13 листопада 2025 року справа № 826/13704/16
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство "Аерофлот - російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України визнання нечинною та скасування постанови 7457 від 02.08.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час складення протоколу про порушення у сфері цивільної авіації, відповідачем протиправно не перевірявся факт виконання рейсу AFL 1624, відтак при винесенні оскаржуваної постанови не були встановлені та перевірені всі елементи правопорушення, а саме вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2016 відкрито провадження у справі.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону 2825-IX та Порядку 399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 07.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 07.01.2025 01-19/93/25 до Черкаського окружного адміністративного суду передано 244 судові справи, у тому числі адміністративну справу 826/13704/16.
Дана адміністративна справа передана шляхом автоматизованого розподілу судді Кульчицькому С.О.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято справу до провадження судді Кульчицького С.О. та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
30.01.2025 до суду надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Стверджує, що порушення позивача полягало у використанні повітряного простору над Автономною республікою Крим під час дії заборони такого використання.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
У протоколі про правопорушення у галузі цивільної авіації від 28.07.2016 7457 вказано, що 19.03.2016 о 13 год. 28 хв. повітряне судно позивача, яке виконувало рейс AFL1624, здійснило політ з порушенням порядку використання повітряного простору України, незважаючи на заборону використання повітряного простору, чим порушено статтю 30 Повітряного кодексу України, пункт 94 та підпункти 1, 4, 6 пункту 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України».
За результатами розгляду матеріалів справи про порушення правил та порядку використання повітряного простору України ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії», на підставі протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 28.07.2016, відповідачем встановлено порушення позивачем правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні 19.03.2016 о 13 год. 28 хв. рейсу AFL1624 без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням статті 30 Повітряного кодексу України, пункту 94 та підпунктів 1, 4, 6 пункту 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 401, за наслідком чого прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 02.08.2016 7457, якою до позивача застосовано штраф у сумі 136 000 грн.
Вважаючи протиправною постанову відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України від 19.05.2011 3393-VІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин (у відповідній редакції, далі - ПК України).
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ПК України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до ч. 6 цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за 73/20386 (далі - Порядок 637).
Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів авіаційної діяльності у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (п. 1.2 Порядку).
Відповідно до п. 3.1 Порядку 637 справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядає Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).
З наведеної норми вбачається, що за результатами розгляду протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації відповідач, як суб'єкт владних повноважень, може прийняти два рішення у вигляді постанов: про накладення штрафу або про закриття провадження у справі.
В силу положень п. 3.1 Порядку 637 прийняття рішення за результатами розгляду протоколів про правопорушення у галузі цивільної авіації покладається на Державіаслужбу України.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ПК України, підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в ст. 127 цього Кодексу, є протокол.
При цьому, суд зазначає, що статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Аналогічні строки накладення на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в п. 3.5 Порядку 637.
Тобто, що за своєю суттю передбачена ст. 128 ПК України фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (далі ГК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений ст. 250 ГК України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.
Згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 ГК України, відповідно до ч. 1 якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї ст. випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Як зазначено вище, ст. 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Аналогічні строки накладення на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в п. 3.5 Порядку 637.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що у наведених нормах фактично містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що штраф не може бути накладено після спливу трьох років з дня вчинення відповідного порушення юридичною особою суб'єктом авіаційної діяльності, зокрема, порушення порядку використання повітряного простору. У протилежному випадку, невиконання вимог ч. 3 ст. 128 ПК України та п.3.5 Порядку 637 призводить до протиправності рішення про накладення штрафу та, як наслідок його скасування.
Другий обмежувальний строк, встановлений у таких нормах, полягає у тому, що штраф не може бути накладено пізніше шести місяців з дня виявлення уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідного порушення.
Таким чином, другий обмежувальний строк при накладенні штрафу за порушення норм, зокрема, порядку використання повітряного простору полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Аналіз приписів наведеної норми дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення юридичною особою суб'єктом авіаційної діяльності порушення відповідних норм уповноважений орган з питань цивільної авіації, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку 637. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеними нормами строків застосування штрафу виключає застосування таких санкцій.
Матеріалами справи підтверджено, що 19.03.2016 о 13 год. 28 хв. повітряне судно позивача, яке виконувало рейс AFL1624, здійснило політ з порушенням порядку використання повітряного простору України, незважаючи на заборону використання повітряного простору.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 29 ПК України, використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1 - 5 ч. 2 ст. 24 цього Кодексу. У разі виконання польотів цивільних повітряних суден та літальних апаратів поза межами контрольованого повітряного простору України заявка на використання повітряного простору України не подається, за винятком випадків, зазначених у Положенні про використання повітряного простору України.
Використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України (ст. 30 ПК України).
Обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організовується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України (ч.1. ст. 33 ПК України).
Для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі встановлюються авіаційними правилами України (ч. 6, 7 ст. 46 ПК України).
Наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міноборони від 28.11.2005 897/703 затверджено Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України.
Згідно пп. 1.2 вказаних Правил, останні встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.
Розділ 7 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» (далі Положення 401) регулює питання заборон та обмежень використання повітряного простору.
Пунктом 61 Постанови 401 визначено, що органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил.
Пунктами 74, 75 Постанови 401 передбачено наявність комплексного дозволу, який складається з: Дозволу на виконання польотів, який видається Державіаслужбою, Генеральним штабом Збройних Сил та Дозволу на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ на підставі відповідної заявки після отримання дозволу на виконання польотів.
Украероцентр та РДЦ, отримавши заявку на використання повітряного простору, приймають відповідне рішення, про що інформують заявника. У разі затвердження заявки на використання повітряного простору Украероцентр та РДЦ повідомляють про прийняте рішення органи управління Повітряних Сил Збройних Сил (п. 76 Постанови 401).
Отже, дозвіл на виконання польотів та дозвіл на використання повітряного простору є різними речами (включаючи зміст та суб'єктний склад осіб, які їх видають).
З огляду на викладене, у позивача повинні бути відомості щодо направлення ним відповідних заявок та інформація про прийняті за результатом їх розгляду рішення, що передбачено п. 76 Постанови 401.
При цьому, згідно п. 93 Постанови 401 зазначено, що в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.
Заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації. Тимчасова заборона використання окремих частин повітряного простору встановлюється в інтересах користувачів, які подали відповідні заявки, з урахуванням пріоритетів, установлених цим Положенням, та принципів гнучкого використання повітряного простору відповідно до Європейської концепції гнучкого використання повітряного простору. Інформація про тимчасову заборону використання повітряного простору доводиться Украероцентром та службою аеронавігаційної інформації до відома всіх користувачів повітряного простору (п.101, 102 Постанови 401).
Статтею 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та ч. 1 ст. 8 Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії «Аерофлот» під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.
Відповідно до підп. п) п. 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 «Службы аэронавигационной информации» (далі - Додаток 15) та Doc. 8126 ИКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» (далі. 8126), які є обов'язковими як для України та і для російської федерації згідно зі ст. 37 та 38 вищезазначеної Конвенції, та згідно з абзацом 15 підп. 3.2.1.2. Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2004 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за 913/9512 (далі - Правила 564), інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об'єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15).
Так, до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 1281), мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) надійшов запит про встановлення забороненої зони над територією півострова Крим, який був затверджений уповноваженими особами Державіаслужби, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та А1946/14 та в наступному NOTAM А2461/14.
Порядок затвердження Державіаслужбою аеронавігаційної інформації регулюється Порядком подання, розгляду, затвердження та публікації аеронавігаційної інформації, затвердженим наказом Державіаслужби від 29.07.2011 142 (далі - Порядок 142).
Розділом 3 Порядку 142 регламентується порядок обробки запитів та видання NOTAM.
Так, запит на видання NOTAM (далі-запит) подається відповідно до вимог, визначених у підпункті 3.2.2 Правил 564, на адресу органу міжнародного NOTAM та департаменту аеронавігації та зовнішніх зв'язків.
Запит на видання NOTAM щодо планової інформації необхідно погодити з Державіаслужбою України (підпункт 3.2.2.2. Правил 564).
Після отримання запиту департаментом аеронавігації та зовнішніх зв'язків аналізується зміст отриманого запиту з метою визначення категорії наданої інформації (п. 3.4. Порядку 142).
Згідно з додатком 5 Порядку 142 запит на встановлення заборонених зон має бути погоджений департаментом аеронавігації та зовнішніх зв'язків Державіаслужби України (пункт 3.6. Порядку 142).
Погодження здійснюється у якомога найкоротший термін (не пізніше 1 години після отримання запиту) (пункт 3.7. Порядку 142).
У разі відсутності заперечень з боку відповідних департаментів/управлінь Державіаслужби України протягом 1 години після отримання запиту орган міжнародних NOTAM (NOF) видає NOTAM згідно із запитом. При цьому департамент аеронавігації та зовнішніх зв'язків інформує NOF за допомогою телефону про відсутність заперечень (п. 3.8. Порядку 142).
