13 листопада 2025 р.Справа № 592/13369/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Фоменко І.М., м. Суми, повний текст складено 29.09.25 року по справі № 592/13369/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції в особі , Управління патрульної поліції в Сумській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПП), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5417191 від 07 серпня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та безпідставність винесеної відповідачем постанови серії ЕНА № 5417191 від 07 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 127-3 КУпАП за здійснення навчання водінню на автомобілі GELLY GC6 д.н.з. НОМЕР_1 , який мав тристоронній розпізнавальний знак «Навчальний транспортний засіб» на даху автомобіля, що не відповідає вимогам підпункту «к» пункту 30.3 та пункту 31.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та рисунку А.60 ДСТУ 3849-2024, оскільки санкція статті 127-3 КУпАП передбачає відповідальність посадової особи чи фізичної особи-підприємця, у той час як позивач, є найманим працівником, а тому не є суб'єктом відповідальності.
Крім того, стаття 127-3 КУпАП містить три пункти, за порушення яких настає відповідальність, однак відповідачем у оскаржуваній постанові взагалі не конкретизовано, за яким саме пунктом вказаної норми позивача притягнуто до відповідальності, що не відповідає вимогам статті 283 КУпАП.
Просив врахувати, що автомобіль, на якому ОСОБА_1 здійснював навчання водінню мав розпізнавальні знаки «Навчальний транспортний засіб», як того вимагають ПДР, зокрема, спірний знак розміщено спереду і ззаду, що підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом. У свою чергу, встановлення двостороннього знаку на даху легкового автомобіля, у разі виконання позначення спереду і ззаду, є додатковою, але не обов'язковою вимогою.
Зауважив, що представником позивача було подано до ДПП клопотання про відкладення розгляду справи, яке без будь-яких обґрунтувань не враховано та винесено спірну постанову, що позбавило позивача права на правову допомогу та є самостійною підставою для скасування спірної постанови.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.09.2025 по справі № 592/13369/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задоволено.
Скасовано постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5417191 від 07 серпня 2025 року та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 127-3 КУпАП.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції при прийнятті рішення обставин у справі, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.09.2025 по справі № 592/13369/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, вимог статті 242 КАС України, що зумовлює його скасування.
Наполягав, що в діях відповідача відсутні будь-які ознаки протиправності, оскільки візуальним оглядом навчального транспортного засобу Geely GC6, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 було виявлено, що на даху вказаного транспортного засобу розміщено тристоронній розпізнавальний знак «Навчальний транспортний засіб», що не відповідає вимогам підпункту «к» пункту 30.3, пункту 3.1 та пункту 31.1 ПДР, та не дозволяє іншим учасникам дорожнього руху в достатній мірі ідентифікувати автомобіль як навчальний, що правомірно мало наслідком винесення спірної постанови.
Щодо процедурних порушень повідомив, що позивачу було роз'яснено вимоги статті 63 Конституції України, статті 268 КУпАП, строки та порядок виконання винесеної постанови, порядок її оскарження. Після того, як ОСОБА_1 виявив бажання скористатися послугами адвоката та повідомив, що в короткі терміни часу адвокат на місце зупинки транспортного засобу адвокат не зможе приїхати, у зв'язку з тим, що знаходиться на нараді та просив відкласти розгляд справи на іншу дату, майором поліції Вінніченком В. В. задоволено вказане клопотання та прийнято рішення про відкладення розгляду справи на 07.08.2025 року о 10:00 у приміщенні УПП в Сумській області ДПП, при цьому позивача повідомлено про те, що у разі його відсутності така справа про адміністративне правопорушення буде розглянута без нього у порядку статті 268 КУпАП, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Враховуючи викладене та те, що 07.08.2025 о 10 год 00 хв позивач не з'явився до УПП в Сумській області ДПП на розгляд справи про адміністративне правопорушення, майор поліції ОСОБА_2 07.08.2025 близько 10 год 49 хв продовжив розгляд справи та виніс спірну постанову.
