12 листопада 2025 р.Справа № 520/30837/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/30837/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Темнівська виправна колонія (№100)"
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Представником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву, в якій просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/30837/24 шляхом стягнення з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року у розмірі 190 324,14 грн.
В обґрунтування вказаної заяви зазначив зокрема, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі № 520/30837/24 не було виконано в повному обсязі, оскільки за період 29.01.2020 року по 20.05.2023 року лише нараховано різницю в грошовому забезпеченні у розмірі 190 324,14 грн., однак вказана сума відповідачем не виплачена.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року заяву представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Темнівська виправна колонія (№ 100)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 р. та прийняти постанову, якою задовольнити заяву про заміну способу і порядку виконання судового рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини зазначеного рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, які суд, з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин.
У ході судового розгляду встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року по справі № 520/30837/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Темнівська виправна колонія (№ 100)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Темнівська виправна колонія (№ 100)" щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року включно, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язано Державну установу "Темнівська виправна колонія (№ 100)" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року включно з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення ХОАС від 06.01.2025 залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, у поданій заяві заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі № 520/30837/24 шляхом стягнення з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року у розмірі 190 324,14 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що це є нові позовні вимоги, які не заявлялись при розгляді адміністративної справи, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.
Таким чином, зміна способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив заявник фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у вказаній справі.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну порядку і способу виконання рішення у справі № 520/30837/24.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/30837/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 13.11.2025 року