Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
13 листопада 2025 р. Справа № 520/28106/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Шляхова О.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації (вул. Космічна, буд.82, м. Південне, Харківський р-н, Харківська обл., 62461, код ЄДРПОУ 02146191), Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, буд. 21/8, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 21661556), Освітнього омбудсмена України (Львівська площа, буд. 14А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43200222), треті особи: Комунальний заклад «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради (вул. Енергетична, буд.4, с-ще Солоницівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62370, код ЄДРПОУ 22661825), Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма» (бульв. Гавела Вацлава, буд.81, кв.32, м. Київ, 03126, код ЄДРПОУ 39382856) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на освіту, та зобов'язати Відділ освіти Харківської районної державної адміністрації в межах компетенції захистити немайнові права батька та дитини щодо забезпечення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 права на здобуття загальної середньої освіти;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти та науки України, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на освіту, та зобов'язати Міністерство освіти та науки України в межах компетенції захистити немайнові права батька та дитини щодо забезпечення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 права на здобуття загальної середньої освіти;
- визнати протиправною бездіяльність Освітнього омбудсмена України, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на освіту, та зобов'язати Освітнього омбудсмена України в межах компетенції захистити немайнові права батька та дитини щодо забезпечення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 права на здобуття загальної середньої освіти;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що полягала у тривалому незабезпеченні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права на освіту, та зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в межах компетенції захистити немайнові права батька та дитини щодо забезпечення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 права на здобуття загальної середньої освіти;
- стягнути солідарно з Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, Міністерства освіти та науки України, Освітнього омбудсмена України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на захист інтересів якого діє його батько ОСОБА_1 , завдану моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що предметом заявленого до розгляду спору є фактично правомірність бездіяльності відповідачів щодо незабезпечення ОСОБА_2 права на освіту. Позивач не оскаржує управлінські рішення чи бездіяльність відповідачів, а фактично не погоджується з непереведенням малолітньої особи ОСОБА_2 з Комунального закладу «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма».
При цьому, в тексті адміністративного позову позивачем самостійного визнається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про відновлення порушеного права його малолітнього сина на здобуття освіти у навчальному закладі.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.
Як свідчать матеріали позовної заяви, спір у цій справі виник щодо правомірності непереведення малолітньої особи ОСОБА_2 з Комунального закладу «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма».
Тобто, за своєю природою відносини, які склалися між сторонами, пов'язані з наданням освітніх послуг.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Виходячи із змісту позовних вимог, позивач прагне захистити цивільні права свого сина на переведення до іншого навчального закладу.
Заявлені позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, спір у цій справі стосується приватноправових відносин - захист прав позивача та його малолітнього сина, в інтересах якого ним фактично пред'явлений позов, має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.
Вищезазначене узгоджується із правовим висновком, який викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18 та від 30.09.2020 у справі № 815/3128/18.
За положеннями частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі ««Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Поряд із цим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити.
При цьому, частиною 7 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання вищенаведеної норми суд роз'яснює позивачеві, що заявлений до розгляду спір може бути поданий до місцевого загального суду в порядку, передбаченому ЦПК України.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації (вул. Космічна, буд.82, м. Південне, Харківський р-н, Харківська обл., 62461, код ЄДРПОУ 02146191), Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, буд. 21/8, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 21661556), Освітнього омбудсмена України (Львівська площа, буд. 14А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43200222), треті особи: Комунальний заклад «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради (вул. Енергетична, буд.4, с-ще Солоницівка, Харківський р-н, Харківська обл., 62370, код ЄДРПОУ 22661825), Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр освіти «Оптіма» (бульв. Гавела Вацлава, буд.81, кв.32, м. Київ, 03126, код ЄДРПОУ 39382856) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у дводенний строк з дня її проголошення.
Суддя Шляхова О.М.