З приводу наявності у постанові певних неточностей наполягав, що наявність описки в постанові серії ЕНА № 5417191 від 07.08.2025 щодо зазначення у графі 5 постанови «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» не змінює змісту постанови та не впливає на її правомірність та законність, оскільки така розбіжність не є критичною та жодним чином не впливає ані на факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, ані на його суть, ані на його кваліфікацію та не може свідчити про безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Вважав таким, що не відповідає дійсності висновок суд першої інстанції про те, що майором поліції Вінніченком В. В. у постанові серії ЕНА № 5417191 від 07.08.2025 не було зазначено конкретних пунктів ДСТУ 3849, позаяк у графі 5 оскаржуваної постанови було зазначено: «05.08.2025 року 09:45:58 в м. Суми вул. Білопільський шлях поблизу будинка № 18/1, громадянин ОСОБА_1 , будучи спеціалістом з навчання керуванню транспортних засобів категорії В здійснював навчання водінню учня на автомобілі Geely GC6, номерний знак НОМЕР_1 , який мав тристоронній розпізнавальний знак «Навчальний транспортний засіб» на даху легкового автомобіля, що не відповідає вимогам п.п. «к» п. 30.3 та п. 31.1 ПДР, п. 3.1 та рисунку А.60 ДСТУ 3849- 2024, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори Motorola Solutions VB-400 № 470828, № 471984, № 470846, чим порушив вимоги постанови КМУ № 487».
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені заздалегідь та належним чином шляхом надсилання повісток та оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада".
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.08.2025 серії ЕНА № 5417191 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.127-3 КУпАП, оскілький останній 05.08.2025 о 09:45:58, у м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 18/1, будучи спеціалістом з навчання керуванню транспортних засобів категорії В, 05.08.2025 приблизно о 09:45 год здійснював навчання водінню учня на автомобілі GEELY GC6 н.з. НОМЕР_1 , який мав тристоронній розпізнавальний знак "Навчальний транспортний засіб" на даху легкового автомобіля, що не відповідає вимогам підпункту «к» пункту 30.3. та пункту 3.1, пункту 31.1 ПДР України, рисунку А.60 ДСТУ 3849-2024, чим порушив постанову КМУ від 20 травня 2009 р. № 487 "Про затвердження Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів".
Не погодившись із винесеною відповідачем постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з огляду на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 72 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, та не спростував тверджень позивача щодо відсутності самої події адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 КУпАП, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, внаслідок чого оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України “Про дорожній рух».
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями статті 16 Закону України “Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють ПДР України.
Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Відповідно до пункту 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
За приписами підпункту «к» пункту 30.3 ПДР, на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки (додаток 4): "Навчальний транспортний засіб" - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру "Н" чорного кольору (сторона - не менше 200 мм, ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водінню (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).
Процедура підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів акредитованими у встановленому законодавством порядку закладами (у тому числі філіями чи відокремленими підрозділами юридичних осіб), які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (далі - заклади) визначена Порядком підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 487 (далі по тексту - Порядок № 487).
За змістом абзацу 1 пункту 5 Порядку № 487 для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв заклади повинні мати спеціалістів, атестованих у встановленому порядку, приміщення (кабінети, класи), обладнані відповідними технічними засобами, навчальними матеріалами та наочним приладдям (у разі потреби), споруди та/або земельні ділянки (майданчики для навчання з початкового керування), транспортні засоби, що відповідають вимогам, встановленим МВС за погодженням із МОН, Мінінфраструктури і Мінекономіки.
За правилами пунктів 13 та 14 Порядку № 487 теоретична підготовка проводиться в кабінетах (класах) з додержанням вимог законодавства щодо охорони праці, правил протипожежної безпеки, санітарно-гігієнічних та державних будівельних норм, а також дистанційно шляхом проведення онлайн-лекцій (онлайн-тестування) або за змішаною формою.
Практична підготовка для осіб, які успішно склали теоретичний іспит у відповідному територіальному сервісному центрі МВС, проводиться на майданчику для навчання з початкового керування, а також на маршрутах за місцезнаходженням закладу або його філії чи іншого відокремленого підрозділу.
Пунктом 17 Порядку № 487 передбачено, що транспортні засоби, які використовуються в процесі практичної підготовки, повинні бути обладнані відповідно до вимог Правил дорожнього руху та зареєстровані в уповноваженому органі МВС.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 487 для теоретичної та практичної підготовки залучаються атестовані в установленому законодавством порядку спеціалісти.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 є атестованим спеціалістом для проведення теоретичної та практичної підготовки осіб водінню категорії В.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 127-3 КУпАП без зазначення відповідної частини вказаної норми, яка застосовується до посадових осіб закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичних осіб - підприємців у випадку порушення ними встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме:
здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів;
допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв;
проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугувало те, що ОСОБА_1 , окрім розміщення розпізнавального знаку "Навчальний транспортний засіб" спереду та ззаду транспортного засобу, додатково розмістив такий знак на даху навчального автомобіля, що на переконання відповідача, унеможливлює учасникам дорожнього руху ідентифікувати такий автомобіль, як навчальний.
Як встановлено частиною 3 статті 127-3 КУпАП, порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що суб'єктом відповідальності за статтею 127-3 КУпАП є посадова особа закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації транспортних засобів.
Так, відповідно до статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Суд апеляційної інстанції враховує, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення "посадова особа", а оперує цим терміном у значенні суб'єкта накладення адміністративного стягнення або застосування адміністративної відповідальності до спеціального суб'єкта - посадової особи. Однак, таке визначення міститься в інших законодавчих актах, наприклад, Законі України "Про державну службу", яке може бути застосоване з метою правового регулювання саме сфери дії цього Закону.
Відповідно до абзацу 2 статті 2 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
У зв'язку з цим, можна зробити загальний висновок, що посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини.
Отже, суб'єктами відповідальності за порушення статті 127-3 КУпАП є посадові особи закладів, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв, а також посадові особи територіальних сервісних центрів МВС. Ці особи несуть відповідальність за недотримання правил підготовки водіїв.
Посадові особи закладів: Керівники або інші відповідальні працівники автошкіл, які відповідають за дотримання встановлених правил при навчанні водіїв.
Посадові особи сервісних центрів МВС: Працівники, які займаються реєстрацією, видачею посвідчень водія та іншими питаннями, пов'язаними з допуском до керування транспортними засобами.
У свою чергу, оскільки позивач працює інструктором з навчання, отже, надає освітні послуги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом відповідальності за порушення вимог статті 127-3 КУпАП.
До того ж, колегія суддів зауважує, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII) надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За визначенням, наведеним у статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем було надано до матеріалів справи постанову, відеозапис із нагрудної камери поліцейського та із відеореєстратора.
За приписами статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5417191 від 07 серпня 2025 року, колегією суддів встановлено, що остання містить відомості про порушення позивачем вимог статті 127-3 КУпАП.
Разом з цим, стаття 127-3 КУпАП містить у собі 3 частини із різним складом правопорушення та відповідною санкцією. У свою чергу, у спірній постанові взагалі не конкретизовано, за який склад правопорушення до позивача застосовано штраф, що не може вважатись обґрунтованим.
Крім того, дослідивши долучені до справи відеозаписи судом апеляційної інстанції встановлено, що на них зафіксовано зупинку навчального автомобіля GEELY GC6 д.н.з. НОМЕР_1 , на якому нанесено розпізнавальні знаки навчального транспортного засобу : букву «Н» на капоті та кришці багажника, розпізнавальний знак «Навчальний транспортний засіб» на задньому бампері, на лобовому склі, а також на даху автомобіля.
Відтак, з вказаного відеозапису колегії суддів чітко вдається за можливе ідентифікувати, що транспортний засіб GEELY GC6 н.з. НОМЕР_1 є саме навчальним.
При цьому, колегія суддів зауважує, що за приписами підпункту «к» пункту 30.3 ПДР не забороняється розміщення двостороннього знаку "Навчальний транспортний засіб" на даху разом із його розміщенням спереду та ззаду транспортного засобу.
Відтак, додаткове розміщення ОСОБА_1 розпізнавального знаку «Навчальний транспортний засіб" на даху такого, жодним чином не унеможливлює ідентифікацію автомобіля, як навчального транспортного засобу.
Таким чином, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, не доведено обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5417191 від 07 серпня 2025 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про її протиправність та наявність підстав для скасування.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 127-3 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.09.2025 по справі № 592/13369/25 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко