П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7740/25
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:25.07.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області, ГУПФ Пенсійного фонду України в Київській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Одеській області №104750009265 від 17 лютого 2025 року про відмову у перерахунку пенсії, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV);
- зобов'язання ГУПФ України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що в Рішенні вказано: "оскільки згідно довідки від 20 грудня 2024 року №959, яка видана Дібрівським ліцеєм Тетіївської міської ради Київської області, на день досягнення пенсійного віку заявниця працювала на посаді асистента вчителя, що не дає право на призначення пенсії за вислугу років".
Так, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909) установлено, що робота в загальноосвітніх навчальних закладах дає право на отримання пенсії за вислугу років та в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Тобто, посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не значиться у Переліку №909. Разом із тим, Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14 червня 2000 року затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року №872 "Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" (далі - Порядку №872) зазначає, що "особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами". З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року за №327). Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06 грудня 2010 року №1205. На переконання позивача, посада педагогічного працівника з врахуванням Перелік №909 та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 поширюється і на посаду "асистент вчителя".
На думку позивача, враховуючи, що станом на день досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 обіймала посаду "асистент вчителя", позивачка має усі необхідні умови для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п.7-1 Перехідних положень Закону №1058-ІV.
За твердженням позивача, у неї наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
До призначення пенсії за віком позивачка не отримувала будь-яку пенсію, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п.7-1 Розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191.
Оспорюване Рішення прийнято ГУПФ України в Одеській області. Проте, позивачка перебуває на обліку в ГУПФ України у Київській області. Тому, позивач заявляє позовну вимогу про визнання протиправним рішення та його скасування до прийнято ГУПФ України в Одеській області, а позовну вимогу про зобов'язання вчинити дії - до ГУПФ України у Київській області.
Відповідач - ГУПФ України в Одеській області позов не визнав, вказуючи, що грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення виплачується особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (далі - Закок №1788-ХІІ), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, перелік яких затверджено Переліком №909. Звертав увагу, що в позовній заяві позивач підтверджує, що посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не міститься у Переліку №909.
ГУПФ України в Одеській області зазначав, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
ГУПФ України в Одеській області зазначав також про те, що відповідно до ч.1 ст. 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставку пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону №1058-IV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Відповідач - ГУПФ України у Київській області позов не визнав, вказуючи, що ГУПФ України в Одеській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто документи додані до заяви про перерахунок пенсії та прийнято рішення про відмову від 17 лютого 2025 року №104750009265. За твердженням відповідача, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 Закону відсутнє, оскільки на день досягнення пенсійного віку позивач працювала на посаді асистента вчителя, яка не передбачена Переліком №909.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області, ГУПФ України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Одеській області №104750009265 від 17 лютого 2025 року про відмову у перерахунку пенсії, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- задоволення судом першої інстанції позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення №104750009265 від 17 лютого 2025 року ГУПФ України в Одеській області про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. Порядок та умови призначення, та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення визначені п. 7- 1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV. В позовній заяві позивач підтверджує, що посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не міститься у Переліку №909. Зважаючи на те, що посада на якій працювала позивач не передбачена Переліком №909, у ГУПФ України були відсутні підстави для призначення та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Таким чином, ГУПФ України в Одеській області не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України;
- відповідно ч.1 ст. 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно ч.2 ст. 73 Закону №1058-IV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Таким чином, задоволення такої позовної вимоги щодо стягнення судового збору призведе до нецільового використання коштів.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
10 лютого 2025 року позивач звернулась до ГУПФ України в Київській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги працівнику освіти.
Рішенням ГУПФ України в Одеській області від 17 лютого 2025 року №104750009265 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги працівнику освіти.
У рішенні зокрема зазначено:
"Згідно із пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону працювали в закладах і установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е"-"ж" ст. 55 Закону №1788-ХІІ і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом день її призначення."
