13 листопада 2025 року м. Рівне №460/9892/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.05.2025 року №172050007265 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.05.2025 року №172050007265 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити й виплачувати з 27.02.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що досягнувши 54-річного віку звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 3 категорії відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідачі відмовили у призначенні даного виду пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного періоду постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. На думку позивача, вказані відмови є протиправними та такими, що порушують гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що 24.04.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі- Закон №796). За результатами розгляду заяви позивача та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, врахуванням принципу екстериторіальності, прийнято рішення від 02.05.2025 №172050007265 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що обчислений період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01.01.1993 - 2 роки 3 місяці 14 днів. Враховуючи вищенаведене та оскільки у позивачки відсутнє проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років на 01.01.1993 рік, то рішення Головного управління про відмову у призначенні пенсії від 02.05.2025 відповідно до п.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прийнято правомірно. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Вказав, що позивач 20.05.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі- Закон №796). За результатами розгляду заяви позивача та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, врахуванням принципу екстериторіальності, прийнято рішення від 27.05.2025 №172050007265 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Вік заявника 54 років 02 місяці 24 дні. Страховий стаж становить 30 років 09 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано періоди: - згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 10.05.1988: з 1983 по 1984, згідно довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, оскільки законодавством передбачено вік, з якого допускається прийняття на роботу, а саме по досягненні чотирнадятирічного віку. - отримання матеріальної допомоги з 15.01.1998 по 15.01.1999, оскільки ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено зарахування матеріальної допомоги. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить на 1 січня 1993 року - 02 роки 03 місяці 14 днів. Відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796 у зв'язку з відсутністю проживання в зоні добровільного (гарантованого) відселення не менше 3 років на 01.01.1993 рік. Відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у відповідності до норм ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внаслідок не підтвердження місця проживання в зоні гарантованого добровільного відселення на 01 січня 1993 року не менше 3 років. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією 11.06.1993.
24.04.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області та 02.05.2025 прийнято рішення №172050007265 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні вказано, що вік заявника становить 54 роки 02 місяці 24 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, заявниця проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, згідно довідки від 31.07.2024 №909 (за виключенням періоду навчання в м. Житомир), станом на 01.01.1993 - 2 роки 3 місяці 14 днів. Згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 під 10.05.1988 та трудової книжки серії НОМЕР_3 від 09:11.2022, до страхового стажу, не зараховано: - період роботи в колгоспі з 1983 по 1984 рік, згідно довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, оскільки статтею 138 Кодексу законів про працю України визначено вік, з якого допускається прийняття на роботу, а саме: по досягненні чотирнадцятирічного віку - період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 15.01.1988 по 15.01.1999, оскільки даний вид допомоги не передбачений ст. 24 Закону 1058. Крім того, до страхового стажу не зараховано період здійснення догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до сповнення 3-річного віку (2004 р. у зв'язку з відсутністю довідки з управління праці та соціального захисту населення про період отримання допомоги по догляду. У призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №796 відмовити.
20.05.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області та 27.05.2025 прийнято рішення №172050007265 про відмову у призначенні пенсії.
У рішення вказано, що вік заявника 54 роки 02 місяці 24 дні. Згідно наданих документів страховий стаж становить 30 років 09 місяців 21 день. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу зараховано періоди згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 10.05.1988: - з 1983 по 1984, згідно довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, оскільки законодавством передбачено вік, з якого допускається прийняття на роботу, а саме: по досягненні чотирнадцятирічного віку; - отримання матеріальної допомоги з 15.01.1998 по 15.01.1999, оскільки ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» не передбачено зарахування матеріальної допомоги. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить на 1 січня 1993 року - 02 роки 03 місяці 14 днів. Не зараховано до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення: - періоди згідно рішення Володимирецького районного суду від 17.03.2025 по справі №556/3518/24, оскільки в вищезазначеному документі відсутнє рішення зобов'язального характеру щодо призначення пенсії. Порядком №22-1 не передбачено зарахування факту проживання на територіях радіоактивного забруднення рішенням суду; - період навчання у місті Житомир, оскільки м. Житомир не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» оскільки відсутнє проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років на 01.01.1993 рік.
Як встановлено судом з позовної заяви, відзивів та оскаржуваних рішень, спір у даній справі фактично виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Інші результати розгляду заяв, зокрема стосовно зарахування періодів до страхового стажу, позивач не оскаржує. Позивач має понад 30 років страхового стажу.
Вважаючи відмови у призначенні пенсії протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсійний вік знижується на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки*) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Тобто, для зниження пенсійного віку на 6 років слід перевірити дотримання умов: 1) чи є особа потерпілою від Чорнобильської катастрофи; 2) чи особа постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює в зоні гарантованого добровільного відселення; 3) чи станом на 1 січня 1993 року особа прожила або відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років; для розрахунку кількості років зниження пенсійного віку слід встановити - 4) чи проживала або постійно працювала особа в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року; та 5) загальну кількість років проживання особи в зазначеній зоні.
Відповідачі вказують, що позивач станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років.
Щодо періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, то суд зазначає, що згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Маневицької селищної ради №909 від 31.07.2024 ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована та проживала в с. Козлиничі Маневицького району з 01.01.1980 року по 09.08.1988 рік, з 01.06.1993 року по січень 1995 року, з 28.06.1996 року по 05.05.1997 та була зареєстрована та постійно проживала в с.Хряськ з січня 1995 року по 28.06.1996 рік.
Крім того, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області №556/3518/24 від 17.03.2025 року, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 постійно проживала без реєстрації в період з 08.01.1989 року по 21.01.1989 року включно, з 21.06.1989 року по 31.08.1989 року включно, з 14.01.1990 року по 27.01.1990 року включно, з 05.07.1990 року по 31.08.1990 року включно, з 10.02.1991 року 23.02.1991 року включно, з 04.07.1991 року по 31.08.1991 року включно, з 01.02.1992 року по14.02.1992 року включно, з 29.06.1992 року по 28.02.1993 року включно в селі Козлиничі Маневицького району Волинської області.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судом встановлено, що позивач прожив та працював в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, а саме 3 роки 5 місяців 11 днів.
Крім того суд зауважує, що при видачі позивачу посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи категорії 3 уповноваженими органами було перевірено та достовірно встановлено факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3 років.
Щодо застосування початкової величини зниження пенсійного віку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією 11.06.1993.
Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Маневицької селищної ради №909 від 31.07.2024 ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована та проживала в с. Козлиничі Маневицького району з 01.01.1980 року по 09.08.1988 рік, з 01.06.1993 року по січень 1995 року, з 28.06.1996 року по 05.05.1997 та була зареєстрована та постійно проживала в с.Хряськ з січня 1995 року по 28.06.1996 рік.
Зважаючи, що даними довідки підтверджено, що з 26.04.1986 по 31.08.1986 проживала в с.Козлиничі Маневицького району Волинської області, а відповідно до примітки до частини першої ст.55 Закону № 796-ХІІ, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, суд дійшов висновку, що позивачу повинна встановлюватися початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки, оскільки він в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 проживала в населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач в подальшому також проживала та працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, а зокрема у період з 1993 по 1997 роки.
А відтак, враховуючи те, що позивач має право на початкову величину зниження пенсійного віку (3 роки), та станом на 01.01.1993 року прожив та відпрацював у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років (3 роки початкова величина та на 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи).
Суд зауважує, що другою обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Водночас, відповідачем не заперечується та не ставиться під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж 30 років, необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Таким чином, в силу вимог Закону №796-XII та Закону №1058-ІV позивач набув право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні пенсії є протиправними та порушують гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
Отож, судом встановлено, що позивач досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та має необхідний страховий стаж для призначення пенсії.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності для повного відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачу 54 роки виповнилося 26.02.2025 року, а з заявою про призначення пенсії та необхідними документами позивач первинно звернулася 24.04.2025, то пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинна бути призначена позивачу з 27.02.2025.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів , яків прийняли спірні рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.02.2025 №172050007265 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.02.2025 №172050007265 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27 лютого 2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківська обл.,76018, ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд.158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл.,69005, ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012)
Суддя С.М. Дуляницька