. 12 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12115/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування акту,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 датований 14.08.2025 року та затверджений ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 ;
зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути Рапорт (заяву) військовослужбовця ОСОБА_1 від 04.08.2025 року про здійснення перевірки його сімейного стану та за її результати надати акт перевірки сімейного стану військовослужбовця з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що він звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи. Отримав відмову у задоволенні рапорту. Таку відмову вважає протиправною, оскільки зі змісту доданих до рапорту документів вбачається відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за матір'ю. Просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з відзивом на позов, відповідач позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень покликається на те, що позивачу відмовлено у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з огляду на наявність у його матері інших членів сім'ї, які можуть піклуватися про неї, а саме дочки - ОСОБА_3 , що зареєстрована за тією самою адресою, що і позивач . За наведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 подав рапорт від 04.08.2025, у якому просив звільнити його з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18.08.2025 позивач отримав листа від ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого було додано Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 14.08.2025 та затверджений ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , згідно якого необхідність здійснення догляду не підтверджено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992. Він же визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і наразі триває.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, як «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 233 цього Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 5 Додатку 19 до цієї Інструкції, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII, подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Не є спірною та обставина, що до рапорту про звільнення з військової служби позивач додав такі документи: завірену копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ; завірену копію військового квитка ОСОБА_1 ; завірену копію довідки форми 5 про перебування на військовій службі у віч НОМЕР_1 ; завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; завірену копію витягу № 351/25/2648/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 29.04.25 року №251/25/2648/Р ; завірену копію повного витягу з Держ.реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00052365865 від 12.07.25 року; завірену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 .
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено обстеження сімейного стану сім'ї військовослужбовця ОСОБА_1 , за результатами якого 14.08.2025 складений відповідний акт.
Відповідно до акта обстеження, у ході перевірки встановлено , що у особи, яка потребує постійного догляду наявна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає АДРЕСА_1 , яка не являється інвалідом та не потребує постійного стороннього догляду.
Відмова у задоволенні рапорту обґрунтована саме даними акту обстеження сімейного стану ОСОБА_1 , з якого вбачається, що у ОСОБА_5 , окрім сина, є донька, яка може і повинна здійснювати постійний сторонній догляд за матір'ю.
Як зазначалося вище, відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або поважні причини, як «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24).
Стороною позивача не заперечується наявність у ОСОБА_5 доньки, яка має задовільний стан здоров'я і не має висновків МСЕК чи ЛКК про необхідність отримання постійного догляду. Однак посилається на те, що відповідачем в акті від 14.08.2025 не зазначено, на підставі чого підтверджується факт родинних зв'язків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Крім того, вказує на те, що не дивлячись на те, що ОСОБА_3 зареєстрована в тому ж селі, що і ОСОБА_5 , постійно проживає та працює у м. Києві, на підтвердження чого надає довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка №031-27 від 22.08.2025 про те, що ОСОБА_3 працює кухарем 4 розряду з 01.04.2014 року та довідку студмістечка Київського національного університету імені Тараса Шевченка №222 від 01.09.2025 про те, що ОСОБА_6 проживає в гуртожитку № НОМЕР_2 к.10 з 01.07.2025 по 30.06.2025.
В силу вимог статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Таке піклування може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.
За правилами статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Отже, у ОСОБА_5 окрім сина, є інші члени сім'ї, а саме донька ОСОБА_3 стосовно якої відсутні будь-які відомості, що вона не може здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю саме з об'єктивних причин.
Перебування повнолітньої доньки ОСОБА_5 та сестри позивача в іншому місті України не звільняє її від обов'язку піклуватися про свою матір, проявляти про неї турботу та надавати їй догляд. Крім того, таке перебування не має підтвердження постійності.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази та установлені судом під час вирішення спору по суті обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на підставі його рапорту від 04.08.2025.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на це, відсутні підстави і для розподілу судових витрат відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування акту відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова