13 листопада 2025 р. Справа № 440/15555/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, по справі № 440/15555/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення від 28.07.2024 №164550003529 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно із пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 24.09.1984-22.09.1994 на Полтавському заводі газорозрядних ламп; зобов'язання зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи із 01.12.2005 по 03.01.2006 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп";
зобов'язати повторно розглянути заяву від 20.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та Cписком № 1, з урахуванням висновків суду про достатність пільгового стажу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.07.2024 року №164550003529 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 24.09.1984 року по 22.09.1994 року на Полтавському заводі газорозрядних ламп.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи із 01.12.2005 року по 03.01.2006 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення постановлене при неправильному застосуванні норм матеріального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 р. по справі № 440/15555/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та передбачених Порядком, позивачем не було надано. Записи трудової НОМЕР_1 не містять відомостей про підтвердження факту роботи позивача зі шкідливими і важкими умовами праці. Аналіз наданих документів показав, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах страховий стаж заявниці становить 30 років 08 місяців 08 днів, пільговий стаж за Списком № 2, підтверджений в установленому законодавством порядку, відсутній. Головним управлінням прийнято рішення від 28.07.2024 № 164550003529 про відмову у призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю пільгового стажу. А тому, на думку відповідача, висновок суду першої інстанції щодо того, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 в повній мірі підтверджують наявність у позивача пільгового стажу за Списком № 2 є хибним.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.07.2024 №164550003529 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з огляду на відсутність необхідної пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому порядку. Дане рішення відповідач мотивував тим, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж загальний страховий стаж складає 30 років 08 місяців 08 днів. Пільговий стаж відсутній.
Не погодившись з такими діями органу Пенсійного фонду, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої виходив з того, що відповідач дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 24.09.1984-22.09.1994 на Полтавському заводі газорозрядних ламп та за Списком № 1 період роботи із 01.12.2005 по 03.01.2006 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп".
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
У ч.1, ч.2 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
В свою чергу, положеннями ст.6 КАС України врегульовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі- Закон № 1058).
Відповідно до ст.1 Закону № 1058-ІУ страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, у тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (стаття 12 згаданого Закону).
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції згідно із Законом від 02.03.2015 №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Аналогічно, згідно з підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
В силу пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка.
Згідно з п. 2 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Окрім того, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №383/102/14-а.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Спірним у даній справі є наявність пільгового стажу ОСОБА_1 в частині періоду роботи з 24.09.1984 року по 22.09.1994 року (за Списком 2) та з 01.12.2005 року по 03.01.2006 року (за Списком 1) у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп".
Так, з матеріалів справи встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач надала до пенсійного органу, серед інших документів, трудову книжку серії НОМЕР_2 , виданої 24.09.1984 (а.с. 22-23).
Згідно записів у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 працювала:
- з 24.09.1984 по 22.09.1994 - знімачем гарячих виробів в цеху скляних виробів у Полтавському заводі газорозрядних ламп;
- з 01.12.2005 по 03.01.2006 - учнем цокольника в цеху складання ламп високого тиску у ТОВ "Завод газорозрядних ламп".
У розділі "21900000 XVIII. Скляне виробництво, виробництво керамічних, фарфорових та фаянсових виробів" Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, передбачено таку професію як: "2190100а-19017 Знімач гарячих виробів".
Також Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" у розділі ХVІ "Виробництво електронної техніки та радіоапаратури" також містить професію 2190100а-19017 "Знімачі гарячих виробів".
Крім того, робота цокольщика в цеху складання ламп високого тиску у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, віднесена до Списку № 1, розділу 13, позиції 13а-3, пп. а: робітники, зайняті на ділянках робіт із застосуванням ртуті під час виготовлення приладів та виробів код КП 7311.
Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними печатками підприємства.
Періоди роботи на відповідних посадах та сам факт роботи позивача у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" не оспорювалися відповідачем.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні пільгового стажу роботи.
Доводи апеляційної скарги, що документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та передбачених Порядком, позивачем не було надано, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Згідно листа Державного архіву Полтавської області від 13.12.2024 №04-18/М-151 документи з особового складу ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" на зберігання до Державного архіву Полтавської області не надходили, у зв'язку із чим державний архів не має можливості надати довідку про підтвердження трудового стажу та заробітної плати ОСОБА_2 під час роботи на Полтавському заводі газорозрядних ламп у 1984-1996 та 2005-2006 роках. У листі ліквідатора ВАТ "Полтавський завод ГРЛ" на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за № 14-7/25Л від 25.06.2018 зазначено, що 31.03.2018 року невідома особа, перебуваючи за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, шляхом пошкодження стіни проникла до архівного приміщення ВАТ "Полтавський завод ГРЛ", звідки викрала архівні документи підприємства. 01.04.2018 року ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області відкрило кримінальне провадження за №12018170020000789. З 01.04.2018 ВАТ "Полтавський завод ГРЛ" припинило видачу будь-яких довідок працівникам підприємства.
Відповідно до висновку Державної експертизи умов праці від 19.08.2002 №155 провідним експертом з умов праці зроблено висновок, що експертиза на правильність застосування Списків №1 та №2, згідно яких призначаються пенсії за віком на пільгових умовах, показала, що у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" на робочих місцях та в структурних підрозділах перелічених у Переліках робочих місць, професій і посад, що є додатками до наказів 12.11.1993 №351, від 28.12.1998 №284 та від 28.11.2001 №19 застосовані правильно.
Тобто, експертом з умов праці надано оцінку застосування Списків №1 та №2 у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп".
Також позивачем до суду першої інстанції надано:
- копію наказу ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 12.10.1993 №351 яким затверджено списки робочих місць, що підтверджує право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;
- копію наказу ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 28.12.1998 №284, яким затверджено доданий Перелік робочих місць, виробництв, робіт, процесій і посад робітників, що підтверджує право на пільги і компенсації, передбачені законодавством.
Отже, з урахування вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Головним управлінням ПФУ в Полтавській області протиправно не враховано спірні періоди роботи позивача до її пільгового стажу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що зарахування періоду роботи з 24.09.1984 року по 22.09.1994 року та з 01.12.2005 року по 03.01.2006 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп" до пільгового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірність прийнятого рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 28.07.2024 року №164550003529 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 24.09.1984 року по 22.09.1994 року на Полтавському заводі газорозрядних ламп та період роботи із 01.12.2005 року по 03.01.2006 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп", а також зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшли висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Відповідно дост.242 КАС України рішення суду повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі № 440/15555/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій