. 12 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11922/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,
28 серпня 2025 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300030 терміном дії з 28.12.2023 по 28.12.2028 видану ТОВ “ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, вул. Об'їзна, 9.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пунктом 28 частини 2 статті 46 Закону України №3817-ІХ встановлено, що методика визначення об'єму необлікованого пального встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проте, станом на дату оформлення результатів фактичної перевірки Кабінет Міністрів України не прийняв будь-якого нормативно-правового акту, яким би було затверджено вказану Методику. Відтак, вважає такими, що не відповідають вимогам законодавства та очевидно протиправними висновки відповідача в акті фактичної перевірки про наявність підстав, передбачених пунктом 28 частини 2 статті 46 Закону України №3817-ІХ. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 444 затверджено Методику визначення об'єму необлікованого пального, яка розроблена з метою визначення об'єму необлікованого пального, виявленого під час його зберігання та/або реалізації, зокрема для цілей застосування пунктів 26- 28 частини другої статті 46 Закону України №3817-ІХ, що набрала чинності 18.04.2025. Виходячи з норм цієї Методики, необліковане пальне, наявність якого є підставою для припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, має становити собою різницю між фактичною кількістю пального в резервуарах та кількістю пального за обліковими даними АЗС. Посилається на те, що фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою №17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС. Усі нафтопродукти та СВГ, які поступають на АЗС для продажу, у відповідній кількості заносяться до РРО, який і здійснює облік товарно-матеріальних цінностей. Звертає увагу на те, що акт фактичної перевірки не містить опису та обґрунтування в чому саме полягає порушення порядку ведення обліку товарних запасів - пального за місцем їх реалізації та порушення яких саме норм законодавства, якими врегульовано порядок ведення обліку товарних запасів. Не містить Акт фактичної перевірки і зауважень до документів, якими підтверджується походження та облік товарних запасів - пального на АЗС, а також зауважень до порядку ведення такого обліку, передбаченого як Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» так і Інструкцією №281, Інструкцією №332. Та більш того, Акт фактичної перевірки не містить опису порядку застосування Методики визначення об'єму необлікованого пального та порядку обчислення кількості начебто необлікованого пального, що є обов'язковою умовою для застосування п. 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ як підстав припинення дії ліцензії. Також, при проведенні фактичної перевірки було здійснено зняття фактичних залишків нафтопродуктів в резервуарах та здійснювалось їх кількісне порівняння з обліковими даними РРО. Акт фактичної перевірки не містить висновків та/або фактів виявлення нестачі пального та/або його надлишків. Крім того, звертає увагу, на те , що витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не відповідає за формою та змістом, в тому числі щодо опису підстав (обґрунтування) прийняття рішення про припинення дії ліцензії на підставі п. 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, порядку набрання рішенням законно сили, порядку оскарження рішення, а містять лише формальне посилання на норму законодавства, що також свідчить про очевидну протиправність Рішення про припинення дій ліцензій №334 від 13.08.2025 року. До того ж, безпосередньо саме рішення на адресу ТОВ “ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» не направлялось.
Одночасно з позовною заявою до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю " ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ " про забезпечення позову.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відмолено у задоволення заяви про забезпечення позову у справі №440/11922/25.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.09.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно за висновками акту від 02.06.2025 №9683/Ж5/716/1603/РРО/44702151 встановлено наступні порушення: п. 1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі - Закону № 265/95-ВР), а саме: непроведення розрахункових операцій через РРО та невидача відповідних розрахункових документів, на загальну суму 104 496,41 грн; п. 12 ст.3 Закону № 265/95-ВР, а саме: під час перевірки виявлено паливно-мастильні матеріали, які не були обліковані у встановленому порядку, на загальну суму 670 820,40 грн. встановлено порушення ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (надлишок пального) станом на 11 год 05 хв 22.05.2025 на загальну суму 670 820,40 грн., в тому числі: палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 10 960 літрів на загальну суму 536 820,80 грн; бензину автомобільного А-95 Євро5-Е5» в кількості 1 080 літрів на загальну суму 55 058,40; газу нафтового скрапленого в кількості 2 000 літрів на загальну суму 66560,00 грн.; палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 150 літрів на загальну суму 7722,00 грн; газу нафтового скрапленого в кількості 2 140 літрів на загальну суму 71 2190,20 грн. Відповідно вважає рішення прийняте податковим органом правомірне та таке, що не підлягає скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 відмолено у задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
24.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач повністю підтримував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» створене та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 14 липня 2022 року, номер запису 1009951020000003876. Основним видом здійснення Товариством господарської діяльності згідно КВЕД є: роздрібна торгівля пальним (основний) (47.30), а також іншими супутніми товарами.. Господарська діяльність ТОВ “ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ » здійснюється на автозаправних станціях, що знаходиться в користуванні товариства на підставі договорів оренди, зокрема на АЗС, що знаходиться за адресою: м. Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, вул. Об'їзна, 9.
Головним управління ДПС в Закарпатській області підставі п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, прийнято наказ №433-п від 15.05.2025 "Про проведення фактичної перевірки", яким наказано провести фактичну перевірку ТОВ " ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ " (код ЄДРПОУ 44702151) за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, вул. Об'їзна, 9, з 22.05.2025 по 30.05.2025 .
На підставі вищевказаного наказу були видані направлення на проведення перевірки від 28.05.2025 №2313/09-02, від 21.05.2025 № 2225/07-16-07-05, від 21.05.2025 №2226/07-16-07-05.
За результатом проведення фактичної перевірки оформлено Акт від 02.06.2025 року №9683/Ж5/716/1603/РРО/44702151, в якому контролюючий орган дійшов до висновків про порушення, зокрема п. 1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі - Закону № 265/95-ВР), а саме: непроведення розрахункових операцій через РРО та невидача відповідних розрахункових документів, на загальну суму 104 496,41 грн; п. 12 ст.3 Закону № 265/95-ВР, а саме: під час перевірки виявлено паливно-мастильні матеріали, які не були обліковані у встановленому порядку, на загальну суму 670 820,40 грн.
Не погоджуючись з висновками контролюючого органу ТОВ “ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ » 10.06.2025 подано заперечення на Акт фактичної перевірки з документами на спростування висновків контролюючого органу.
Листом від 01.07.2025 №1582/07-16-07-05-04 ГУ ДПС у Закарпатській області повідомила позивача, що за результатами дослідження під час розгляду матеріалів фактичної перевірки ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» всіх наявних фактичних даних, що стосуються предмета розгляду, Комісія вирішила залишити без врахування заперечення ТОВ «ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ» та вважати їх такими, що не спростовують викладені в акті фактичної перевірки від 02.06.2025 №9683/Ж5/0716/1603/РРО/44702151 висновки щодо встановлених порушень.
Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято рішення № 334 від 13.08.2025 року, яким припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07140314202300030 терміном дії з 28.12.2023 по 28.12.2028 видану ТОВ “ ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ на АЗС за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, вул. Об'їзна, 9.
Позивач не погодився з вищевказаним рішенням податкового органу та звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Згідно підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Як уже зазначалось, фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п.102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому Податковим кодексом України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 Податкового кодексу України (не пізніше 1095 днів).
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року).
27.07.2024 набрав чинності Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18 червня 2024 року № 3817-IX, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.
За визначенням пункту 40 частини 1 статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18 червня 2024 року № 3817-IX (далі по тексту - Закон №3817-ІХ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.
Як встановлено судом, господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" з роздрібної торгівлі пальним здійснюється на автозаправочній станції з магазином за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, вул. Об'їзна, 9, на підставі отриманої позивачем ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07020314202300030 терміном дії ліцензії з 28.12.2023 по 28.12.2028.
Частиною 1 статті 46 Закону №3817-ІХ встановлено, що дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Згідно з частиною 5 статті 46 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18 червня 2024 року № 3817-IX (далі - Закон № 3817-IX), рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.
У разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.
Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (частина 10 статті 46 Закону №3817-IX).
Відповідно до частини 3 статті 46 Закону №3817-ІХ у рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються: 1) реквізити (номер і дата) рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (дата у форматі ДДММРРРР); 2) найменування та код органу ліцензування, що прийняв рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 3) реєстраційний номер ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена; 4) вид ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, дія якої припинена; 5) реквізити суб'єкта господарювання: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для іноземних суб'єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва; 6) підстава/підстави та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності із зазначенням відповідного пункту частини другої цієї статті; 7) строк набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 8) строк і порядок оскарження рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб'єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). На рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності накладається кваліфікована електронна печатка податкового органу.
13.08.2025 Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято рішення про припинення дії ліцензій на право провадження відповідного виду господарської діяльності №334, зокрема, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" про припинення дії ліцензії на право торгівлі пальним №07140314202300030 терміном дії ліцензії з 28.12.2023 по 28.12.2028, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю " ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ " (підстава: п. 28 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» )
Як підстава у оспорюваному рішенні вказаний пункт 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ - факт зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.
Зі змісту оспорюваного рішення неможливо встановити, яке саме порушення встановлено контролюючим органом, що слугувало підставою для прийняття оспорюваного рішення: факт зберігання чи факт реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки, чи обидва такі факти
Отже, оспорюване рішення всупереч вимогам пункту 6 частини 3 статті 46 Закону №3817-ІХ не містить такого обов'язкового реквізиту, як опису підстав (обґрунтування) для прийняття оспорюваного рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
В акті фактичної перевірки від 02.06.2025 №9683/Ж5/0716/1603/РРО/44702151 зазначено, що після ознайомлення з направленнями на проведення фактичної перевірки та вручення копії наказу менеджеру АЗС ТОВ «Оіл Центр Рітейл» - ОСОБА_1 було запропоновано зробити Х-звіт та зробити замір ПММ станом на 11:05:29 год. (згідно Z-звіту Nє0809 від 22.05.2025), однак Х-звіт роздруковано лише о 12:51:48 год. Згодом встановлено що в проміжку часу від 11:05:29 по 12:51:48 год. оператором було здійснено операції з приймання пального : «Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО» в кількості 10960 літрів на суму 536820,80 грн. 0 12:27:13 год.; «Бензин Автомобільний А-95 Євро5-Е5» в кількості 1080 літрів на суму 55058,40 грн. о 12:27:24 год.; дизельне ДП-Л-Євро5-BO» в кількості 150 на суму 7722,00 грн. о 12:27:35 год.; «Газ нафтовий скраплений» в кількості 2140 літрів на суму 71219,20 грн. о 12:27:43 год., але фактично пальне не отримувалось (бензовозів на АЗС не було). Згідно акцизних накладних доставка та відгрузка пального здійснювалась автомобілем (з номерним знаком НОМЕР_1 ). В ході проведення перевірки було наданий запит в Бюро Економічної Безпеки України для ідентифікування даного автомобіля через систему Безпекове Закарпаття. Відповідно до наданої відповіді транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 за маршрутом м. Ужгород м. Мукачево с. Гребля не зафіксовано. Отже, встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації станом на 11:05:29 год. 22.05.2025р. на загальну суму 670820,40 грн., а саме «Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО» в кількості 10960 літрів на суму 536820.80 грн., «Бензин Автомобільний А-95 Євро5-ЕS» в кількості 1080 літрів на суму 55058,40 грн., «Паливо дизельне дт-Л-Свро5-ВО» в кількості 150 літрів на суму 7722.00 грн, та «Газ нафтовий скраплений» в кількості 2140 літрів на суму 71219.20 грн. за адресою: Ужгородський район. с. Баранинці. вул. Об?їзна.
Згідно з пунктом 28 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є:
факт здійснення ліцензіатом - суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, крім ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або в рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об'єм необлікованого пального перевищує 5 відсотків обсягу обігу або залишків пального (для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану, на які встановлено однакові ставки акцизного податку, - перевищує 15 відсотків) чи 2 відсотки об'єму відповідного резервуара;
факт здійснення ліцензіатом - суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, зберігання необлікованого пального, встановлений контролюючим органом в ході перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або у рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об'єм необлікованого пального перевищує 10 відсотків обсягу залишків пального.
Об'єм необлікованого пального визначається в літрах та/або кілограмах.
