13 листопада 2025 року м. Рівне №460/16672/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії, визнання протиправним та скасування рішення від 03.09.2025 №172350006425, зобов'язання призначити й виплачувати пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка постійно прожила на території радіоактивного забруднення, починаючи з 21.07.2025.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій та прийнятого органом Пенсійного фонду рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Зокрема, позивач зауважує, що нею дотримано усіх законодавчих підстав для призначення пенсії.
Ухвалою суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача 1 та відповідача 2 надійшли відзиви на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що підстави для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні, оскільки позивачем не підтверджено факт проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Колки Дубровицького району Рівненської області. Зареєстроване місце проживання з 02.09.1996 - с.Колки, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області 05.08.1996.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 15.04.1994, позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Довідкою від 08.01.2025 №20, виданою виконкомом Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області підтверджено, що позивач дійсно проживає та зареєстрована в с.Колки Сарненського району Рівненської області з 17.01.1971 по 24.08.1988, з 20.07.1990 по даний час.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі №556/659/25, яке набрало законної сили 18.07.2025, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Колки Дубровицького (на даний час Сарненського) району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з 24.08.1988 по 20.07.1990.
21.07.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
03.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №172350006425 про відмову у призначенні пенсії (на заміну рішення про призначення пенсії від 28.07.2025).
В зазначеному рішенні вказано, що вік заявника становить 54 роки 6 місяців 4 дні, страховий стаж становить 36 років 10 місяців 1 день. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 33 роки 10 місяців 11 днів, станом на 01.01.1993 - 2 роки 1 місяць 28 днів. Для визначення права на зниження пенсійного віку не враховано періоди перебування у зоні гарантованого добровільного відселення з 24.08.1988 по 20.07.1990, згідно рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі №556/659/25 про встановлення факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Згідно рішення суду факт постійного проживання ОСОБА_1 підтверджується. Зобов'язання щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на органи Пенсійного фонду України не покладено.
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у виді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і цього Закону.
Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 років.
Суд встановив, що згідно з довідкою від 08.01.2025 №20, виданою виконкомом Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області позивач дійсно проживає та зареєстрована в с.Колки Сарненського району Рівненської області з 17.01.1971 по 24.08.1988, з 20.07.1990 по даний час.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі №556/659/25, яке набрало законної сили 18.07.2025, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Колки Дубровицького (на даний час Сарненського) району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з 24.08.1988 по 20.07.1990.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991"Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", с.Колки Дубровицького (на даний час Сарненського) району Рівненської області дійсно відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд зазначає, згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А також наголошує, що за сталою практикою Верховного Суду, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, судовим рішенням від 18.06.2025 у справі №556/659/25 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: постійного проживання позивача в періоди зазначені у такому рішенні в с.Колки Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області та має преюдиційне значення при розгляді цієї справи.
Отже, факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та відповідно, право останнього на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII, підтверджено належними та допустимими доказами.
Таким чином, що відповідачем було зроблено хибний висновок про відсутність у позивача необхідного строку проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Окрім зазначеного суд встановив, що позивач в подальшому також проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, зокрема в період з 20.07.1990 по 08.01.2025 (дату видачі довідки №20).
Щодо можливості зарахування періоду проживання особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю (у цій справі гарантованого добровільного відселення) з 01.01.1993, висловився Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі № 380/7535/21, де зазначив: Отже для правильного вирішення спору судам слід було встановити кількість років проживання позивачем в зоні посиленого радіоекологічного контролю в цілому.
Таким чином, факт постійного проживання (роботи) позивача необхідний проміжок часу у зоні гарантованого добровільного відселення доведений матеріалами справи, що у сукупності дає їй право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років (максимальний).
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачами, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії вона досягнула 54 річного віку та має страховий стаж 36 років 10 місяців 1 день.
Отже в досліджуваній ситуації виконано всі умови для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.09.2025 №172350006425 є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку, а належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання призначити останній пенсію з 21.07.2025.
Щодо органу Пенсійного фонду України, якого належить зобов'язати відновити порушене право позивача, то з огляду на те, що право позивача на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку порушило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, то саме цей орган Пенсійного фонду України належить зобов'язати відновити порушене право позивача.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача-2, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, тобто задоволена основна позовна вимога немайнового характеру, яка підлягала оплаті судовим збором, і спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується зі способом захисту порушених прав позивача.
При цьому, судовий збір необхідно стягнути з відповідача 2, оскільки саме ним прийнято оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.09.2025 №172350006425.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 21.07.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл.,79016. ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885)
Повний текст рішення складений 13.11.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО