П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40694/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Кравченко К.В. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕХБУДПОСТАЧ» про ухвалення додаткового рішення у справі №420/40694/24,-
30 грудня 2024 року ТОВ «САНТЕХБУДПОСТАЧ» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000606/2 від 20.11.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року - без змін.
12.11.2025 ТОВ «САНТЕХБУДПОСТАЧ» звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить суд стягнути на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування поданої заяви зазначається, що судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені під час апеляційного перегляду рішення у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи поданої заяви позивача, матеріали справи, колегія суддів виходить з наступного.
Так, стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Апеляційним судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро Віктора Хом'яка, укладено договір про надання правової допомоги від 20.03.2024 №8.
Згідно додаткового договору №5 до договору про надання правової допомоги від 20.03.2024 №8, правова (правнича) допомога надавалась позивачу у справі №420/40694/24.
Згідно акту від 11.11.2025 №47 про надану правничу допомогу згідно договору від 20.03.2024 №8, адвокат надав позивачу наступні послуги: представництво в суді першої інстанції (13000 грн.), представництво в суді другої інстанції (15000 грн). Разом 28 000 грн.
Вказана сума була виставлена позивачу у рахунку №47 від 11.11.2025 та оплачена позивачем згідно платіжної інструкції №C0K2-6KM9-B506-TCBX від 11.11.2025.
Апеляційний суд також зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід врахувати чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. ст. 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу.
При вирішенні даної справи судом також враховано, що дана адміністративна справа за апеляційною скаргою Митниці була розглянута і вирішена судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без виклику учасників справи і в матеріалах справи, крім відзиву на апеляційну скаргу, відсутні будь-які докази на отримання ТОВ від адвоката правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, крім складання відзиву на апеляційну скаргу, інших юридичних послуг, складання відзиву на апеляційну скаргу не є обов'язковим, та позивачем не доведено суду, що витрати по його складанню були необхідними і неминучими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Разом с тим, у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі №440/7120/20, від 1 грудня 2021 року у справа №640/26041/19 сформульований правовий висновок про те, що послуга по складанню відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до положень статті 134 КАС України, здійснюється на власний розсуд особи, яка надає правничу допомогу, та не є обов'язковою.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Відтак, заява ТОВ «САНТЕХБУДПОСТАЧ» про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 252, 321, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "«САНТЕХБУДПОСТАЧ» про ухвалення додаткового рішення у справі №420/40694/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду відповідно до ч. 3 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя К.В.Кравченко
Суддя Ю.В.Осіпов