізацією;
- скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 №965 від 31 серпня 2025 року в частині зарахування позивача до особового складу в/ч НОМЕР_1 ;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини.
01 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у прохальній частині якої заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони в/ч НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переведення позивача, для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили рішення суду у в даній справі.
В обґрунтування підстав задоволення заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що 24 вересня 2025 року позивачу стало відомо, що керівництвом в/ч прийнято рішення перевести позивача до іншої військової частини в термін до 20 жовтня 2025 року. У випадку переведення позивача до іншої в/ч, то в/ч НОМЕР_1 перестане бути відповідачем у справі, окрім того неможливо буде виконати рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що в/ч НОМЕР_1 є по суті навчальною військовою частиною, де відбувається базова військова підготовка, навчання відбувається протягом 45 діб, після цього військовослужбовці направляються в місця проходження служби. Таким чином в/ч НОМЕР_1 перестане бути відповідачем у справі, оскільки позивач не буде числитися в списках особового складу цього відповідача і виконати рішення суду в частині зобов'язання в/ч НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини виконати буде неможливо. В такому випадку необхідно буде змінювати неналежного відповідача в процесі розгляду справи і починати розгляд справи з початку, так само позовна вимога про скасування наказу командиру в/ч НОМЕР_1 , в частині зарахування позивача до особового складу перестане бути ефективним способом захисту, і необхідно буде змінювати позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, виходив з того, що тільки під час розгляду справи суд повинен, виходячи з конкретних доказів, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд першої інстанції зазначив, що у заяві про забезпечення позову не йдеться про ефективний захист порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п.1 ч.2 ст. 150 КАС України.
Окрім того, суд першої інстанції вважав за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Таким чином, оскільки вимоги заявника не відповідають вищезазначеним критеріям та принципам інституту забезпечення позову, суд першої інстанції вважає що відсутні правові підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 150, 151 КАС України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме:
1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч.2 ст. 151 КАС України - суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегія суддів зазначає, що зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з цим, заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тому, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Таким чином, при подачі заяви про забезпечення позову заявником необхідно чітко обґрунтувати які саме права порушено та яким чином засоби забезпечення позову захистять права позивача на час розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що протиправність наказів в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією та зарахування позивача до особового складу в/ч НОМЕР_1 , не є очевидним та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи, а тому, задоволення заяви про забезпечення позову у даному випадку буде виходом за межі підстав для забезпечення позову по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
За таких обставин, колегія суддів констатує відсутність передбачених ч.2 ст. 150 КАС України підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування засобів забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.