13 листопада 2025 р. Справа № 440/3571/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза) від 29.05.2025 по справі № 440/3571/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 25.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 20.01.2025;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 25.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 20.01.2025.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 25.11.2024 по 20.01.2025.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 25.11.2024 по 20.01.2025.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що на час постановлення рішення суду від 29.05.2025 у відповідача відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 стосовно виплати додаткової винагороди (лікування) відповідно до Постанови № 168.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив у спірний період нарахування грошового забезпечення військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка та матеріалами справи.
23.11.2024 позивач отримав вибухове поранення, у спірний період військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила грошове забезпечення у розмірі без додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (за час перебування на стаціонарному лікуванні).
Поранення позивача підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення) у формі, відповідно до додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, від 14.01.2025 № 1843/1025, за змістом якої встановлені обставини, що позивач 23.11.2024 поранення у зв'язку із з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, яка видана на підставі командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2025 № 264. Дана довідка видана на підставі медичного документа за формою 100 (картка пораненого) від 24.11.2024. Також даною довідкою підтверджується, що позивач під час поранення проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та виконував бойове розпорядження командира (а.с. 12 зворотній бік).
Відповідно до матеріалів справи, позивач у зв'язку із пораненням проходив стаціонарне лікування: виписка № 20321 з 25.11.2024 по 27.11.2024, виписка № 29223 з 28.11.2024 по 26.12.2024, довідка № 28 з 26.12.2024 по 20.01.2025 (а.с. 13, 14, 15).
Відповідно до первинної медичної картки форми 100 (документ персонального медичного обліку поранених), позивачу надавалась медична допомога та переміщення до місця стаціонарного медичного лікування після поранення.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач із 23.11.2024-24.11.2024 перебував у процедурі переміщення до лікарняного закладу охорони здоров'я для надання медичної допомоги (стаціонарного лікування).
У той же час, із наданих доказів, які наявні в матеріалах справи судом встановлені обставини із листа відповідача від 26.02.2025 № 1/3135, що позивачу не здійснювалась виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (за час перебування на стаціонарному лікуванні).
18.02.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою (а.с. 17 зворотній бік) про нарахування та виплату додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, в якій просив, зокрема:
надати інформацію, чи був ОСОБА_1 включений до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за періоди: стаціонарного лікування з 25.11.2024 по 27.11.2024, з 28.11.2024 по 26.12.2024, з 26.12.2024 по 20.01.2025;
- якщо ні, надати інформацію про причини та підстави не включення ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022;
- якщо так, надати копію витягу з наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за періоди: стаціонарного лікування з 25.11.2024 по 27.11.2024, з 28.11.2024 по 26.12.2024, з 26.12.2024 по 20.01.2025;
включити ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за періоди: стаціонарного лікування з 25.11.2024 по 27.11.2024, з 28.11.2024 по 26.12.2024, з 26.12.2024 по 20.01.2025;
надати документи (їх копії) про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди за період з 23.11.2024 по час подання даної заяви, з яких буде зрозуміло розрахункові періоди та періоди, протягом яких відбувається нарахування за той чи інший розрахунковий період.
Листом від 26.02.2025 № 1/3135 (а.с. 17 зворотній бік) відповідач повідомив, що жодних підстав для включення в наказу на виплату додаткової грошової винагороди у комісії немає, та те, що в пакеті документів від 26.02.2025 відсутня довідка форми 100 (первинна медична карта) та виписка із КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР.
