про витребування доказів
Справа № 500/5347/25
13 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши з власної ініціативи питання про витребування доказів в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС №0333263-2407-1918-UA61040390000066619 від 05.04.2025, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік в розмірі 157 822,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою підприємцем і основним видом її діяльності є КВЕД 16.29 виробництво інших виробів з деревини. Така діяльність класифікується у секціях «С» КВЕД ДК 009:2010.
Позивач є власником нежитлового приміщення, будівлі виробничого призначення, цеху з виробництва паливних брикетів, загальною площею 1481,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з, і вважає, що така будівля відноситься до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
З огляду на те, що нежитлова будівля є будівлею промисловості, віднесена до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та використовуються позивачем у господарській діяльності за цільовим призначенням і не здається в оренду, лізинг, позичку, а її підприємницька діяльність класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, то з посиланням на підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вказує, що належна їй будівля не є об'єктом оподаткування, а контролюючим органом безпідставно визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно за 2024 рік.
ОСОБА_1 зазначає, що використовує будівлю для виготовлення паливних брикетів, має усе необхідне обладнання та устаткування для їх виготовлення, збут готової продукції здійснює у країни Європи та на внутрішньому ринку.
Ще у позові звернута увага, що рішенням Підгороднянської сільської ради №684 від 22.06.2022 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Підгороднянської сільської ради на 2023 рік», визначено, що будівлі промисловості розташовані на території Підгороднянської територіальної громади, звільнені від оподаткування без встановлення будь яких умов. Надалі Підгороднянською сільською радою не прийнято окремого рішення щодо встановлення ставок податку на податковий період 2024 року, в силу положень статті 12 ПК України рішення Підгороднянської сільської ради №684 від 22.06.2022 залишалось чинним до кінця 2024 року.
Ухвалою суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що у разі якщо суд прийде до переконання, що належним позивачем у справі є фізична особа ОСОБА_1 , а не особа в статусі підприємця, то позивач не заперечує щодо залучення її як позивача у статусі фізичної особи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позову не визнає. Вказує, з аналізу підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України висновується, що її застосування передбачає наявність таких умова: 1) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, 2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, 3) безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Документи, які долучила позивач до позовної заяви підтверджують провадження підприємцем господарської діяльності як такої та реалізацію продукції за межі митної території України, але не містять доказів, що товари є такими, що вироблені позивачем у спірному об'єкті нерухомого майна в межах її підприємницької діяльності, і підтверджують лише те, що такі було відвантажено за вказаною адресою.
Стосовно застосованої ставки податку, то відповідач зауважив, що рішенням Підгороднянської сільської ради №979 від 13.07.2023 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Підгороднянської сільської ради на 2024 рік» лише продубльовано норму Податкового кодексу України в частині пропільговнаного типу нежитлової нерухомості, а відтак, податковим органом, правомірно застосовано максимальну ставку податку - не більше 1,5 %, згідно вимог підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України.
Ще зазначає, що для проведення звірки ОСОБА_1 не зверталася до відповідача, а тому з посиланням на практику Верховного Суду вважає, що у випадку нереалізації платником податків права на проведення звірки даних відсутні підстави для посилань в подальшому на відомості, що можуть мати вплив або на віднесення належного йому нерухомого майна до об'єкта оподаткування взагалі, або ж на розмір ставки податку. Просить відмовити у позові.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив на спростування пояснень представника ГУ ДПС.
Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 належить на праві власності об'єкт нерухомого майна - будівля виробничого призначення, цех з виробництва паливних брикетів, загальною площею 1481,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з. Право власності на нерухоме майно зареєстровано 04.12.2021 та підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 зареєстрована як підприємець з 06.03.2020, основний вид діяльності КВЕД 16.29 виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння.
05.04.2025 ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ф» №0333263-2407-1918- НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 157 822,35 грн за податковий період 2024 рік, об'єкт оподаткування: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з, загальна площа об'єкта: 1481,9 кв.м.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №0333263-2407-1918-UA61040390000066619 від 05.04.2025 таким, що підлягає скасуванню, звернулася до суду із цим позовом.
У спірних правовідносинах платником податку виступає фізична особа - власник нежитлової будівлі ОСОБА_1 . Відтак належним позивачем за позовними вимогами щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0333263-2407-1918-UA61040390000066619 від 05.04.2025 є саме фізична особа ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець, тому суд за її згодою замінює позивача зі статусом підприємця на фізичну особу ОСОБА_1 .
Окрім того, ознайомившись з заявами по суті справи та долученими до них документами, суд вважає за необхідне витребувати додаткові докази для повного з'ясування обставин справи.
Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною третьою статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
У цій справі спірним питанням є встановлення того, чи є нерухоме майно - нежитлова будівля, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2023) не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
З аналізу цієї норми висновується, що її застосування передбачає наявність таких умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, третя - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Згідно з пунктом 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від №507 від 17.08.2000 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Класифікатор забезпечує уніфікацію об'єктів нерухомості за функціональним призначенням та містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою.
Визначення належності об'єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.
Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з якими: споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», та який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості» 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне2.
Суд зазначає, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
При цьому, ДК 018-2000 використовується виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначається у реєстрі прав на нерухоме майно, але має бути визначено у технічній документації на будівлю.
Водночас позивач до заяв по суті справи долучив лише витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по спірному об'єкту нерухомого майна, проте не надав технічний паспорт будівлі та інші документи (при наявності), які містять відомості про класифікаційні ознаки та функціональне призначення об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з, загальною площею 1481,9 кв.м.
З огляду на неподання позивачем до суду усіх доказів, що стосуються предмета доказування у цій справі, та з метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи необхідно витребувати у ОСОБА_1 вказані додаткові докази.
Неподання учасниками справи визначених судом доказів унеможливлює встановлення судом обставин, які мають значення для вирішення справи.
У зв'язку з такими обставинами слід продовжити строк розгляду справи.
Керуючись статтями 9, 48, 77, 80, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Замінити первісного позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на належного - фізичну особу ОСОБА_1 у справі за її позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Зобов'язати ОСОБА_1 надати суду у строк до 24 листопада 2025 року (включно) технічний паспорт будівлі та інші документи (при наявності), які містять відомості про класифікаційні ознаки та функціональне призначення об'єкта нерухомості - належної їй нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з, загальною площею 1481,9 кв.м.
У зв'язку з необхідністю витребування доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи, продовжити строк розгляду справи до тридцяти днів.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 13 листопада 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.