Під час погодження начальник відповідного департаменту/управління Державіаслужби України (чи особа, яка його заміщує) візує текст запиту, що є дозволом для публікації (3.10. Порядку 142).
Такий порядок розгляду, затвердження та опублікування аеронавігаційної інформації відповідає додаткам до Конвенції.
Зокрема, відповідно до п. 2.1.1 розділу 2.1 глави 2 Doc. 8126 «Авиационный полномочный орган государства должен распределить между техническими отделами своего центрального аппарата обязанности по подготовке исходных данных, которые требуются службе аэронавигационной информации (САИ) для NOTAM, предполетные информационные бюллетени (РІВ) Поэтому технические отделы должны обеспечить надежные и скоростные каналы связи с САИ».
Також, відповідно до п. 1.1.2 розділу 1.1 глави 1 Doc. 8126 «Об обязанности командира воздушного судна ознакомиться со всей имеющейся информацией, относящейся к предстоящему полету, говорится в главе 2 Приложения 2. В отношении международного коммерческого воздушного транспорта существуют жесткие требования ИКАО, соблюдение которых можно обеспечить лишь путем предоставления такой информации, которая обычно подготавливается САИ. Пилоты должны быть знакомы с правилами и процедурами всех государств, которые они будут пролетать. В части I Приложения 6 указано, что на борту воздушного судна должны иметься определенные конкретные виды информационных материалов и что ни один полет не может выполняться до тех пор, пока не будет обоснованной уверенности в том, что необходимые для полета средства и обслуживание имеются в наличии и находятся в рабочем состоянии. Обеспечить соблюдение требований в отношении международной авиации общего назначения и полетов вертолетов (соответственно части II и III Приложения б) также можно лишь путем обеспечения такой информации, которая предоставляется службой аэронавигационной информации».
Тобто, виконуючи міжнародні рейси над територією України, пілоти мають бути ознайомлені із законодавством України та розпорядчими документами Державіаслужби, а також керуватись опублікованою аеронавігаційною інформацією, в тому числі NOTAM.
Вимоги до змісту, правил видачі та опублікування NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться у Додатку 15 та Doc.8126.
Зокрема, п.5.1.1 Додатку 15: «NOTAM составляется и издается незамедлительно в тех случаях, когда подлежащая распространению информация носит временный и непродолжительный характер, или в случае введения в срочном порядке важных с эксплуатационной точки зрения постоянных изменений или временных изменений, носящих долгосрочный характер, исключая обширный текстовой и/или графический материал». п.5.2.2 Додатку 15: «Текст NOTAM составляется с использованием значений/единообразной сокращенной фразеологии, предписанных для кода NOTAM ИКАО, дополненного за счет сокращений ИКАО, индексов, определителей, указателей, позывных, частот, цифр и открытого текста. Подробный инструктивный материал по подготовке NOTAM, содержится в документе Doc 8126, п.5.2.2.1 Додатку 15: «Когда NOTAM отбирается для международной рассылки, в части, содержащие открытый текст, включается текст на английском языке».
NOTAM є складовою частиною об'єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15.
Відповідно до підп. 2.1.2 п. 2.1 глави 2 Правил 564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ (Служба аеронавігаційної інформації, яка входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України пункт 1.4 глави І Правил 564).
Позивачем у позовній заяві вказано про відсутність жодного повідомлення від командира повітряного судна, органів ОПР або органів управління Повітряних Сил Збройних Сил про факт порушення порядку використання позивачем повітряного простору України та зауважив про складання протоколу від 28.07.2016 7457.
Однак, суд зазначає, що за обставинами по справі встановлено, що починаючи з 11 год. 10 хв. 28.03.2014 по час виникнення спірних правовідносин над півостровом Крим встановлена заборонена зона про що свідчить викладена в наказі від 15.12.2014 780 інформація та вказане в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року зумовлює відсутність підстав у позивача для виконання рейсів в забороненій зоні, що відповідно, спростовує твердження позивача про відсутність правових підстав для встановлення заборонених зон для польотів шляхом видачі та опублікування повідомлень NOTAM.
У матеріалах справи відсутні докази щодо видачі Державіаслужбою України відповідного NOTAM, також відсутні докази надсилання позивачем відповідного запиту на проведення польоту.
Враховуючи вищевикладене, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв виключно в межах власних повноважень та в рамках діючого законодавства та, відповідно, до встановлених норм і правил у сфері авіаційної діяльності, оскільки політ ПАТ «Аерофлот - російські авіалінії» без дозволу на закритій території України є таким, що створював загрозу безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду, а тому спірна постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