Позивач не погодився з такою позицією відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не припинив свою дію.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Згідно із пунктом 1 Постанови № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
За змістом пункту 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 внесено зміни до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та доповнено Порядок № 260 новим розділом. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Так, відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно із пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
З аналізу норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 23.11.2024 отримав "Вибухове поранення. Вибухово-осколкове дотичне поранення задньої поверхні спини. Вогнепальний перелом середньої третини лівого стегна з дефектом м'яких тканин", що підтверджується медичним документом, а саме формою 100 ("картка пораненого") від 24.11.2024, за обставин: військовослужбовець егерського батальйону військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , під час виконання бойового завдання на підставі бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої єгерської бригади (в/ч НОМЕР_2 №2233дск від 22.11.2024 р.) та бойового розпорядження командира НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_5 № 123дск від 24.11.2024р.) в складі сил та засобів ТГР " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ОТУ "ДОНЕЦЬК" у звязку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, відносно спостережного пункту "Вовк", під час здійснення оборонних дій, внаслідок штурмових дій противника, отримав поранення. Під час поранення перебував в засобах індивідуального захисту (у відповідності до вимог статті 18 та додатку І Бойового Статуту Сухопутних військ Збройних Сил України розділу ІІІ), не вчинив дій що містять ознаки кримінального або адміністративного порушення, не перебував в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов'язаних із навмисним заподіянням шкоди своєму здоров'ю, не використовував в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструменти та матеріали, які належать військовій частині. /а.с.12 зворотній бік/
Відповідно до матеріалів справи, позивач у зв'язку із пораненням проходив стаціонарне лікування: виписка № 20321 з 25.11.2024 по 27.11.2024, виписка № 29223 з 28.11.2024 по 26.12.2024, довідка № 28 з 26.12.2024 по 20.01.2025
Станом на момент звернення до суду за спірний період з 25.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 20.01.2025 позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, без додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
18.02.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою (а.с. 17 зворотній бік) про нарахування та виплату додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, до якої долучив, зокрема копію довідки про обставини травми № 1843/1025 від 14.01.2025 (а.с. 12 зворотній бік); копію виписки № 20321, яка підтверджує перебування на лікуванні позивача з 25.11.2024 по 27.11.2024 (а.с. 13); копію виписки № 29223, яка підтверджує перебування на лікуванні позивача з 28.11.2024 по 26.12.2024 (а.с. 14); копію довідки № 28, яка підтверджує перебування на лікуванні позивача з 26.12.2024 по день складення такої довідки (а.с. 15).
Проте, листом від 26.02.2025 № 1/3135 (а.с. 17 зворотній бік) відповідач зазначив, що жодних підстав для включення в наказу на виплату додаткової грошової винагороди у комісії немає, та те, що в пакеті документів від 26.02.2025 відсутня довідка форми 100 (первинна медична карта) та виписка із КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою та на день винесення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 відповідачем не надано до суду доказів виплати позивачу додаткової винагороди.
Тобто, колегія суддів зазначає що наявна бездіяльність зі сторони військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 25.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 20.01.2025.
Згідно з ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Водночас, з матеріалів справи вбачається факт виплати відповідачем позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.
30.05.2025 відповідач, тобто після винесення судового рішення від 29.05.2025, через підсистему “Електронний суд» надав до суду заяву, яка обґрунтована тим, що позивачу за період перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 25.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 20.01.2025, у квітні 2025 року нараховано відповідно до довідки від 22.05.2025 “ 19/6/1798 та зараховано на банківський рахунок ОСОБА_1 - 159085,90 грн. Зазначив, що на час постановлення рішення заборгованість перед позивачем відсутня.
Із долученої відповідачем після ухвалення рішення суду від 29.05.2025 та до апеляційної скарги довідки (з розшифровкою) про нарахування та виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших одноразових видів грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 № 19/6/1798 від 22.05.2025, вбачається, що додаткова винагорода (лікування) виплачена у квітні 2025 року, а саме:
- 20000,00 грн (25.11.2024 по 30.11.2024);
- 41935,48 грн (01.12.2024 по 13.12.2024);
- 58064,52 грн (14.12.2024 по 31.12.2024);
- 100000,00 грн (01.01.2025 по 31.01.2025);
- 85714,29 грн (01.02.2025 по 24.02.2025).
Тому, фактично на момент вирішення спору та винесення Харківським окружним адміністративним судом рішення - 29.05.2025, виплата додаткової винагороди (лікування) відповідно до Постанови № 168 була проведена.
Заборгованість перед позивачем у відповідача стосовно виплати додаткової винагороди (лікування) відповідно до Постанови № 168 відсутня.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, шляхом:
визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 25.11.2024 по 20.01.2025.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 440/3571/25 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 25.11.2024 по 20.01.2025, прийнявши в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги відмовити.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 440/3571/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко