13 листопада 2025 р.Справа № 520/4760/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, по справі № 520/4760/25
за позовом ОСОБА_1
до Господарського суду Луганської області , Державної судової адміністрації України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Господарського суду Луганської області (далі по тексту - перший відповідач), Державної судової адміністрації України (далі по тексту - другий відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.02.2025 по 28.02.2025, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
- стягнути з Господарського суду Луганської області за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода» на користь ОСОБА_1 заборгованість з належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 в розмірі 55 560,00 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році в розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода» виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 в розмірі 55 560,00 грн.
- рішення суду допустити до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/4760/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Луганської області (просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 02844564), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його безпідставність та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/4760/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 та 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/4760/25 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Луганської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.
16.10.2025 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі необхідно зупинити з наступних підстав.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ця підстава виникає в процесі тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо, тобто коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі та рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Як вбачається з офіційного сайту Конституційного Суду України, Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі за поданням Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді (4/364 (25) від 26.09.2025).
В свою чергу, положеннями статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Отже, виключно до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень Закону України Конституції України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Основний Закон України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абз. 2, 3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року справа № 1-рп/99).
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 6 пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Системний аналіз наведених норм в контексті зазначених положень рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що у випадку визнання неконституційними абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", останній втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як було зазначено вище, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважала, що поновлення порушеного права особи внаслідок допущення до неї конституційної несправедливості має пріоритетне значення під час розгляду справи судом у зв'язку із застосуванням до неї положень Закону, які не відповідали Конституції України не з моменту ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення щодо визнання неконституційними цих норм, а з моменту виникнення спірних відносин та застосування до них суб'єктом владних повноважень дефектної норми, оскільки принцип верховенства права у такому випадку втілюється через правозахисний судовий механізм, який серед іншого вимагає від судового органу будь-якої інстанції застосовувати Конституцію України як норми прямої дії у разі якщо він, обираючи норму права яка підлягає застосуванню до спірних відносин, дійшов до висновку, що така норма суперечить Конституції України.
Відповідно, вирішення Конституційним Судом України питання відповідності Конституції України положень абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" напряму стосується підстав позову, заявлених позивачем у справі №520/4760/25.
В свою чергу, відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 4 статті 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно, для повного і всебічного з'ясування обставин у справі № 520/4760/25, а також уникнення можливої конституційної несправедливості щодо позивача, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
Керуючись ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Зупинити провадження у справі № 520/4760/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/4760/25 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Луганської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для цілей визначення посадового окладу судді.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Макаренко Я.М. Жигилій С.П.