Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 листопада 2025 р. № 520/20963/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29005) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії (вих. №205050012771 від 18.06.2024), надане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу роботу у Балаклійській районній спілці споживчих товариств Харківської області (РАЙСПОЖИВСПІЛКА) в період з 05.07.1988 по 07.02.1996.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення від 18.06.2024 №205050012771 про відмову в призначенні пенсії позивачу за віком та протиправно не зараховано до її страхового стажу періоди її роботи з 05.07.1988 по 07.02.1996, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ОСОБА_1 звернулася до Балаклійського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
За результатом розгляду було прийнято рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2024 №205050012771, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні від 18.06.2024 №205050012771 пенсійного органу було зазначено, що вік заявника становить - 55 років, страховий стаж заявника - 5 років 9 місяців 4 днів, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 13 рік.
Також, у рішенні зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано, зокрема, періоди роботи з 05.07.1988 по 07.02.1996 згідно з трудовою книжкою від 04.07.1988 НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи, а архівні довідки про заробітну плату від 27.05.2024 №01-51/576, від 27.05.2024 №01-51/577 не підтверджені первинними документами.
Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частина 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У частині 1 статті 8 вказаного Закону зазначено, зокрема, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт а частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Так, судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2024 №205050012771 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні пенсійного органу зазначено, що страховий стаж заявника - 55 років, страховий стаж заявника - 5 років 9 місяців 4 днів, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 13 рік. Зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки від 04.07.1988 НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи, а архівні довідки про заробітну плату від 27.05.2024 №01-51/576, від 27.05.2024 №01-51/577 не підтверджені первинними документами.
З трудової книжки серії НОМЕР_2 судом встановлено, зокрема, наступні періоди трудової діяльності позивача:
- запис №3: прийнята бухгалтером по переводу з Балаклійского РПС,
- запис №4: звільнена за власним бажанням.
Суд зазначає, що в трудовій книжці позивача містяться номери та дати рапортів щодо спірних періодів роботи позивача з 05.07.1988 по 07.02.1996 та відповідна печатка підприємства.
Суд зазначає, відповідно до п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 та від 30.11.2018 у справі №235/4179/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також, відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо спірного періоду роботи позивача з 05.07.1988 по 07.02.1996, суд зазначає, що запис №4 трудової книжки серії НОМЕР_2 про звільнення за власним бажанням з 07.02.1996 фактично містить не виправлення, а наведення цифри "2" в даті (в місяці) рапорту №10 від 02.02.1996, на підставі якого вчинено запис про звільненя, що й стало підставою для незарахування відповідачем зазначеного періоду. При цьому, судом не встановлено, що зазначений запис містить будь-які виправлення.
Суд вважає, що недолік оформлення трудової книжки, виявлений відповідачем при вирішенні питання щодо зарахування до страхового стажу позивача зазначеного періоду, такий як нечитабельна печатка підприємства, не може вважатися достатньою та самостійною підставою для відмови позивачу в зарахуванні періоду роботи до загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку (проставлена нечитабельна печатка), відсутня.
Так, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, зокрема, якості проставленої печатки підприємства чи акуратності відповідального працівника при заповненні трудової книжки.
Вказана позиція кореспондується з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», згідно якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Вищезазначені відомості з трудової книжки підтверджують трудову діяльність позивача в спірні періоди. Інших підстав для незарахування спірних періодів роботи до стажу позивача відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.
З огляду на зміст записів трудової книжки позивача (щодо періодів роботи позивача з 05.07.1988 по 07.02.1996) зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні недоліки трудової книжки є несуттєвими недоліками та наявність таких недоліків не позбавляє можливості чітко встановити трудовий стаж позивача за періоди з 05.07.1988 по 07.02.1996.
Крім того, суд звертає увагу, що виправлення у трудовій книжці не спростовує наявність у позивача стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
Суд зазначає, що відповідно до довідки №6 від 21.04.2024, яка видана ОСОБА_1 в тому, що вона дійсно працювала в совхоз-рабкопі "Вербівській". Згідно постанови загальних зборів пайщиків совхоз-рабкопа "Вербівській" від 17.10.2007 совхоз-рабкоп "Вербівській" був реорганізован шляхом приєднання до Балаклійського районного союзу пайщиків "Коопепратор". РСП " Кооператор" не може підтвердити стаж у зв'язку із тим, що всі документи по руху кадрів і заробітної плати не зберіглися.
Проте відповідно до архівних довідок від 27.05.2024 №01-51/576 та д 27.05.2024 №01-51/577, в архівному фонді радгоспробкоопу "Вербівський" у відомостях нарахування заробітної плати є дані про заробітну плату ОСОБА_2 , з липня 1988 року по лютий 1996 року.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Так, зважаючи на вищевикладені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, тому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2024 №205050012771 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою позивача, підтверджується, що позивач має право на включення до страхового стажу періодів роботи з 05.07.1988 по 07.02.1996.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.07.1988 по 07.02.1996 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29005) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29005) від 18.06.2024 №205050012771 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29005) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 05.07.1988 по 07.02.1996 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29005) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2025 року.
Суддя Н.А. Полях