про закриття провадження у справі
13 листопада 2025 року Справа № 826/15587/17
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Абсолют Фінанс» про стягнення штрафу,
До Окружного адміністративного суду м.Києва звернувся Національний банк України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Абсолют Фінанс», в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Абсолют Фінанс» на користь Державного бюджету України штраф у сумі 3 764 768, 00, за порушення валютного законодавства згідно постанов про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 83-110 від 20.09.2017.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 №826/15587/17 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2018 зупинено провадження у справі №826/15587/17.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київський окружний адміністративний суд передав Черкаському окружному адміністративному суду 244 справи, в тому числі і справу №826/15587/17.
Вказана адміністративна справа шляхом автоматизованого розподілу передана судді Кульчицькому С.О.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято адміністративну справу №826/15587/17 до провадження та поновлено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення штрафу за порушення валютного законодавства згідно постанов про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 103, 104, 105, 107, 108, 109, 110 від 20.09.2017. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 27.01.2025 роз'єднано позовні вимоги в адміністративній справі №826/15587/17 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Абсолют Фінанс» про стягнення штрафу та в межах адміністративної справи №826/15587/17 вирішено розглядати позовні вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Абсолют Фінанс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Абсолют Фінанс» на користь Державного бюджету України штрафу у сумі 283878,00 грн, за порушення валютного законодавства згідно постанов про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 102 та № 106 від 20.09.2017.
Ухвалою від 13.11.2025 поновлено провадження у даній справі.
Ухвалою від 13.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Від представника позивача до суду надійшла заява про відмову від позову, яка обгрунтована тим, що відповідачем сплачено штраф за постановами №102 та №106 від 20.09.2017 в повному обсязі. Також просив здійснити розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 4258,17 грн.
Розглянувши подану заяву про відмову від позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною 1 статті 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Згідно із частиною 5 статті 189 КАС України суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
За таких обставин та враховуючи, що дії позивача щодо відмови від позову не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття заяви позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).
Частиною другоюстатті 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Також положеннями частини третьої статті 7 Закону України “Про судовий збір» установлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані встатті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу - у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою - відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача - суб'єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору.
В контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про те, що обов'язок відповідача відшкодувати позивачу (суб'єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб'єктного складу сторін спору, - адже законодавець не покладає на відповідача такого обов'язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача - суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене правове регулювання, суд дійшов висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зазначене правове регулювання узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 29.08.2022 у справі №826/16473/15, від 16.09.2022 у справі №826/20304/16.
Враховуючи вищевикладене, клопотання Національного банку України про стягнення з відповідача судових витрат задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 9, 139, 140, 189, 238, 239, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд,
Прийняти відмову Національного банку України від позову.
Закрити провадження в адміністративній справі №826/15587/17 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Абсолют Фінанс» про стягнення штрафу.
В задоволенні клопотання Національного банку України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Абсолют Фінанс» судових витрат - відмовити.
Роз'яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