про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
Справа № 500/6200/25
13 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Р.П. Грицюк, розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення.
11.11.2025 представником позивача подано заяву про усунення недоліків. Яка мотивована тим, що надати розрахунки та докази непроведення індексації позивачу грошового забезпечення чи неправильного нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач не може, оскільки саме відповідач по справі - військова частина НОМЕР_1 зобов'язана здійснити означені розрахунки.
Суд зазначає, що відомостей про звернення позивача до відповідача з метою отримання інформації про проведення індексації, її розміру здійснено не було. Незважаючи на це позивач звертається до суду з позовними вимогами щодо невиплати в повному розмірі індексації-різниці грошового забезпечення.
Розглянувши заяву про усунення недоліків, суд вважає за можливе повторно наголосити позивачу щодо необхідності дотримання встановлених вимог до позовної заяви, яка подається до адміністративного суду.
Так, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.
Суд звертає увагу позивача на те, що дії суб'єкта владних повноважень активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та діями відповідача із винесення оскаржуваного рішення позивач зобов'язаний окремо обґрунтувати кожну із заявлених вимог.
Суд повторно звертає увагу, що представником позивача жодних розрахунків та доказів не проведення індексації-різниці грошового забезпечення позивача чи неправильного нарахування грошового забезпечення до позовної заяви не долучено. Ба більше, з єдиного долученого позивачем доказу - листа відповідача від 16.10.2025 слідує відсутність спору у цій справі.
З додатку 4 до позовної заяви слідує, шо позивач долучає адресовану відповідачу заяву про нарахування індексації-різниці, однак зі змісту цього додатку слідує, що долучена до матеріалів цієї справи заява стосується нарахування грошового забезпечення з розрахунку встановленого законом прожиткового мінімуму з 26.02.2022 по 19.05.2023. Разом з тим, у позовній заяві позивач вважає протиправним нарахування індексації-різниці позивачу, однак до позовної заяви не долучає жодних доказів, розрахунків у цій частині позовних вимог.
Оцінка предмета заявленого позову, як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, адже судовому захисту підлягає не можливе чи уявне право, а порушене.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно усунути порушення шляхом наведення підстав позовних вимог у частині позовних вимог щодо зобовязання нарахувати та виплатити індексакцію-різницю.
Адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Крім того, представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначивши причинами його пропуску проходження військової служби позивачем і запровадження воєнного стану.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/98/25 виклала правовий висновок щодо поновлення процесуального строку звернення до суду, в якому вкотре зауважила, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Правовий висновок щодо пропуску процесуального строку звернення до суду, який пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності держави, згідно положень статей 122 та 123 КАС, зроблений Касаційним адміністративним судом у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24.
У вказаній постанові касаційний суд зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
ВП ВС відмічає, що лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду. Врахуванню підлягає, зокрема, обмеження доступу до правової допомоги, про що йде мова в розглянутій справі.
Для визнання поважною причиною пропуску процесуального строку через запровадження воєнного стану необхідно враховувати: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість процесуального строку, час після його завершення, наявність об'єктивних перешкод для реалізації права, поведінку особи щодо вжиття розумних заходів для реалізації свого права.
У постанові Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 зазначено, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».
Водночас згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Отже, згідно з положеннями чинного процесуального законодавства України підстави для виникнення права на поновлення процесуальних строків (у тому числі для подання позовних заяв) залишаються тими самими. З наведеного випливає, що наслідки, пов'язані з повномасштабним вторгнення російської федерації на територію України, мають відповідати умовам поважності причин для поновлення таких строків. Для поновлення процесуальних строків із причин настання негативних наслідків у зв'язку з повномасштабним вторгненням суд вимагає надання письмових доказів їх існування.
Відтак, подаючи заяву про усунення недоліків, представником позивача не усунено такі, адже суду не надано жодного доказу щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, як то виконання позивачем бойових завдань, перебування у тривалому відрядженні та інші.
Звернення позивача за правовою допомогою та отримання відповідей на адвокатські запити не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законодавством строку. Наведені представником позивача обставини носять суб'єктивний характер. Відтак, позивачу необхідно навести інші поважні причини пропуску строку звернення до суду у цій справі, надавши відповідні докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити строк залишення адміністративного позову без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 121, 160, 161, 169 КАС України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у заяві представника позивача від 11.11.2025.
Продовжити строк залишення без руху адміністративного позову ОСОБА_1 у справі №500/6200/25.
Повідомити позивача про необхідність у термін 10 днів з моменту отримання ухвали суду усунути недоліки та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 13 листопада 2025 року.
Головуючий суддя Грицюк Р.П.