13 листопада 2025 року м. Рівне №460/16813/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 3) про:
визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо непроведення перевірки наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) відстрочки від призову під час мобілізації, спотворення даних та зняття його з спеціального військового обліку шляхом втручання в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
визнання протиправним та скасування наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 7 від 16.01.2025 у частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 );
визнання протиправним та скасування наказу начальника Військової частини НОМЕР_1 № 10 від 10.01.2025 року (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 );
зобов'язання начальника Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити на військовому обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) із зарахуванням його на спеціальний військовий облік..
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом КП «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради від 01.06.2018 №141-к ОСОБА_1 було призначено на посаду робітника дорожньо-експлуатаційної дільниці. Роботодавець 31.07.2024 року за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (“Портал Дія») забронював ОСОБА_1 , що підтверджується заявкою № 20240731-80528 (номер 19 в заявці про бронювання працівників). Відповідно до результатів бронювання за вищезазначеною заявкою ОСОБА_1 був заброньованим до 31.07.2025 (номер 20 в результатах бронювання за заявкою). Роботодавець надіслав до Відповідача 2 лист від 28.08.2024 року за вих№1078 щодо зарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік. Таким чином Роботодавець повідомив Відповідача 2 про зарахування Позивача на спеціальний військовий облік. Відповідно до розпорядження начальника Київської ОДА (Київської ОВА) №1269 від 20.11.2023 Роботодавець підтвердив статус підприємства, як критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Таким чином Позивач мав відстрочку до 31 липня 2025 року, що підтверджується електронним військово-обліковим (електронним ВОД) від 18.12.2024 року. У грудні 2024 за юридичною адресою КП «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 директору вказаного комунального підприємства було вручено розпорядження про необхідність здійснити оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на персональному військовому обліку у КП «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10.01.2025. Після вручення вказаного розпорядження позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей же день наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.01.2025 № 7 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025 №10 позивача було зараховано до списків особового складу цієї військової частини. Вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобілізуючи його до Збройних Сил України, не врахував, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку. Зауважує, що всупереч наданих документів про бронювання за основним місцем роботи, відповідачами були прийняті спірні накази, які, на думку позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 10.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція відповідача 1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач 1 вказує, що військова частина не має стосунку до заходів мобілізаційної готовності. 10 січня 2025 року відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 10 солдата ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення. Крім того, вказує, що станом на 10.01.2025 позивач пройшов військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 , де встановлено, що він здоровий, відповідно визнаний придатним до військової служби. Зазначає, що станом на 10.01.2025 в ОСОБА_1 були відсутні відомості про наявність відстрочки від призову на військову службу, така не була підтверджена обліковими документами, тому і було прийнято рішення про його призов на військову службу. Також стверджує, що ОСОБА_1 не звертався з рапортом та засвідченими копіями підтверджувальних документів до командира військової частини НОМЕР_1 з метою підтвердження підстав для звільнення з військової служби у разі небажання ним продовжувати проходження військової служби. З огляду на вказане відповідач 1 просить суд відмовити у задоволенні поданого позивачем позову в повному обсязі.
На спростування доводів відповідача 1, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на визнання протиправним самого факту його призову та зарахування до списків особового складу внаслідок неправомірних дій відповідача 2 та в подальшому відповідача 3, а не на оскарження бездіяльності щодо не розгляду рапорту. На момент призову позивача до військової служби під час мобілізації він мав чинне бронювання, що підтверджується доказами долученими до позовної заяви. Таким чином порушене право позивача повинне бути відновлене навіть за умови відсутності протиправності у діях відповідача-1. Також, зазначив, що будь яке посилання на те, що визнання процедури призову протиправною не може спричинити відновленню попереднього становища особи, призваної на військову службу є відмовою від Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Представником ІНФОРМАЦІЯ_2 29.10.2025 подано відзив на позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказав, що на момент призову на військову службу було встановлено, що позивач несвоєчасно оновив персональні дані, а також дані щодо проходження ВЛК в ЄДРПВР були відсутні, що є порушенням правил військового обліку, ПКМУ №560. Однією з причин скасування бронювання в ЄДРПВР є звернення особи. Позивач 10.01.2025 року написав заяву про видачу військового квитка, в якій зазначив причину видачі: у зв'язку із призовом на військову службу під час загальної мобілізації. Це свідчить про усвідомлення ним факту призову та відсутність заперечень на момент оформлення документів. Вказана заява не містила посилань на наявність броні або вимог щодо звільнення від служби. Також, вказав, що скасування наказу в частині призову по мобілізації є скасуванням індивідуального акта. У зв'язку з цим зазначає, що відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Тобто, індивідуально-правовий акт, як результат правозастосування, адресований конкретному суб'єкту, є формально обов'язковими для персоніфікованої (чітко визначеної) особи, містить індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів, розрахований на врегулювання лише конкретної ситуації, а тому його юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Тому такі акти не можуть мати зворотної дії в часі. В той же час після реалізації спірного наказу виникли вже нові правовідносини з приводу проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов, оскільки цей наказ вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби, не відновить початковий стан і не призведе до жаданого позивачем результату, який він переслідує у цьому позовному провадженні. Отже, скасування, після його реалізації та вичерпання своєї дії, оспореного позивачем акту індивідуальної дії щодо призову на військову службу, призведе до порушення стабільності усталених публічно-правових відносин та принципу правової визначеності. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив від 03.11.2025 позивач підтримав позовні вимоги та додатково пояснив, що в позивача в електронному ВОД (Резерв+) міститься відмітка про “ДАНІ УТОЧНЕНО ВЧАСНО». Таким чином він уточнив їх в термін передбачений Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». При цьому відмітка “дата уточнення даних» містить інформацію про те, коли позивач уточнив дані востаннє саме через Резерв+. Оскільки військовозобов'язаний може уточняти свої облікові дані не один раз, а щоразу коли в нього змінюються такі облікові дані, а уточнення можливо здійснювати не лише через Резерв+, а й через ЦНАП та/або ТЦК та СП, то більш пізніша дата ніж після спливу 60-денного строку не свідчить про порушення строків такого уточнення. До того ж жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку “оновити персональні дані», тому позивачу не зрозуміло про який обов'язок йде мова у відзиві. Крім того, зазначає, що відповідач-3 надає фото заяви про видачу військового квитка, яку, начебто написав позивач, та яка адресована відповідачу 2. Проте, видача військових квитків військовозобов'язаним за такою заявою проводиться Р(М)ВК, які в процесі ліквідації на сьогодні, і яким відповідач 2 (керівнику якого адресована така “заява») не є. Таким чином навіть у випадку направлення заяви такого змісту вона не може бути розглянута ані відповідачем 2 , ані відповідачем 3. До того ж відповідно до змісту самої форми заяви в ній зазначено “З Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних ознайомлений». Жодної згадки про те, що підписант ознайомлений з Правилами військового обліку військовослужбовців не передбачено. Крім того з фотокопії заяви не можна ідентифікувати ким було здійснено записи (оскільки позивачем не було надано згоди на мобілізацію), встановити дійсне волевиявлення позивача на отримання військового квитка, саме з такої підстави. До того ж, в даній заяві містяться недостовірні дані, а саме щодо сімейного стану, оскільки позивач є розлучений. І як можна побачити, зовнішній вигляд заяви свідчить, що її текст виконано трьома різними почерками, що викликає сумнів у її належності та допустимості. До того ж в Заяві не передбачена можливість зазначення “заперечень на момент оформлення документів», про що стверджує відповідач 3, а також обов'язку “зазначення посилання на наявність броні або вимог щодо звільнення зі служби». Дії відповідача 2, які виправдовуються посадовою особою відповідача 3 свідчать про перекладання відповідальності на позивача. Крім того, вказує, що відносно позивача було прийнято рішення про зарахування його на спеціальний військовий облік, проте самі відповідач 2 та відповідач 3 порушили «гарантію стабільності суспільних відносин» та принцип правової визначеності знявши його із такого військового обліку, мобілізувавши його, що порушило імперативну норму п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та позбавляючи впевненості в тому, що порушене право позивача може бути відновлене, оскільки відповідачі вчиняючи такі протиправні дії надіються на “незворотність мобілізації». Таким чином, зазначає, що лише скасування таких незаконних рішень буде відновлювати усталені публічно-правові відносини та ще більш закріпить принцип правової визначеності, який є фундаментальною складовою верховенства права.
У встановлений судом строк 4 відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив на позовну заяву не подано, тому в силу вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до наказу директора Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради від 01.06.2018 №141-к ОСОБА_1 було призначено на посаду робітника дорожньо-експлуатаційної дільниці.
Згідно з розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 20.11.2023 № 1269 Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради віднесено до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Згідно із результатом бронювання за заявою № 20240731-80528 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заброньований до 31.07.2025, про що листом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради № 1078 від 28.08.2024 повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_2 із прохання зарахувати його на спеціальний військовий облік.
17.12.2024 за юридичною адресою Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 директору вказаного підприємства надіслано розпорядження про необхідність здійснити оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 , який перебуває на персональному військовому обліку у Комунальному підприємстві «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10.01.2025.
Згідно наказу директора Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради № 292-к від 17.12.2024 було зобов'язано начальника відділу кадрів оповістити ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 під підпис та забезпечити його прибуття 10.01.2025.
З позовної заяви вбачається, що після вручення вказаного розпорядження ОСОБА_1 10.01.2025 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2025 № 7/55 ОСОБА_1 на підставі графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ визнаний придатним до військової служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 7 від 16.01.2025 ОСОБА_1 на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» відповідно до мобілізаційних директив командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 22.02.2022 № М5 та № М6 10.01.2025 призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.01.2025 № 10 солдат ОСОБА_1 з 10.01.2025 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, на всі види забезпечення та призначений на посаду оператор 2 відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів роти вогневої підтримки.
З військового квитка серії НОМЕР_3 від 10.01.2025 судом встановлено, що з 10.01.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо призову на військову службу під час мобілізації та про зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.
В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (на момент винесення оскаржуваних наказів діяв у редакції від 07.09.2024, далі - Закон № 3543-XII).
У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять мобілізація та особливий період, відповідно до яких:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до статті 24 Закону № 3543-XII бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно з приписами статті 25 Закону № 3543-XII бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах:
державної службикатегорії "А", голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов'язані;
державної службикатегорій "Б","В", в органах місцевого самоврядування - не більше 50 відсотків кількості військовозобов'язаних цих категорій у зазначених органах;
2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками.
Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу ( в редакції на момент винесення оскаржуваних наказів діяв у редакції від 07.09.2024, далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частиною першою статті 33 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час (частина перша та друга статті 35 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, на момент бронювання позивача діяв у редакції від 01.01.2025), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань (серед іншого):
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» , «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» , «Про захист персональних даних та міжнародних договорів у сфері захисту інформації», згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;
взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Як вже зазначав суд, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку, тому позивач мав легітимні очікування на відповідне застосування цієї норми.
Судом встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану» від 05.06.2024 № 650 був заброньований за Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради.
У зв'язку із цим, Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради 31.07.2024 року за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (“Портал Дія») забронювало позивача, що підтверджується заявкою № 20240731-80528 (номер 19 в заявці про бронювання працівників). Відповідно до результатів бронювання за вищезазначеною заявкою позивач був заброньованим до 31.07.2025 (номер 20 в результатах бронювання за заявкою).
Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради надіслало до ІНФОРМАЦІЯ_2 лист від 28.08.2024 року № 1078 щодо зарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік. Тобто роботодавець повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про зарахування позивача на спеціальний військовий облік.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 22.11.2024 № 1332, яка у даній частині набрала чинності 23.11.2024, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов'язаним засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг і строк дії яких не закінчився на день набрання чинності цією постановою, є чинними до 31 березня 2025 року.
Таким чином позивач мав відстрочку до 31 березня 2025 року, що підтверджується електронним військово-обліковим (електронним ВОД).
Суд зауважує, що механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487, ).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1487 для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За приписами пункту 17 Порядку № 1487 військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Військовозобов'язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
В силу положень пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого: виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 80 Порядку № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Відповідно до частини п'ятої, частини восьмої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону № 1951-VIII).
При цьому, статтею 14 Закону № 1951-VIII визначено, що ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами.
З огляду на наведені норми законодавства, суд зауважує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та саме на них покладено обов'язок, в тому числі, здійснювати контроль бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, тобто перевіряти та володіти інформацією з приводу заброньованих осіб з метою недопущення щодо них протиправних дій.
ІНФОРМАЦІЯ_3 володів інформацією відносно того, що позивач ОСОБА_1 був заброньований за Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь»» Ірпінської міської ради до 31.07.2025, адже відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та на адресу відповідача 2 надіслано роботодавцем лист № 1078 від 28.08.2024.
Суд констатує, що приймаючи наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_3 був обізнаний про наявність у позивача права на відстрочку, у свою чергу результат бронювання за заявою № 20240731-80528 є документом, який підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки від призову, тому позивач відповідно до вимог статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і, як наслідок, безпідставно 10.01.2025 призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
На переконання суду, відповідачами 2 та 3 у порядку статті 77 КАС України не доведено правомірності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 7 від 16.01.2025, яким призвано ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 . За таких обставин права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.01.2025 № 7 в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 солдата запасу ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування та соціальної підтримки під час мобілізації військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову (в даному випадку мають статус заброньованої особи).
В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025 №10, зобов'язання відповідача 1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити на військовому обліку ОСОБА_1 із зарахуванням його на спеціальний військовий облік, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що у спірних правовідносинах порушеним є право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації.
Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025 №10 та зобов'язання виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.
Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас скасування наказу від 10.01.2025 №10 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу вказаної військової частини виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_3 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.
Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судом у межах розгляду даної справи і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення. Відтак у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, яка, в силу ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при вирішенні даної справи.
Оскільки позовні вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити на військовому обліку ОСОБА_1 із зарахуванням його на спеціальний військовий облік, є похідними від позовних вимог про визнання протиправним, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2025 №10 та зобов'язання відповідача 1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , то у задоволенні даної частини позовних вимог також слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідачі 2 та 3 як суб'єкти владних повноважень не виконали свого процесуального обов'язку щодо доказування правомірності допущеної ними поведінки та прийнятого у спірних правовідносинах рішення (наказу №7 від 16.01.2025): будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подано, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази позивача та суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позов належить задовольнити частково.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 968, 96 грн, що підтверджується квитанцією від 16.09.2025 № 9675-9463-7384-4621.У зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати у сумі 484,48 грн (пропорційно до задоволених позовних вимог).
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2025 № 7 в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 солдата запасу ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя Д.П. Зозуля