Справа № 420/29033/25
13 листопада 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., розглянувши клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
визнати відмову відповідача - військової частини НОМЕР_1 від 19 липня 2025 року № 16626 від виплати позивачу ОСОБА_1 грошової компенсації станом на 30 березня 2025 року за неотримане речове майно у 2024 році і в період з 01 січня по 30 березня 2025 року протиправною;
зобов'язати виплатити позивачу ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у 2024 році і в період з 01 січня по 30 березня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач проходив військову службу та наказом військової частини НОМЕР_1 від 30 березня 2025 року № 89 був звільнений з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Проте, як зазначено у позові, грошова компенсація за неотримане речове майно за 2024 рік і за період з 01 січня по 30 березня 2025 року позивачу при звільненні виплачена не була.
З наведеного питання 26 травня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати грошової компенсації станом на 30 березня 2025 року за неотримане речове майно, проте позитивної відповіді не отримав, оскільки відповідач листом від 19.07.2025 року відмовив у здійсненні виплати.
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
До позовної заяви додано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, обґрунтована тим, що трьохмісячний строк звернення до суду обчислюється з 27 липня 2025 року, тобто з дня, коли позивачу стало відомо про відмову відповідача від 19 липня 2025 року № 16626 від виплати грошової компенсації станом на 30 березня 2025 року за неотримане речове майно у 2024 році та в період з 01 січня по 30 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 01.09.2025 року поновлено позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
27.08.2025 року представником Військової частини НОМЕР_1 за допомогою системи “Електронний суд» подано клопотання про повернення позовної заяви.
Клопотання мотивоване тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України; копії документів, доданих до позовної заяви, не засвідчені належним чином; позовна заява не містить доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, що суперечить вимогам ст.160, 161 КАС України.
Таке ж клопотання представник відповідача виклав у відзиві.
Розглянувши подане клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, судом встановлено, що позовна заява подана із додержанням вимог ст.ст. 160, 161, 171 КАС України, що є підставою для відкриття провадження у справі.
Що дотримання позивачем строку звернення до суду
До позовної заяви додано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, обґрунтована тим, що трьохмісячний строк звернення до суду обчислюється з 27 липня 2025 року, тобто з дня, коли позивачу стало відомо про відмову відповідача від 19 липня 2025 року № 16626 від виплати грошової компенсації станом на 30 березня 2025 року за неотримане речове майно у 2024 році та в період з 01 січня по 30 березня 2025 року.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У даній справі позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно у 2024 році і в період з 01 січня по 30 березня 2025 року.
Заявлені позовні вимоги необхідно оцінювати, як вимоги про стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення, яке охоплюється поняттями “заробітна плата» і “оплата праці» у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 №8-рп/2013, а тому спір про грошове забезпечення набуває ознак трудового спору і, враховуючи те, що КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої /заборгованої заробітної плати/ грошового забезпечення, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду обчислюється, згідно з чинною редакцією статті 233 КЗпП України, з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відповідно до наказу № 89 від 30.03.2025 року про звільнення позивача з військової служби в запас на підставі підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», грошова компенсація за неотримане речове майно за 2024 рік і за період з 01 січня по 30 березня 2025 року позивачу не виплачена.
Враховуючи, що позивача звільнено з військової служби 30.03.2025 року, а позовну заяву подано до суду 25.08.2025 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Разом з цим, судом встановлено, що 26 травня 2025 року служби позивач звернувся до відповідача із заявою про вирішення питання щодо виплати грошової компенсації станом на 30 березня 2025 року за неотримане речове майно за 2024 рік і за період з 01 січня по 30 березня 2025 року. Військова частина НОМЕР_1 листом від 19 липня 2025 року № 16626 в задоволенні вищезгаданої заяви позивача відмовила.
Враховуючи, що такий лист отриманий позивачем у липні 2025 року, а до суду він звернувся 25.08.2025 року, суд висновує про дотримання строку звернення до суду з даним позовом.
Щодо засвідчення копій документів, доданих до позовної заяви.
За приписами п. 5 та п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається:
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Отже, копії письмових доказів подаються засвідченими.
Суд зазначає, що додатки до позовної заяви у цій справі засвідчені шляхом проставляння на копіях документів штампу представника позивача - адвоката Чебаненка А.А. «копія вірна», ініціали та дата.
Суд вважав можливим прийняти подані докази, враховуючи, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду.
Щодо надання позивачем доказів на підтвердження обставин.
Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що надання оцінки достатності доказів є повноваженням суду, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позовна заява не містить доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач.
На підставі викладеного, оскільки клопотання відповідача про повернення позову без розгляду є очевидно безпідставним та необґрунтованим, суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.
Керуючись ст.ст. 44, 122, 160-161, 243, 248 КАС України,
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Радчук