ГУПФ України в Одеській області прийнято рішення №104750009265 від 17 лютого 2025 року про відмову у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 "Прикінцевих положень" Закону, оскільки згідно довідки від 20 грудня 2024 року №959, яка видана Дібрівським ліцеєм Тетіївської міської ради Київської області, на день досягнення пенсійного віку заявниця працювала на посаді асистента вчителя, що не дає право на призначення пенсії за вислугу років.".
Відповідно до довідки Дібрівського ліцею Тетіївської міської ради Київської області від 20 грудня 2024 року №959, ОСОБА_1 на час видачі довідки працювала у Дібрівському ліцеї Тетіївської міської ради Київської області на посаді асистента вчителя (ставка).
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що посада, на якій працювала позивачка на момент досягнення пенсійного віку є такою, що відноситься до посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е" - "ж" ст. 55 Закону №1788-ХІІ. Відповідно до довідки Дібрівського ліцею Тетіївської міської ради Київської області від 20 грудня 2024 року №959, ОСОБА_1 на час видачі довідки працювала у Дібрівському ліцеї Тетіївської міської ради Київської області на посаді асистента вчителя (ставка). Разом з тим, відповідач не надав доказів того, що позивачу пропонувалось надати уточнюючі довідки або інші документи, які б містили інформацію про посаду асистента вчителя.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУПФ України в Одеській області прийняло рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій від 17 лютого 2025 року №104750009265 необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не добросовісно.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року №872 "Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку. який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок №1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е" і "ж" ст. 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком №909.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі №462/5636/16-а, від 19 березня 2019 у справі №466/5637/17.
Відповідно ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 містяться записи згідно яких позивач на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді асистента вчителя у Дібрівському ліцеї Тетіївської міської ради Київської області.
Крім того, як вбачається з довідки Дібрівського ліцею Тетіївської міської ради Київської області від 20 грудня 2024 року №959, ОСОБА_1 на час видачі довідки працювала у Дібрівському ліцеї Тетіївської міської ради Київської області на посаді асистента вчителя (ставка).
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що підставою для відмови у виплаті грошової допомоги є відсутність посади асистента вчителя у переліку посад, що дає право на пенсію за вислугу років, тому немає підстав для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Переліком №909 визначено, що робота в загальноосвітніх навчальних закладах дає право на отримання пенсії за вислугу років, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені такі посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Отже, посада асистента вчителя інклюзивного навчання загальноосвітнього навчального закладу прямо не зазначається у Переліку №909.
Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників.
Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року №872 "Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" передбачає, що особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами.
З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28 липня 2010 №327). Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06 грудня 2010 року №1205.
У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту №1/9-675 від 25 вересня 2012 року "Щодо посадових обов'язків асистента вчителя" зазначено орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням, які розроблені у зв'язку з введенням зазначеної посади до типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06 грудня 2010 року за №1308/8603. Так, в описі посадових обов'язків асистента вчителя зазначено, що асистент вчителя забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами, разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами.
Отже, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у навчальному закладі комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст. 55 Закону № 1788-XII. Стаж роботи на відповідних посадах на момент досягнення пенсійного віку (спеціальний стаж) становив понад 30 років.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що ГУПФ України в Одеській області не надало доказів того, що позивачу пропонувалось надати уточнюючі довідки або інші документи, які б містили інформацію про посаду асистента вчителя.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для призначення та виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п.7-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", невиплата такої допомоги свідчить про порушення прав позивача відповідачем у межах спірних правовідносин, що вірно зазначено судом першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім того, колегія суддів критично відноситься до твердження апелянта про необґрунтованість стягнення з ГУПФ України в Одеській області витрат по сплаті судового збору з посиланням на ст. 73 Закону №1058-IV, оскільки процесуальні правовідносини з приводу розподілу судових витрат регулюються ст. 139 КАС України, яка, стосовно цих правовідносин, є спеціальної правової нормою і тому підлягає застосуванню.
Згідно п.1 ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.