П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20588/25
Перша інстанція суддя Василяка Д.К.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
при секретарі Ісмієвій А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 77985264 від 19 червня 2025 року про накладення штрафу, розміром 5100,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог, оскільки пенсійним органом належним чином виконано судове рішення в адміністративній справі про здійснення перерахунку щомісячних доплат.
При цьому, на переконання апелянта, державним виконавцем не надано належної оцінки повідомленій пенсійним органом інформації щодо виконання судового рішення в адміністративній справі, а як наслідок прийнято необґрунтовану та протиправну постанову про накладення штрафу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, у справі № 420/20894/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № ЕОС 15001-51060711-2023-1 від 29 грудня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати втраченої заробітної плати з 01 січня 2023 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
При цьому, 02 квітня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи № 420/20894/24.
В свою чергу, 05 травня 2024 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження на підставі заяви та виконавчого листа № 420/20894/24 від 02 квітня 2025 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати втраченої заробітної плати з 01 січня 2023 року.
Тому, 15 травня 2025 року до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким повідомлено, що доплату щомісячної страхової виплати за період з 01 січня 2023 року по 28 лютого 2025 року, в сумі 170830,60 грн, внесено до реєстру судових рішень. Страхові виплати внутрішньо переміщеним особам здійснюються відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». З урахуванням пункту 15 цього Порядку виплату щомісячної страхової виплати за минулий період можливо буде провести після визначення Кабінетом Міністрів України відповідного окремого порядку. Разом з тим, Головним управлінням ОСОБА_1 здійснюється нарахування та виплата щомісячних страхових виплат з 01 березня 2025 року.
Проте, 19 червня 2025 року за виконавчим провадженням №77985264 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою Василем Ігоровичем винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.
В свою чергу, пенсійний орган, не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення позову без задоволення, так як державним виконавцем правомірно накладено на пенсійний орган штраф за невиконання у повному обсязі рішення суду про перерахунок пенсії третій особі, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) «Про накладення штрафу» від 19 червня 2025 року, якою у ВП № 77985264 накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф за невиконання рішення суду, відповідно до положень ч. 1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», розміром 5 100,00 грн.
В даному випадку, згідно судового рішення, ухваленого в адміністративній справі № 420/20894/24, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 .
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, в межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, аналізуючи положення законодавства, в контексті цієї справи, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення суду, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами ЗУ «Про виконавче провадження».
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Між тим, колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не містить жодної правової оцінки доводам пенсійного органу про виконання судового рішення та про відсутність у нього бюджетних асигнувань для фактичної виплати нарахованих третій особі коштів.
З іншого боку, як вбачається із зібраних матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення суду здійснено нарахування заборгованості, але не здійснено виплату третій особі таких коштів.
При цьому, колегія суддів наголошує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату коштів
На підтвердження внесення до вищезазначеного Реєстру, апелянтом надано до суду витяг (скріншот) з відповідного Реєстру.
Тобто, невиплата нарахованих третій особі грошових коштів обґрунтовується пенсійним органом відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.
За таких обставин, колегія вважає помилковим висновок державного виконавця про невиконання пенсійним органом рішення суду без поважних причин.
Крім того, варто враховувати, що Верховний Суд в постановах від 07 листопада 2019 року (справа № 420/70/19), від 23 квітня 2020 року (справа № 560/523/19), від 24 січня 2018 року (справа № 405/3663/13-а), від 13 жовтня 2021 року (справа № 360/4708/20), від 13 жовтня 2021 року (справа № 360/4705/20) зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Так, в наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного Суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про залишення без задоволення позовних вимог допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Між тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл понесених пенсійним органом судових витрат та стягнути з відповідача на користь пенсійного органу понесені судових витрат у вигляді судового збору.
При цьому, колегія суддів зазначає, у цьому спорі пенсійний орган діяв не як суб'єкт владних повноважень, а як юридична особа публічного права, яка оскаржує постанови державного виконавця, винесені в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, а тому він має право на розподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Вказаний висновок колегія суддів відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 травня 2023 року (справа № 815/4246/17).
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу від 19 червня 2025 року у ВП № 77985264.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області понесені судові витрати зі сплати судового збору, розміром 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук