Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 листопада 2025 р. № 520/12325/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року та виплачених у грудні 2023 року - протиправною;
- здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року виплачених разом із затримкою у грудні 2023 року;
- розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати у грудні 2023 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
- виплатити загальну суму компенсації втрати частини доходів з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення - з грудня 2023 року до моменту виконання судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданим органом 2ISR 08.05.2014 р., ІПН НОМЕР_1 .
Згідно записів у трудовій книжці позивача, трудовий стаж останнього складає 37 років 0 місяців 10 днів. На даний час він в Україні не працює.
20.11.1996 р. ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання в Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 р., з урахуванням змін внесених ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 р. по справі № 645/3106/17, зобов'язано Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком з 07.01.2017 р.
Листом відповідача № 3950/46-02-03 від 16.03.2018 р., повідомлено позивача, що з 07.01.2017 р. йому призначено пенсію за віком, яка призначена без довідки про заробітну плату. Загальний розмір пенсії до виплати - 1249,06 грн.
Позивач вважав, що у рішенні відповідачем допущені порушення, а саме: не враховані показники заробітної плати позивача, та зовсім не розраховано середньомісячний заробіток; не розраховано коефіцієнт страхового стажу позивача; не враховані вимоги законодавства стосовно мінімального розміру пенсії; не врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки - у розмірі 3764,40 грн., та з 01.01.2018 р. - показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки - у розмірі 5377,90, грн.; не виконано перерахунок відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії; не проведено індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до чинного законодавства.
З метою недопущення порушень права позивача на належний розмір призначеної пенсії, представниками позивача надано безпосередньо до управління Пенсійного фонду України оригінали довідок про заробітну плату пенсіонера 02.04.2018 р. та 09.10.2018 р. відповідно.
26.12.2019 р. адвокатом позивача Вадимом Меламедом направлено до відповідача адвокатський запит вих. № 6987 від 26.12.2019 р. з вимогою здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , враховуючи його довідки про заробітну плату.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 77480/02.11-20-03 від 03.01.2020 р. позивачу повідомлено, що за заявою про перерахунок пенсії за віком згідно додаткових документів про заробітну плату за № 40 від 02.11.2018 р. наданої Комунальним некомерційним підприємством “Міська поліклініка № 19», довідки про заробітну плату № 21 від 06.07.2018 р., наданої Комунальним закладом охорони здоров'я “Харківська міська поліклініка №19», управлінням прийнято рішення комісії № 260 від 24.10.2018 р. про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, під час прийняття вказаного рішення враховано, що відповідно до ст. 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення» громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсія ОСОБА_1 призначена та виплачується відповідно до постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 р. та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 р. по справі № 645/31069/17 з 07.01.2017 р. Зазначеною Постановою зобов'язано Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати пенсію ОСОБА_1 , іншого рішенням суду не передбачено.
Як вбачається зі змісту рішення комісії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 24.10.2018р. № 260, заяву представника позивача стосовно додаткових документів для перерахунку пенсії за віком розглянуто та прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, оскільки постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 р. та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 р. зобов'язано пенсійний орган призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію, а не здійснювати перерахунок його пенсії.
Позивач, вважаючи зазначені рішення відповідача щодо розрахунку розміру його пенсії та рішення про відмову в проведенні перерахунку, незаконними і дискримінаційними, звернувся до суду з позовом.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 р. у справі № 520/5427/2020 було часткового задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Скасовано рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 260 від 24.10.2018.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 09.10.2018 р. у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення, з врахуванням висновків суду про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, тобто з 09.10.2018 р.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/4544/22 від 28.08.2023 зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок з 01.07.2021 з виплатою заборгованості по пенсії з компенсацією втрати частини доходу.
Листом від 14.11.2024 відповідач повідомив позивача, що на виконання даної постанови суду, ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.07.2021.
Суму грошового доходу, на який нараховано коменсацію, визначено за період з 01.12.2021 по 30.11.2023, яка становить 85487 гривень 42 копійки. При цьому, індекс споживчих цін на період невиплати грошового доходу (нарахованого на виконання судового рішення) визначено шляхом множення місячних індексів включно за період з вересня 2023 по листопад 2023 року.
Розраховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 1538,77 грн., яку було нараховано до виплати ОСОБА_1 на поточний рахунок банківської установи у травні 2024 року.
Таким чином, відповідач зазначив, що постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №520/4544/22 виконано в межах повноважень та у визначеному законом порядку.
В адміністративному позові позивач зазначив, що відповідач раніше не повідомляв позивача про здійснення ним розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів в сумі 1538,77 грн, лише після отримання 14.11.2024 року вищезазначеного листа відповідача позивачу стало відомо, що отримана ним в травні 2024 року сума 1538,77 грн, це не пенсійна виплата, а компенсація втрати частини доходів на суми несвоєчасно виплаченої пенсії за період з 01.12.2021 по 30.11.2023 в сумі 85 487,42 грн. Крім того зі змісту листа від 14.11.2024 року та доданого до нього розрахунку суми компенсації втрати частини доходів позивач дізнався, що відповідач здійснив розрахунок суми компенсації втрати частини доходів індекс споживчих цін на період невиплати грошового доходу (нарахованого на виконання судового рішення) визначено шляхом множення місячних індексів включно за період з вересня 2023 по листопад 2023 року, а не за весь період затримки виплати пенсії з 01.12.2021 по травень 2024 року.
Позивач вважає, що розрахунок компенсації відповідача є протиправним, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Водночас, зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, зокрема, і на підставі судового рішення.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідач здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у травні 2024 року в сумі 1538,77 грн, проте при цьому розрахунок проведено лише за три місяці: вересень - листопад 2023 року, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.11.2024 № 32454-34298/М-03/8-2000/2 та доданим до нього розрахунком.
Разом із тим, як убачається з наведених вище норм Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, компенсація втрати частини доходів має здійснюватися за весь період прострочення виплати грошового доходу, тобто з моменту, коли дохід мав бути виплачений, до моменту фактичного отримання.
Суд зазначає, що під час нарахування компенсації відповідач повинен був врахувати увесь період невиплати пенсійних коштів з 01.12.2021 по 30.11.2023 року, а не лише три місяці, що обмежує право позивача на повне відшкодування втрати частини доходів.
Відсутність виплати пенсії з вини органу Пенсійного фонду породжує триваюче порушення права особи, і компенсація втрати частини доходів має нараховуватися без обмеження будь-яким строком за весь період невиплати.
Отже, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року та виплачених у грудні 2023 року є протиправною та наявність підстав для зобов?язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року виплачених разом із затримкою у грудні 2023 року; зобов?язання відповідача провести розрахунок компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2021 по 30.11.2023 року відповідно до вимог статті 3 Закону № 2050-III та пункту 4 Порядку № 159, обчисливши компенсацію за кожен місяць невиплати пенсії як добуток суми нарахованої, але невиплаченої пенсії за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін за період до її фактичної виплати.
Щодо позовних вимог в частині виплатити загальну суму компенсації втрати частини доходів з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення - з грудня 2023 року до моменту виконання судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (пункт 45 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі № 420/2411/19 (пункт 77)).
Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду було сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 у цивільній справі № 6-2759цс15.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до спірних правовідносин норми статті 625 ЦК України не застосовуються.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2025 року у справі №580/9536/23.
Враховуючи, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством та на нього не поширюються приписи цивільного законодавства, тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не виникло перед позивачем грошового зобов'язання у розумінні статті 11 ЦК України, як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
Щодо клопотання позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною третьою статті 382-1 КАС України визначено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З огляду на те, що положеннями частини 3 статті 382-1 КАС України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту, з урахування положень, що такий строк має становити не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищувати трьох місяців, суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту тривалістю три місяці з дня отримання цієї ухвали.
Враховуючи наведене, а також предмет спору у цій справі, наявні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду, а тому клопотання позивача підлягає задоволенню частково.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року та виплачених у грудні 2023 року.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року виплачених разом із затримкою у грудні 2023 року.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести розрахунок компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 за період з 01.12.2021 по 30.11.2023 року відповідно до вимог статті 3 Закону № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159, обчисливши компенсацію за кожен місяць невиплати пенсії як добуток суми нарахованої, але невиплаченої пенсії за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін за період до її фактичної виплати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Клопотання ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення суду у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1 937,92 грн. (одна тисяча дев?ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2025 року.
Суддя Н.А. Полях