13 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/11272/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дубіної М.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
10.10.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) за час його перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням травми важкого ступеню за довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2025 №1474 за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 включно із розрахунку до 100 000, 00 грн на місяць;
зобов'язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут нарахувати і виплатити йому додаткову винагороду відповідно до постанови №168 за час його перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням травми важкого ступеню за довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2025 №1474 за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 включно із розрахунку до 100 000, 00 грн на місяць.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що під час проходження служби він 28.02.2023 отримав поранення важкого ступеню, після якого перебував на лікуванні, після звільнення позивача з військової служби у відставку відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я відповідач нарахував та виплатив позивачу кошти за лікування по пораненню у розмірі 215476,19 грн за період з 20.02.2025 по 28.02.2025, 03.04.2025 по 18.04.2025, 28.04.2025 по 06.062025, проте відповідач протиправно не виплатив додаткової винагороди, передбаченої вказаною вище постановою № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 01.03.2025 по 31.03.2025, незважаючи на те, що 28.02.2025 Військово-лікарська комісія видала позивачу довідку №1474, що його травма є важкою та пов'язана з захистом Батьківщини та позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30-ть календарних днів.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М. М. від 13.10.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивач звертався до нього з рапортом від 18.06.2025 (вх. 19.06.2025 №1476/р) з проханням щодо виплати збільшеного додаткового грошового забезпечення на період лікування після поранення, проте щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень після отриманих рекомендацій за довідкою ВЛК від 28.02.2025 від №1474 на підставі відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії на 30 календарних днів він до відповідача не звертався.
У відповіді на відзив на позову заяву ОСОБА_1 зазначає про необґрунтованість відзиву на позовну заяву та вказує на те, що відповідач умисно не надає в додатках до відзиву належним чином завірений рапорт позивача на 30-ть днів додаткової лікарняної відпустки та наказ щодо задоволення даного рапорта. Також після звільнення позивач в стислі строки окремо звернувся до відповідача з вимогою про виплату даної додаткової винагороди, але відповідач жодним чином у відповіді не зіслався, що саме заважає провести виплату за довідкою ВЛК №1474 від 28.02.2025, обмежившись формальною відповіддю.
У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач був виключений із списків особового складу Інституту 22.07.2025, а до суду звернувся 10.10.2025, що свідчить про те що позивач пропустив строк на звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строк.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Під час проходження служби позивач 28.02.2023 отримав поранення важкого ступеню. 28.02.2025 Військово-лікарська комісія видала позивачу довідку від 28.02.2025 №1474 про те, що його травма пов'язана з захистом Батьківщини та позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30-ть календарних днів; травма важкого ступеню (відповідно до наказу МОЗ від 04.07.2007 № 370).
Наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (по стройовій частині) від 22.07.2025 № 214 позивача звільнено у відставку відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я з 22.07.2025.
Судом встановлено, що відповідач на підставі наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (з основної діяльності) від 19.07.2025 № 1214 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану» відповідно до постанови № 168 нарахував та виплатив позивачу кошти за лікування по пораненню у розмірі 215 476,19 грн за період з 20.02.2025 по 28.02.2025, 03.04.2025 по 18.04.2025, 28.04.2025 по 06.06.2025, термін перебування на лікуванні становив 65 днів.
21.08.2025 позивач звернувся до Урядового контактного центру з вимогою спонукати відповідача сплатити додаткову винагороду відповідно до постанови № 168 за період перебування у відпустці для лікування, потребу у якій встановлено довідкою ВЛК від 28.02.2025 №1474.
Листом від 02.09.2025 №190/6122 відповідач повідомив, що відповідно до наказу начальника Військового інституту телекомунікації та інформатизації імені Героїв Крут від 19.07.2025 №114 за наданими медичними документами було здійснено нарахування додаткової винагороди за період лікування у зв'язку з пораненням та перераховано відповідно позивачу.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови №168 за час його перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням травми важкого ступеню за довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2025 №1474 за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 включно із розрахунку до 100 000, 00 грн на місяць, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача відповідно до постанови №168 на нарахування й виплату додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 01.03.2025 по 31.03.2025.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону №2232-XII).
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до частини першої статті 43 Закону №2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 12 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У статті 2 Закону №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, враховується, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Згідно із пунктом 1-2 постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
До наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, для виплати додаткової винагороди командир має видати наказ, на підставі якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень особі, яка у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини перебуває у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На виконання статті 9 Закону №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Міністерство оборони України видало наказ від 07.06.2018 № 260, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), розділом XXXIV якого визначено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Так, відповідно до абзацу четвертого пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пункту 13 вказаного розділу Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що необхідною умовою для нарахуваннята виплати винагороди у розмірі 100000 гривень є по-перше: наявність висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; по-друге в такому висновку має бути визначено, що отримане поранення є тяжким.
Отже в позивача наявні відповідні документи, що у свою чергу є підставою для нарахування та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за весь час перебування у відпустці для лікування після поранення з 01.03.2025 по 31.03.2025, період за який просить позивач.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування позивача у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 01.03.2025 по 31.03.2025, тому, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені статтею 245 КАС України, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену постановою №168 за час його перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням травми важкого ступеню за довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2025 №1474 за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 включно із розрахунку до 100000 грн на місяць.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, та внутрішнього переконання, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Так, право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (висновок Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19, викладений у постанові від 03.10.2019).
Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Так, в питанні надання доказів суд звертає увагу на позиції Верховного Суду в постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Також, Верховний Суд у постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17 наголосив на необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 (касаційне провадження №К/9901/69188/18) підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
З матеріалів справи видно, що між позивачем та адвокатом Павленком В.М. укладено договір про надання правової допомоги від 28.09.2025 із визначенням вартості послуг 8500, 00 грн. Також, позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу додано квитанцію від 08.10.2025 № 16/2025 на суму 8500,00 грн.
Разом з цим, зважаючи на те, що предметом цього спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію необхідності їх понесення, суд приходить до висновку про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є необґрунтованою через призму наведених вище критеріїв, тому суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 5 000, 00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час його перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням травми важкого ступеню за довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2025 №1474 за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 включно із розрахунку до 100 000, 00 грн на місяць.
Зобов'язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час його перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням травми важкого ступеню за довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2025 №1474 за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 включно із розрахунку до 100 000, 00 грн на місяць.
Стягнути з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 24978555, місцезнаходження юридичної особи: вул. Князів Острозьких, №45/1, м.Київ-11, 01011).
Суддя Марія ДУБІНА