Методика визначення об'єму необлікованого пального встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За визначенням п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки.
Матеріали фактичної перевірки, оформленої актом від 02.06.2025 №9683/Ж5/0716/1603/РРО/44702151, та його додатки, що є невід'ємною частиною акту перевірки, не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення контролюючим органом факту здійснення позивачем реалізації товарів (пального), які не обліковані у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час проведення фактичної перевірки) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів (далі по тексту - Інструкція № 281/171/578/155).
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Згідно з підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 розділу 10 Інструкції № 281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.
Відповідно до підпункту 10.2.10 пункту 10.2 розділу 10 Інструкції № 281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14).
Виходячи з положень підпунктів 10.3.1-10.3.4 пункту 10.3 Інструкції №281/171/578/155, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою.
Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному, звіті АЗС за формою №17-НП, а відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.
Відповідно до підпункту 10.4.1 пункту 10.4 розділу 10 Інструкції № 281/171/578/155 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17- НП.
Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС (підпункт 10.4.3).
Облік нафтопродуктів на АЗС регламентовано положеннями пункту 16 Інструкції №281/171/578/155. Матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП. який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи (підпункт 16.1).
Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ГІРК, ОРК з попередньої зміни, звіт про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства (підпункт 16.2).
Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.
Розділ 13 Інструкції №281/171/578/155 регулює порядок проведення інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах.
Відповідно до пункту 13.5 Інструкції №281/171/578/155 для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два рази підряд. Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.
Пунктом 13.13 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №3-НП (додаток 26). Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою №23-НП (додаток 27) та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою №35-НП (додаток 28).
Співставлення даних обліку звітів АЗС за формою N 16-НП та N 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів, є належним та правомірним способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів (якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 08.09.2020 у справі №823/990/16.
Суд наголошує, що станом на час проведення фактичної перевірки, оформленої актом від 02.06.2025 №9683/Ж5/0716/1603/РРО/44702151, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлений даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП та №17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.
При проведенні фактичної перевірки було здійснено зняття фактичних залишків нафтопродуктів в резервуарах та здійснювалось їх кількісне порівняння з обліковими даними РРО. Акт фактичної перевірки не містить висновків та/або фактів виявлення нестачі пального та/або його надлишків
Такої різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС, та кількістю реалізованих нафтопродуктів, перевіряючі не встановили.
Суд зауважує, що підпунктами 4.2.5.4-4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що для дистанційного керування паливно-роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.
Місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.
Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об'єму відпущених пального або олив.
Наведені законодавчі норми свідчать про те, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%.
Отже, реєстратор розрахункових операцій є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №1.380.2019.004011 викладено правовий висновок про те, що законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону № 996-ХIV покладено на уповноважену особу.
Частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
До перевірки як і до матеріалів справи позивачем надавалися товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми 1-ТТН, які є документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції щодо поставки нафтопродуктів на АЗС.
В акті перевірки від 02.06.2025 №9683/Ж5/0716/1603/РРО/44702151 контролюючим органом не зафіксовано не надання до фактичної перевірки 22.05.2025 саме товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми 1-ТТН.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем ГУ ДПС у Закарпатській області не доведено факту здійснення ліцензіатом - суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №07140314202300030, зберігання та/або реалізації необлікованого пального, об'єм якого перевищує 5 відсотків обсягу обігу або залишків пального.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13.08.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07140314202300030 терміном дії з 28.12.2023 до 28.12.2028 року, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ ", адреса місця торгівлі: Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, вул. Об'їзна, 9 - прийняте відповідачем не на підставі, що визначені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, позов ТОВ " ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ " обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-9, 139, 243-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" (вул. Чкалова, буд. 213, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, код ЄДРПОУ 44702151) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №334 від 13 серпня 2025 року про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07140314202300030 терміном дії з 28 грудня 2023 року до 28 грудня 2028 року, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ", адреса місця торгівлі: Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, вул. Об'їзна, 9.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЦЕНТР РІТЕЙЛ" (вул. Чкалова, буд. 213, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, код ЄДРПОУ 44702151) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова