Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 листопада 2025 р. №520/24860/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.05.2025 р. № 932250161176.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести розрахунок пенсії годувальника ОСОБА_2 з урахуванням пільг Списку № 1 (ліквідатор ЧАЕС, зона відчуження) та призначити на підставі розрахунку ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону № 1058-IV з дня подання заяви.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника її чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмова мотивована застосуванням ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV без належного врахування особливого статусу годувальника як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС за Списком № 1 (зона відчуження), що підтверджується: архівною довідкою Укрдержархіву від 10.08.2023 № 23-24/07.1-05; записом у Формі РС-право від 13.03.2024 р., наданій ГУ ПФУ у м. Києві.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року по справі відкрито спрощене провадження.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.
Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач 29.04.2025 року звернулась до Пенсійного фонду України в м. Києві ( Подільський район) з заявою № 3645 щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у зв?язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду в Харківській області та прийнято рішення №О/Р 932250161176 від 06.05.2025 року про відмову, у переході на пенсію у зв?язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", у зв?язку з недоцільністю перерахунку.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).За змістом пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 (далі - Порядок №1210).
Приписи абз. 2 пп. 4 п. 11 вказаного Порядку визначають, що мінімальний розмір пенсії становить для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Згідно п. 2.3 затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження права на пенсію по втраті годувальника з урахуванням пільг для ліквідатора ЧАЕС, зона відчуження додано: архівну довідку УКРДЕРЖАРХІВ від 10.08.2023; архівну довідку УКРДЕРЖАРХІВ від 10.08.2023; витяг підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; довідку ДЕРЖАРХІВУ Київської області 14.09.2023; довідку ДЕРЖАРХІВУ Київської області 14.09.2023, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії ЧАЕС
На підставі частини третьої статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, в тому числі є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків (пункт 1); потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 8 років; які працювали з 01.07.1986 по 31.12.1986 у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Пунктом 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 та чинним на час видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, було передбачено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
Пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: посвідчення про відрядження в зону відчуження (підпункт «а»); військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження (підпункт «б»); довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту) (підпункт «в»).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому Законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Матеріали справи містять копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.04.1991, яке перереєстроване у 2007 році учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), виданого ОСОБА_2 ..
Згідно з архівною довідкою №23-24/07.1-05 від 10.08.2023 виданої Центральним державним архівом Громадських об'єднань та Україніки (ЦДАГОУ) підтверджено, що у «Списку працівників організацій, підвідомчих Управлінню справами Центрального комітету Комуністичної партії України, які брали в 1986-1988 рр. участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» значиться гр. ОСОБА_2 , водій автобази Управління справами Центрального комітету Комуністичної партії України. У особовому рахунку по заробітній платі водія автобази Управління справами ЦК КПУ ОСОБА_2 за 1991 рік зазначено: «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986-1988 рр. Посвідчення НОМЕР_2 видане 23 квітня 1991 р.».
Також, наданою архівною довідкою №23-24/07.1-05 від 10.08.2025 року підтверджено розмір заробіної плати ОСОБА_3 .
Тобто, матеріалами справи підтверджується, що Державою було надано ОСОБА_2 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Проте, відмовляючи у переведенні позивачу на пенсію у разі втрати годувальника, надані документи взагалі не були враховані, причин не врахування в рішенні не наведено.
Водночас основним доказом участі ОСОБА_2 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене та не скасоване посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), видане на ім'я ОСОБА_4 , яке підтверджує статус громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, сторони до суду не надали.
Також надані позивачем копії документів в судовому порядку недійсними не визнавались.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в постановах від 19 вересня 2018 року по справі №308/13277/16-а, від 24 липня 2018 року по справі № 524/2062/17, від 31 жовтня 2018 року по справі № 205/4590/16-а.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що подані Позивачем Відповідачу документи підтверджують її право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 з урахуванням пільг Списку № 1 (ліквідатор ЧАЕС, зона відчуження)
При цьому суд зауважує на необґрунтованість відмови пенсійного органу у переведенні на інший вид пенсії з посиланням на те, що внаслідок переведення Позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника її розмір зменшиться, оскільки, по-перше відповідачем не враховано надані документи, по-друге, як вбачається зі змісту ст. 10 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто право обирати вид пенсії належить виключно особі, яка звертається до органів пенсійного фонду із відповідною заявою. А відтак, відмовляючи у переведенні Позивача з одного виду пенсії на інший, Відповідач, як було встановлено раніше, обмежив відповідне право ОСОБА_1 .
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 року у справі № 361/1783/17 сформульовано такий висновок, що позивачу за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надано право самому обирати вид пенсії у разі, якщо він набув право на декілька видів пенсії, передбачених законом. Позивач також має право на обізнаність щодо розрахунку розміру призначеної йому пенсії, для того, щоб мати реальну можливість перевірити правильність розрахунків; в тому числі і у випадку можливості переведення на інший вид пенсії. Даним правам пенсіонера кореспондує обов'язок управління органів Пенсійного фонду України надати пенсіонеру на його вимогу детальні та наглядні роз'яснення, прозорі розрахунки розміру пенсії, її складові, оскільки без отримання таких розрахунків і повної інформації пенсіонер, по-перше, позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків, і по-друге, позбавлений можливості здійснити своє право на вибір виду пенсії, яку він бажає отримувати.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення Вирішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.05.2025 р. № 932250161176 підлягають задоволенню.
Водночас, щодо вимоги позивачки про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести розрахунок пенсії годувальника ОСОБА_2 з урахуванням пільг Списку № 1 (ліквідатор ЧАЕС, зона відчуження) та призначити на підставі розрахунку ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону № 1058-IV з дня подання заяви, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, з метою ефективного захисту прав позивачки, про захист яких вона просить, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 року про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв?язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку часткове задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.05.2025 р. № 932250161176.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 року про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв?язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605 грн. (шістсот п'ять) 62 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бідонько А.В.